Людмила Порохняк-Гановська,

Голова Національної Ради жінок України, доктор медичних наук, професор

Ціль 3 Сталого Розвитку до 2030 року сформульована в ООН – Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх в будь-якому віці.

Тобто, не очікувати, доки захворіють наші діти, рано помруть наші чоловіки і кожен отримає купу діагнозів складних захворювань, для лікування яких потрібна вартісна апаратура, кваліфіковані лікарі та дорогі ліки. Забезпечення здорового способу життя – це професійний обов’язок медичної сестри та акушерки, які виводять ці професії вперед і роблять основними для  виконання Цілей Сталого Розвитку.

Де в процесі реформування охорони здоровʼя України загубився ВІДДІЛ МЕДСЕСТРИНСТВА МОЗ, який би аналізував потреби і діяльність найбільшої армії медиків – медичних сестер, акушерок, лаборантів і давав замовлення освіті на їх підготовку?

Інакше все буде так само – лікарі перебиратимуть медсестринські та акушерські функції, де це економічно вигідно, при цьому не виконуючи на потрібному рівні свої.

На 62 Сесії ООН обговорювалось питання підвищення статусу сільських жінок і дівчат світу. Медичні сестри були однією з найактивніших груп жінок, що долучились до цього питання. По-перше, тому що в усьому світі медсестринство – переважно жіноча професія (хоча зараз долучаються і чоловіки, як прояв гендерної рівності); по-друге – забезпечити здоровий спосіб життя професійно можуть лише медичні сестри спільно з жіночими громадськими організаціями.

Взагалі, реформа медсестринства буде успішною і ми досягнемо добрих результатів в задоволеності населення системою охорони здоров’я лише тоді, коли медсестринство дійсно стане окремою професію і наукою зі своїми методами, інноваціями, а не буде продовжувати вважатись допоміжною складовою медицини. А для цього недостатньо прийнятих на сьогодні в Україні заходів: медсестринство є проміжною галуззю між медициною та соціальним забезпеченням і Україна в рамках реформування може чітко визначити це місце і  стати однією з найбільш успішних країн в світі саме в забезпеченні здорового способу життя та сприянні благополуччю для всіх в будь-якому віці. Адже сьогодні українки успішно доглядають хворих, дітей та людей похилого віку в значній частині Європи, високий рівень українських медсестер робить їх бажаними працівниками в багатьох країнах. І ми мусимо докласти зусиль, щоб українці, які потребують цього, мали можливість отримати висококваліфіковану медсестринську допомогу та догляд в Україні.

 Машина виїхала на київську трасу і прямувала до столиці. Позаду залишились села Шеставиця та Слабин, що розташовані неподалік від Десни, трохи вище по течії красуні-річки Шестовиця. В салоні панувала тиша, лише час від часу водій Георгій Антонович, з притаманним йому гумором, жартував, намагаючись розрядити невеселу обстановку. А вона і справді була невеселою. Пропозицію голови Національної Ради жінок України Людмили Андріївни Порохняк-Гановської організувати в чернігівських селах, у яких немає фельдшера волонтерський рух не підтримали. Тобто навчити волонтерів-односельчан медичної науки: правильно виміряти тиск, і дивлячись на стан людини, визначитись: викликати з Чернігова швидку  допомогу, чи… От оте чи і сьогодні завадило. Сільським людям така ідея спершу не сподобалась. Такий колись багатий колгосп, а тепер, мовляв, лікувати самих себе?! У цій ситуації найбільш оптимістичною була я. На прохання Людмили Андріївни зайти у перший на вибір двір і запитати: «Які на сьогодні проблеми у сільської людини, звісно, що стосувалося медичної допомоги?». Мій вибір впав на голубий паркан. Чомусь мені здалось, що цей паркан зливався з голубим-голубим небом над чернігівською землею. Мене зустріли дві чуйних жіночки, які поралися біля величезної (дуже!) купи гарбузів посеред двору. Поглянувши на натруджені руки літніх жіночок, запитала про оту, сільську медицину. У відповідь почула те на що і сподівалась: «Нам би в село фельдшера. Фельдшерському пункті одна санітарка…». А що як санітарку навчити, скажімо, вимірювати тиск. Як вам ідея: – не вгамовувалась я. Жіночки переглянулись, і одна з яких господиня, хутко пішла до хати і виносить ціле відро волоських горіхів. Це Вам – наш сільський подарунок. Чесно кажучи, я не здивувалась щедрості цієї жіночки. Наш народ завжди виокремлюється своєю гостинністю. Після кількох дякую, вони мене змусили взяти горіхи. Гарбуза не дали, значить ще не все втрачено… Подумалось за народною традицією.

