Кожна людина прагне жити в такому місці, де вона почуватиметься безпечно. Ідеальним для цього є тепле родинне вогнище. На жаль, в багатьох сімʼях воно не виконує свого призначення, навпаки, жити в полумʼї насильства доводиться одному або кільком членам родини. Частіше це жінки і діти, але в інших родинах страждають старші члени сімей чи чоловіки. Хто мусить навести лад за зачиненими дверима квартир та будинків, де бʼють, ображають, знущаються?

Існує думка, що головну відповідальність за безпеку населення несе  держава. Але чи спроможні державні структури самостійно вирішувати всі питання благополуччя сімей? Світовий досвід підказує, що єдиним способом вирішення цих питань є поєднання зусиль усіх зацікавлених сторін: держави, громади та бізнесу.

 Підтримка сімей, які потребують допомоги, це процес, з одного боку, пов’язаний з багатьма труднощами, а з іншого – такий, що відкриває велику кількість нових можливостей. Труднощі полягають у необхідності формування нового ставлення, набуття нових навичок та поведінки, нових стосунків та підходів до вирішення проблем. В той же час результатами активізації громади стануть надбання людей, які мешкають у громаді, оскільки вони дійсно зможуть контролювати своє життя та середовище, в якому вони живуть, знизити рівень злочинності, зменшити рівень вживання алкоголю та тютюну, попередити вагітність серед підлітків знизити рівень самогубств?

 Сьогодні люди в багатьох країнах світу через особистий досвід дійшли висновку, що їхні проблеми неможливо вирішити лише завдяки зовнішнім ресурсам – таким, як державні заклади та міжнародні проекти. Місцеві громади почали усвідомлювати той факт, що вони можуть вирішувати проблеми та досягати значних позитивних змін, використовуючи внутрішні ресурси, – такі, як стосунки між людьми, що мешкають в одному будинку або на одній вулиці, небайдуже ставлення людей один до одного та оточуючого середовища, наявність місцевого бізнесу.

 Україна також вважає напрям розвитку громад необхідною умовою подальшого розвитку суспільства. Багато державних службовців вже розуміють, що без використання ресурсів громад неможливо вирішити більшість соціальних проблем, в тому числі і попередження та припинення домашнього насильства. Інші фахівці – такі, як соціальні працівники, вчителі, представники медичних закладів, можуть разом з представниками поліції та органів судочинства створювати в громадах координаційні групи для аналізу ситуації та розробки шляхів подолання домашнього насильства, характерного саме для цієї громади.

 Активізацією громади є вмотивована активна участь окремих громадян та громадських організацій у вирішенні місцевих проблем, що мають негативний соціальний вплив. Активізація громади має на меті підвищення рівня поінформованості про потреби та проблеми громади, оволодіння навичками та технологіями вирішення цих проблем. У випадку глобальної проблеми, якою я домашнє насильство, кожна громада має визначити  особливості тих родин, в яких вчиняється чи може вчинятись насильство і виробити шляхи його припинення та профілактики. Активні члени громади планують та реалізують місцеві ініціативи через спілкування та співпрацю. Для ефективної діяльності в цьому напрямі необхідна довіра членів родин, які мають певні потреби та проблеми  до координаційних груп та їх підтримка органами місцевого самоврядування, які вирішують проблеми та несуть відповідальність.

 У сучасній Україні громада має багато прав, обґрунтованих законодавчо.

В Конституції України йдеться про те, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Законодавче забезпечення функціонування громад регулюється законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про політичні партії в Україні», «Про об’єднання громадян».

.Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

 Члени громади повинні знати, які саме повноваження покладені на них державою. Особливо це важливо для аналізу, наскільки ініціатива громади входить у межі повноважень місцевих органів влади.

 Коли люди об’єднуються, виникають колективні можливості, яких не має кожна окрема особа. Громади можуть скористатися цими спільними зусиллями, щоб вирішувати спільні проблеми та разом працювати заради спільного блага, зокрема  попередження домашнього насильства. Виникають сприятливі умови для розвитку лідерів: лідерство вимагає відданості, пристрасності та бажання ризикувати. Воно може бути надане просто завдяки обранню або призначенню на відповідальну посаду, але скоріше лідерами стають ті, хто бажає та може надихати або вести інших до звершень. Використання чітких показників результатів для скерування та оцінки зусиль підвищує вірогідність отримання позитивних результатів роботи з подолання домашнього насильства.

 Для створення успішної команди (ініціативної групи, координаційної групи) потрібно, щоб усі, хто розпочинає велику роботу з боротьби з домашнім насильством, поділяли  принципи ненасильницької родини. Саме у такому випадку команда (ініціативна група) не буде мати принципових відмінностей у поглядах і буде працездатною.

Ми всі - члени різноманітних громад, виходячи з наших цінностей, віри, культури, географічної території, спільної історії. Однак ефективність нашої роботи полягає в тому, що приналежність до різноманітних громад не заважає нам докладати спільних зусиль у справі покращання становища сімей.

