У зв’язку зі збільшенням часу спільного перебування у замкненому просторі житла, кривдник для встановлення більшої влади та контролю над постраждалими може вдатися до жорстокішого насильства. Про це свідчать дані активісток з Китаю: в провінції Хубей кількість звернень до поліції з повідомленнями про домашнє насильство у січні збільшилося вдвічі, а у лютому – втричі в порівнянні з аналогічними періодами 2019 року.
Оголошений карантин може спричинити збільшення випадків домашнього насильства, оскільки кривдник та постраждалі (в т.ч. діти) мають тривалий час постійно знаходитися у спільному просторі і тому значно зростають ризики повторного вчинення насильства та настання важких наслідків для постраждалих осіб.
У такій ситуації вважаємо, що не зайвим буде:
- Ще раз нагадати про телефон екстреного виклику поліції 102
- Подумати про план безпеки, який допоможе у випадку збільшення загрози зі сторони кривдника (речі першої необхідності, ключі, одяг, кошти та документи за межами дому у надійному місці, номери телефонів людей, котрим довіряєте і котрі прийдуть на допомогу у випадку необхідності – вивчити напам’ять )
- Максимально зважати на стан свого здоров’я (чим гірше самопочуття – тим вразливіший стан і тим більший ризик постраждати насильства)
- Дбати про себе та звертатися за допомогою – не соромно!
- Соромно кривдити близьких та порушувати їх права людини!
Безпеки нам усім!!!

Центр «Жіночі перспективи» 

Дорогі сестри, подруги, колежанки!

Більшість країн світу 8 Березня вважають святом Жінки, це хто яку жінку бачить у своїй країні.

Десь це жінки, які досягли успіху у побудові демократії, в інших – лише почали виборювати свої права. Але практично весь світ живе за законами чоловічої політики, до якої ми лише пристосовуємось в більшій чи меншій мірі. Проти нас знову збираються антигендерні сили, нашу єдність намагаються розколоти.

Але тільки ми є основою життя, моралі, традицій – і як ми виховаємо наших синів і дочок, наших внуків і внучок – таким буде життя майбутніх поколінь: чи знову переділ світу і країни чи розвиток в мирі і любові. Виховаємо лише власним прикладом – нашим патріотизмом, лідерством, принциповістю, працьовитістю і єдністю.

Вітаю всіх небайдужих, які вірять в позитивне вирішення світових та українських проблем та докладають до цього свої зусилля. Ми багато що можемо!

Людмила Порохняк-Гановська,

Голова Національної Ради жінок України,

Віце-президент Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок

5 березня відбулося нагородження в Колонній залі КМДА переможців конкурсу «Киянка року». На цій урочистості почесна голова Національної Ради Жінок України Ірина Голубєва та голова Національної Ради Жінок України та віце-президент Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок Людмила Порохняк-Гановська нагородили заступницю голови КМДА Марину Хонду за сприяння в проведенні Генеральної Асамблеї Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок

Рішенням Правління НРЖУ нагороджено старшого військового капелана Володарську Любов (Басю) Орденом "Мир, Жінка, Безпека" (№80 від 3.03.2020 р.). Орден вручила членкиня НРЖУ Тетяна Тарасова.
На фронті Бася проводить не лише велику духовну, психологічну роботу, але й відома як уважна, відповідальна , турботлива, надійна людина, що здійснює гуманітарну допомогу воїнам і місцевому населенню.
За професією, п. Бася - професійний фотограф, роботи демонструвалися на різних площадках національного та міжнародного рівнів.
Вітаємо з народою!

# КоординаційнаЗустріч

 Сьогодні голова Національної Ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська та голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» НРЖУ Лідія Козуб провели Координаційну зустріч з керівниками об’єднаних територіальних громад Чернігівського району Чернігівської обл.

Під час зустрічі було презентовано матеріали та інформацію про те, куди потрібно звертатися за допомогою у випадку домашнього насильства. «Домашнє насильство – злочин. А не любов!», – саме під такою назвою  керівники об’єднаних територіальних громад Чернігівського району отримали 30 презентацій. Власне, під такою назвою Людмила Порохняк-Гановська презентувала й міні-фільм, у якому керівники об’єднань Чернігівського району діляться своїми напрацюваннями у попередженні домашнього насильства. Лідія Козуб розповіла про повноваження державних органів та інших структур щодо надання допомоги постраждалим від домашнього насильства та притягнення зловмисників до відповідальності

Цього дня відбулась і зустріч голови Національної Ради жінок України Людмили Порохняк-Гановської з головним лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги Віктором Куницею та головною медсестрою Сільвією Бояровою.