І тут Людмила Андріївна вигукує: «У мене визрів план! Бачили біля сільського клубу банер? На ньому розміщені кадри, як у 73-му в селах Шеставиця та Слабин кіностудія імені Олександра Довженка знімали епізоди незабутнього фільму Леоніда Бикова «В бій ідуть одні «старики»…

Напередодні Дня Святого Михайла в прохолодному клубі збирались мешканці села Шеставиця. І хоча афіші на сільському клубу не було – все село знало: до них приїздять гості з Києва, і неабиякі, а сам Володимир Талашко, який зіграв в улюбленому фільмі «В бій ідуть одні «старики» Скворцова, заслужена артистка України Ірина Персанова, Тоня Марцева, а також колекціонерка хусток (із прадавньою хусткою бажань) Людмила Грабовенко. Вела концертну програму і дуже цікаво членкиня НРЖУ Тетяна Тарасова. Отакий мистецький десант привезла на Чернігівщину Людмила Андріївна. Те, що це була незвичайна зустріч з майстрами культури, – засвідчили слова Володимира Талашка, що розчулили селян до сліз. Володимир Дмитрович, звертаючись до зали, промовив: «Ви працюєте руками і у вас мозолі на руках, а ми працюємо для вас серцем – то ви здогадуєтесь, де в артистів мозолі»… Цього дня головний лікар Чернігівського району нагородив фельдшерку села. Це був своєрідний старт співпраці на роки Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської з 10-ма сільськими громадами Чернігівщини.

А мені ще пригадалася розповідь про візит до Нью-Йорку на 60-ту сесію Комісії ООН зі становища жінок української делегації, у складі якої була і Голова Національної Ради жінок України, доктор медичних наук, професор Людмила Порохняк-Гановська. Пані Людмила виступила з трибуни сесії на тему «Стратегія жіночого здоров’я та подолання епідемії неінфекційних захворювань». Як зазначила Людмила Андріївна, теми на сесії озвучувались різні, але всі вони стосувались жіночого питання. Їй, скажімо, як лікарю, надто близькою була тема розроблення стратегії збереження здоров’я родини. Йдеться про те, щоб створити в бідних країнах світу групи медсестер, які б навчали жінок здоровому способу життя та профілактиці неінфекційних захворювань, епідемія котрих є причиною смерті 80% населення. Це хвороби серцево-судинної системи, діабет, рак та хронічні захворювання легень. Цими хворобами хворіють менше люди, що ведуть здоровий спосіб життя: не курять, не вживають надмірно алкоголь, багато рухаються і вживають корисну їжу, особливо органічну. Тож кожна родина має мати це на увазі. Окрім того, жінки повинні чітко знати перші ознаки цих захворювань і вміти їх визначати. Для цього вони повинні мати доступ чи вміти користуватись простими медичними приладами: тонометром, глюкометром, пікфлуометром так само легко, як зараз користуються термометром. Особливо важливі ці навички для сільської місцевості, в якій амбулаторії можуть знаходитись в іншому селі. Жінки-волонтерки повинні чітко уявляти собі, у яких випадках лікаря потрібно викликати терміново, коли самому швидко звертатись до нього, а які стани не є критичними. Такі знання однієї людини в сім’ї можуть забезпечити тривале здоров’я усієї родини. Волонтери здоровʼя мусять мати тісний звʼязок з сімейними лікарями, бути їх помічниками у малих та віддалених селах і мати практично цілодобовий звʼязок з районною лікарнею.

Але повернімося до проєкту створення у населених пунктах Чернігівського району груп волонтерів головою НРЖУ Людмилою Порохняк-Гановською. Окрім організації волонтерів, виникла потреба у забезпеченні волонтерів велосипедами, бо пішки по селу не набігаєшся. І на допомогу НРЖУ прийшло Канадсько-українська фундація, яка допомогла у придбанні велосипедів та медичних приладів домашнього вжитку. А Посольство Канади в Україні надало проєкт на забезпечення волонтерів здоровʼя 10 сіл компʼютерами та принтерами, підведенню інтернету, якого в 6 малих селах не існувало. Також організували компʼютерні навчання для волонтерів. Слідом Посольство Королівства Нідерландів в Україні надало можливість в отриманні інформації та проведенні навчання з запобігання домашньому насильству. Адже хто багато стукає — тому і відчинять. – У селі, – каже волонтер Надія, – людей небагато, але всі вони похилого віку, багатьом за вісімдесят. Знаю кожного, бо працювала у ФАПі. Вимірюю тиск і цукор у крові, слідкую за тим, щоб приймали препарати, які призначив лікар. Тому дякуємо за такий подарунок — триколісний велосипед…».

