«Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь».

«Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що містить словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи».

«Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру».

«Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності»

«Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру» .

Особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі визнається Законом, як «постраждала особа» і окремо надане визначення «постраждалої дитини» - як особи, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку, захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

Постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Домашнє насильство – це проблема, що стосується не тільки однієї людини, пари, чи сім’ї. Його причини пов’язані з економічною ситуацією, суспільними нормами та ставленням до насильства.

За даними соцопитування, найбільш виражене домашнє насильство в сімʼях, які опиняються в складних життєвих обставинах (СЖО).Основні причини, через які сім’ї опиняються у СЖО, не змінюються протягом останніх років: наркотична або алкогольна залежність одного або декількох членів сім’ї – 21,9%; інвалідність батьків або дітей – 11,5%; безробіття членів сім’ї – 10,8%.

У нашому суспільстві домашнє насильство насамперед слід розглядати, як ґендерну проблему, що базується на ірраціональних патріархальних установках пострадянського соціуму. Передане з покоління до покоління насильство не зникає, відтворюється та замовчується. Саме тому особливої уваги потребує питання ґендерної освіти та неприпустимості будь-якого виду насильства в родині. Необхідно виховувати відкритість та доступ до знань щодо припинення та попередження домашнього насильства. Сімʼя має бути осередком доброзичливості, взаємодопомоги та місцем, де кожна особа почуває себе в цілковитій безпеці.