Проєкт «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» Національна Рада Жінок України проводить за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська взяла участь у роботі Круглого столу: "Забезпечення гендерної рівності: моніторинг виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Пекінської декларації і Платформи дій".

Обговорення проєкту "Усна історія".
Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська, Голова правління ГО Міжнародна Школа Рівних Можливостей Лариса Колос та Аліна Добошевська, Фундація «Добра Воля» (м. Краків, Республіка Польща).

У Чернігівському обласному молодіжному центрі презентовано документальну стрічку «Вдовині села Чернігівщини». П’ятдесятихвилинний документальний фільм, створений на основі життєвих історій мешканок сіл Шестовиця, Жеведь та Жидачі Чернігівського району. Це спогади про їхнє дитинство та юність, про те, як важко вони пропрацювали в колгоспах, на фермах, а тепер залишилися самотні у депресивних селах.

Фільм створений режисером Фундації «Добра Воля» (м. Краків, Республіка Польща) Аліною Добошевською за ініціативи Національної Рада жінок України.

Із виступу колективу «Живидянка» починається фільм «Вдовині села Чернігівщини».

Ідея створення фільму на основі життєвих історій жінок виникла під час впровадження НРЖУ проєкту домедичної допомоги сільським жителям Чернігівського району.

Наталія Романова, заступник голови Чернігівської ОДА:

– Дуже слушно, що зараз зростає цікавість до того, як живуть чернігівські села. Адже зачасту, особливо в містах, люди забувають, звідки йде наше коріння. Велика вдячність нашим жінкам і друзям із інших країн за те, що вони піднімають цю тему. Насправді кінострічка «Вдовині села Чернігівщини» – це скарб, у ній голос наших жінок, наших українських традицій.

На що хотіли звернути увагу цим фільмом?

Аліна Добошевська: Усна історія порівняно з офіційною, яку вивчаємо у школах, у книжках, це історія про людей, які жили в цей час і своїм життям творили цю історію. Але про них ніхто не говорить. А говорять про те, як проходили політичні процеси. А ці люди не мали голосу у суспільстві, але творили історію. З фільму бачимо, як те, що було в минулому, впливає на нинішнє життя цих людей.

Людмила Порохняк-Гановська, голова Національної Ради жінок України:

-  Цей фільм побачили в Женеві на європейській сесії в ООН. В цьому році відзначаємо 25 років Пекінської конференції, і ми написали Паралельний звіт. Держава написала свій звіт, а громадські організації свій. І у цьому Звіті були вказані проблеми, що існують в сільській місцевості, зокрема, у малих селах. Це доступ до первинної медичної допомоги населення Чернігівщини, де мало людей, а відстані між селами великі.

Побачивши цей фільм, присутні плакали. До нас підійшли представниці міжнародної  громадської організації «Вдови за прогрес» і сказали, що керівниця організації, відома  Маргарет Олвен спеціально приїхала з Лондона у Женеву щоб подивитися цей фільм. «Такі красиві жінки, така вишивка, така чистота людської душі, і такі знедолені» – ось такими були слова. І ми говоримо про Цілі сталого розвитку. Увесь світ вважає до 2030 року потрібно досягнути цих Цілей. Як нам досягнути цих цілей?! Як жінок цих довести до цих цілей… Ми не маємо права відкидати цю групу. Навпаки, ми повинні її піднімати, щоб вона отримала всі послуги, все те, що повинна отримати кожна жінка у світі.

Власне, цим фільмом ми повинні змінити психологію людини. Адже не всі жінки одинокі, а вони мають дітей.

Ярослав Ковган, громадський активіст:

-  Після цього фільму мені хочеться жити… Дякую усім, хто працював над фільмом. Це не так легко. Приїхати в села розпитати, а головне – вислухати.  Фільм нас змушує задуматися про наше життя, проаналізувати. Мені 23 роки, мої батьки відносно молоді, але їм також доводилося посильно працювати, щоб дати своїм дітям освіту. А цим жінкам було ще важче. Утім, вони також вміли і працювати, і радіти.