Фельдшерський пункт села оновився й іншими необхідними речами: чайником, чайним сервізом та скатертинами. Все робиться до ладу турботливою Людмилою Андріївною. 

6 грудня 2019 року, в обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана вітали лауреатів обласного конкурсу «Благодійник року‑2019». Це одинадцята церемонія нагородження меценатів і волонтерів Чернігівщини. Серед нагородних одна киянка – голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська.

Мені пригадались наші поїздки до Кропивницького, Рівного, Львова з іншими питаннями, але всі вони стосуються одного – турбота про жінку. Але це вже інші історії з життя Голови Національної Ради жінок України Людмили Порохняк-Гановської.

Хоча з цих історій виокремлю одну мить – коли по дорозі трапилися червоні маки. Людмила Андріївна попросила зупинитись водієві, підійшла до своїх улюблених червоних створінь і довго вдивлялась то на маки, то вдалечінь. Може, виношувала нові плани та ідеї…

Наталка Капустянська

ЖІНЦІ-МИРОНОСИЦІ, ПАТРІОТУ УКРАЇНИ ГОЛОВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ ЖІНОК УКРАЇНИ ЛЮДМИЛІ ПОРОХНЯК-ГАНОВСЬКІЙ

 НЕХАЙ ВАШИХ СПРАВ НЕ ЗГАСАЄ БАГАТТЯ!

 В народження день розпочавсь новий рік,

Поповнився спадок, збагачено вік.

А поруч беззмінно Людмила свята,

Яка неустанно всі долі літа.

І Янгола Бог дав, що завжди на варті,

Він разом із Вами в щоденному гарті.

Завжди і усюди Вам допомагає,

Підказує виходи, оберігає.

Тож сили небесні незримо над Вами,

 І сяють до Вас золотими зірками.

Молитви сердечні усі Ваші чують.

І завжди підтримають і порятують.

Людмилу Андріївну Травень вітає,

До дня її свята усе розквітає.

З любов’ю завжди Берегиня в родині

 І у жіноцтві, й в усій Україні.

Натхненна, невтомна, буває усюди.

Її добротворень чекають всі люди.

Проектів подвижниці вже й не злічити

Бо місія в неї: народу служити.

Проект «Квітка Цісик», «Здоров’я села»…

Вміщає усе серце і голова.

Весь час розширяє свою благодійність,

 Всім людям вселяє довіру, надійність.

Така героїчна у лідера вдача,

Воздасть Бог за все, бо він чує і бачить.

Любов і добро засіває душею,

 Тож радісно тим, хто працює із нею.

У селах й містах все жіноцтво гуртує.

Свій досвід, уміння їм щедро дарує.

Чекає її міжнародна спільнота,

Бо видна подвижниці-жінки робота.

У світі жіноцтво вона представляє,

Нехай про Вкраїну планета вся знає.

Людмила Андріївна, наш Посол Миру,

Сповідує правду і працю, і віру.

Із Богом усюди, ні кроку без Нього,

В молитві до Господа-Бога святого.

Щоби благоденствіє дав Україні

І мир, і любов, і братерство Родині.

Жінки-мироносиці вдячні Вам дуже,

Без Вас значні справи ніхто не подужа.

Ви мудра і толерантна людина,

Тож Вами пишаємось ми й Україна.

Бажаю здоров’я Вам, сили, завзяття!

Нехай Ваших справ не згасає багаття!

Джерел невичерпних, натхнення палкого,

Благословення від Бога святого.

05.05.2020 р., З НАЙКРАЩИМИ ПОБАЖАННЯМИ, ВІРОЮ, НАДІЄЮ, ЛЮБОВ’Ю і ВДЯЧНІСТЮ голова ГО «ВО «Поступ жінок-мироносиць», керівник «Мистецького спецназу», Посол Миру Зоя РУЖИН

Вітання, шановні колеги!
Багато хто знає і вже підписали петицію щодо ратифікаціїї Стамбульської конвенції
https://petition.president.gov.ua/petition/87528?fbclid=IwAR1gtU7-rYwqukyCAaZzeMEJxrJEcaQ1zxRpjf6PnK0l7GG4dzR3538sGcA 
На жаль, процес підписання йде доволі повільно.
Ми всі усвідомлюємо, що .ратиікація Конвенції є дуже важливою для України, і хоча є великі сумніви у дієвості петиції, ми маємо докласти зусиль і зробити все можливе для того, аби зібрати 25000 необхідних підписи.
На сьогодні їх дещо більше, ніж 7000 при тому що на збір залишилося 28 днів, тобто кожного дня має додаватися не менше 650 підписів. 
На сьогодні петицію підписали біля 40 громадських організацій, але ці голоси не враховуються у загальній кількості підписантів/підписанток.
Що ми можемо зробити?
1. Підписати петицію від свого імені
2. Залучити членкинь та членів власних організацій до підписання
3. Залучити рідних, близьких, знайомих, колег та партнерів до підписання документу
4. Зробити публікації з посиланням на петицію на власних сторінках та сторінках організацій у соц мережах та інших інформаційних ресурсах
5. Проводити он-лайн інформаційні заходи щодо теми насильства та необхідності підписання петиції.
6. Розміщувати на власних сторінках статистичні дані та інфо матеріали щодо насильства тощо
7. Ділитися ідеями щодо активізації процесу підписання петиції тут, або в інший спосіб (організувати он-лайн зустріч тощо).
Вважаю за необхідне поділитися цими думками, адже якщо ми не консолідуємося в цьому питанні, як ми можемо розраховувати на те, що ратифікацію підтримують інші.

Напередодні Світлого Воскресіння Христового вітаємо всіх українців світу з великим святом Надії!

Кожного року, славлячи Воскресіння Христа, ми висловлюємо сподівання на Воскресіння України як рівної серед вільних та заможних країн світу, воскресіння наших міст і сіл, воскресіння кожної родини, як спільноти люблячих людей.

Україна не є пасивною країною — ми шукаємо шляхи до цього в співдружності з українцями, які мешкають по всьому світу з Україною в серці.

В ці часи важких випробувань пандемією, карантином, входженням до кризи, які зазнає весь світ, помолимось за здоровʼя кожного! А ще складемо молитву за нашу рідну Землю, щоб Матір Божа накрила нас своїм омофором, щоб Господь дав нам Надію з честю пережити всі випробування і вийти з них сильнішими, достойнішими, з Вірою в Воскресіння України і Любовʼю до планети Земля, яку ми так розхитуємо своїми нерозумними діями.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОЇСТИНУ ВОСКРЕС!
Від Національної Ради Жінок України

Людмила Порохняк-Гановська, голова

23, Софійська вул., oф.12, Kиїв, Україна 01001, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.,tel.+380504438100

Шановні Членкині / Члени Жіночих, Феміністичних та Міжнародних організацій!

Нас надихнув результат нашої з вами самоорганізації по підготовці та адвокації Національного Паралельного звіту з виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій +25 “Пекін +25”. За короткий час ми змогли створити Звіт українською та англійською мовами та провести його обговорення на Національному (Київ, 20.08. 2019 — Національні Консультації в офісі Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини) та Міжнародному рівні (Львів, 31.08-1.09.2019 — Річні наради СФУЖО, 27 країн; Женева, 27.10.2019 — Генеральна Асамблея Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок; 28.10.2019 -  NGO Forum, 29-30.10.2019 UNECE Session).

На CSW64/NY (яка відбулась в скороченому варіанті через COVID-19) було направлено Statement (заяву) за нашим Паралельним звітом, підготовану СФУЖО як організацією з консультативним статусом при Економічному і соціальному комітеті ООН.

2017 року Український уряд звітував Комітетові ООН про виконання  Конвенції з ліквідації дискримінації щодо жінок. Неурядовими організаціями  було підготовлено 12 паралельних звітів по СEDAW, що не дозволило сконцентрувати позицію українських жіночих громадських організацій і викликало щирий подив світової спільноти. Урядові та законодавчі органи, судова влада та міжнародні установи впроваджують рекомендації Комітету ООН. Через рік після обговорення Державного та паралельних звітів в Женеві ми ініціювали моніторинг виконання зауважень до держави Україна, і провели прес-конференцію з результатів моніторингу (link https://www.youtube.com/watch?v=QyzedFADhkc ), започаткувавши Моніторингову групу громадських організацій з виконання «жіночої» Конвенції ООН: CEDAW in Ukraine – NGOs Monitoring Group.

Ми, представниці Національної Ради Жінок України, Київського інституту ґендерних досліджень, Жіночого Консорціуму України, Інформаційно-консультаційного жіночого центру та Світової Федерації Українських Жіночих Організацій повідомляємо, що об’єднуємо зусилля задля підготовки написання та адвокації IX Періодичного звіту громадських організацій за Конвенцією CEDAW.

Наша та колежанок діяльність вже включила підготовку питань до  уряду, які були розглянуті на пре-сесії Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (Женева, 3 березня ц.р.) й були враховані Комітетом та направлені Уряду України (лінк: https://www.undocs.org/en/CEDAW/C/UKR/QPR/9).
Найближчим часом ми проведемо спільну прес конференцію з заявою про цей намір.

Цим листом ми звертаємось до жіночих, феміністичних, міжнародних організацій та громадських активісток/активістів із пропозицією та проханням – долучитись до аналізу виконання Україною зауважень Комітету ООН, та надати своїх представниць до нашої Моніторингової групи.

Лише наша спільна чітка громадянська позиція дозволить здійснити  обʼєктивний аналіз і контроль за діями влади та надати спільно з міжнародними організаціями реальну допомогу в питанні дотримання прав та недискримінації жінок, у побудові справжнього громадянського суспільства

Людмила Порохняк-Гановська,
Голова Національної Ради Жінок України
Віце-президентка Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок

Урядовий кол-центр 15-47
Національна «гаряча лінія» із попередження домашнього насильства 0800500335 або 116-111

НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЖІНОК УКРАЇНИ ПІДТРИМУЄ ІНІЦІАТИВУ МЕДИЧНИХ ПРОФСПІЛОК ТА ЇХ ЗВЕРНЕННЯ.

Вільна профспілка медичних працівників України інформує про те, що 18 березня 2020 року Національна служба здоров`я України повідомила, що з 1 квітня цього року у повному обсязі стартує Програма медичних гарантій уже не тільки для реформованої первинки, а й для вторинної та третинної ланок медичної допомоги. Проте, як це можна здійснити під час глобального карантину по всій Україні і у той час, коли керівництвом держави введені суворі обмежувальні заходи як для лікарень, так і для пацієнтів?! У нинішніх реаліях карантину просто не можливо впровадити принцип – гроші «ходять» за пацієнтом. До того ж, глобальна ставка для лікарень, яка включає в себе заробітну плату персоналу, медикаменти, витратні матеріали, харчування пацієнтів у стаціонарі тощо, була визначена за заниженими показниками 2018 року. Окрім того, багато медичних працівників були вимушені піти у відпустки без збереження заробітної плати. У такий спосіб деякі керівники вже новостворених комунальних некомерційних підприємств намагаються позбутися відповідальності за оплату праці своїм співробітникам. Місцеві бюджети зараз відчувають гостру нестачу коштів як на нагальні потреби, так і для боротьби з COVID-19. Тому, на жаль, місцеві органи самоврядування не скрізь і не завжди будуть здатні забезпечувати дофінансування медичних послуг зі своїх бюджетів. Через це багато лікарень, які залишаться без фінансової підтримки держави, збанкрутують і будуть вимушені припинити свою діяльність. Тисячі медиків, що залишаться без роботи і засобів для існування, змушені будуть шукати роботу в інших галузях та країнах. А пацієнти, неспроможні сплатити послуги приватних клінік, не зможуть отримати належної медичної допомоги. То, хто ж тоді протистоятиме загрозливому і вкрай небезпечному коро навірусу та рятуватиме українців від інших хвороб? Здоров’ям людей не можна нехтувати, як і здійснювати над ним будь-яких експериментів. Та й медичним працівникам, які зараз щодня ризикують своїм здоров’ям і життям, надаючи медичну допомогу громадянам у складних умовах, держава зобов’язана гарантувати збереження робочих місць і гідну заробітну плату не лише під час пандемії, а й після реформування галузі. Тому наша профспілкова організація вважає, що спочатку, як мінімум, в Україні потрібно подолати пандемію коронавірусу, а потім, ретельно підготувавшись і врахувавши думки всієї медичної спільноти, переходити до наступного етапу реформування галузі. Закликаємо відтермінувати впровадження з 1 квітня 2020 другого етапу медичної реформи, бо лікарі, як і військові, - вартові національної безпеки України.

 Голова ВПМПУ О.О. Панасенко

У відділенні рентгендіагностики лікарні м.Вараш (Рівненська область), куди направляють всіх підозрілих на пневмонію, вивісили напис - Без масок не заходити.А де ж їх взяти, ці маски?
В Інтернеті побачили досить простий захист за допомогою паперового рушника.
Це не вирішення проблеми, це не повний захист - але це зменшення вірусного навантаження при контакті з інфікованою особою.
Ще одне відео надіслали з лікарні. Можна вчетверо скласти вологу серветку і зробити два розрізи в ній.
 Таким чином, медики можуть надати пацієнтам одноразовий захист і тим самим захистити себе. Ми думаємо, це рішення може бути корисним і для поїздок у транспорті. Це ніяк не вирішує проблему нестачі масок (навіть для медиків), але ми шукаємо всі шляхи захисту.

Інформацію див.: у рубриці ВІДЕО