Зусилля щодо зміцнення громад і сімей мають базуватися на знаннях, оптимізмі, гнучкості та готовності йти на ризик. Цими якостями насамперед володіють ініціативні особи, які можуть стати ініціаторами процесу мобілізації громади на підтримку сімей, в яких відбувається насильство. Для того, щоб досягти успіху в цьому процесі, спеціалісти мають повірити у життєздатність та спроможність громад, переосмислити свої ролі та обов’язки, навчитися делегувати свої повноваження та ділитися ресурсами.

Люди – суспільні істоти. Громади, до яких вони належать, - також природні та життєздатні, як і всі живі системи. Встановлюючи зв’язки один з одним, люди відкривають шлях до нових можливостей та розвитку потенціалу. Окремі особистості «підживлюються струмом енергії від інших людей».

Для того, щоб зміцнити та активізувати громади, потрібно повірити в те, що люди в громаді взаємозалежать між собою.

 Починаючи з 2000 року, західними вченими досліджувалася теорія соціального включення, яка активно пропагувалася на етапі формування Європейського Союзу з метою створення рівного доступу країн-членів ЄС до досягнень соціального та економічного прогресу та боротьби з бідністю. Представники Канадської Фундації Лейдло запропонували розглядати політику соціального включення як шлях реформування системи захисту прав дитини та системи підтримки сімей. Вони визначили 5 основних складових цієї системи.

 •Визнання – це повага до особистостей та груп людей, розуміння того, що розбіжності та відмінності – це джерело розвитку, а не показник патології.

 •Розвиток особистості – це розвиток талантів, навичок, потенціалу дітей та дорослих згідно з притаманними їм цінностями.

 •Залучення – наявність можливостей та підтримки, що необхідні для участі у прийнятті рішень на рівні особистості, сім’ї, громади.

 •Спільні цінності та інтереси – доступність фізичного та соціального простору для взаємодії та спілкування людей.

 •Матеріальне благополуччя – наявність адекватних ресурсів, необхідних для задоволення базових потреб дітей та сімей.

 Всі вищезазначені складові політики соціального включення є ключовими показниками життєздатної громади. За визначенням науковців саме громада представляє собою «соціальне середовище, в якому згода є первинною мотивацією, взаємозалежність створює цілісне оточення, люди з різним можливостями та рівнем розвитку є залученими, швидке реагування є можливим, креативність поширюється, замість послуг існує підтримка».  Цей взаємний обмін, взаємозалежність членів громади є найважливішим джерелом спроможності та сталості громад та сімей.

 Переосмислення ролей та обов’язків

 Нині визнається той факт, що для створення та функціонування між спеціалістами та іншими членами громад успішного партнерства, направленого на реалізацію потреб сімей, спеціалісти мають переосмислити свої ролі та обов’язки. Довели свою ефективність «нові форми партнерства, які поєднують професійний та експериментальний досвід, формальну та неформальну систему підтримки, державне та недержавне втручання».

 Для створення ефективного партнерства внесок спеціалістів може бути неоціненним. Спеціалісти:

 по-перше, володіють концептуальним баченням ситуації, що важливо для сприйняття інформації, розуміння окремих питань, визначення варіантів рішення;

 по-друге, мають спеціальну підготовку та навички вирішення проблем, можуть навчити цьому інших;

 по-третє, можуть допомогти членам громади визначити їхні сильні сторони;

 по-четверте, вміють визначати вимірювані показники успішності, систематично їх збирати та аналізувати;

 по-п’яте, володіють навичками складання заявок на отримання додаткового фінансування, бюджетів, моніторингу фінансових та програмних цілей;

 по-шосте, можуть займатися адвокацією інтересів сімей перед тими, хто приймає рішення;

 по-сьоме, мають спеціалізовані навички у діагностуванні та задоволенні особливих потреб  сімей.

 Всі ці якості спеціалісти можуть використовувати з метою активізації громад на підтримку сімей. Запорукою успіху є втручання зовнішнього експерта лише з метою підтримки людей у встановленні контролю над своїм особистим життям та віддачі на благо розвитку своєї громади. Спеціалісти мають розглядати членів громади не як пасивних споживачів послуг, а як активних співробітників у справі поліпшення ситуації в громаді.

 Роль спеціалістів полягає у «вивільненні капіталу особистості. Вони мають виховувати, направляти, каталізувати, здійснювати фасилітацію...».

 Делегування повноважень

 Щоб стати ефективними партнерами з членами громади, спеціалісти сфери захисту прав дитини мають прийняти для себе нові правила ведення справ. Вони мають розділити свою відповідальність за ситуацію в громаді, заохочувати членів громади до спільного використання наявних ресурсів. Важливим є нове ставлення до лідерів. Лідери, які представляють державні структури, не повинні змагатися з представниками громадськості за правильне визначення проблеми, надання науково обґрунтованих варіантів рішень та професійних послуг. Конструктивним буде поєднання таких якостей державних та громадських лідерів, як відданість, наполегливість, уміння визначати та оцінювати нові можливості, направлені на досягнення спільної мети, – покращання становища сімей у громаді.

 Західні вчені, які спеціалізуються на активізації та розвитку громад, визначили модель успішної громади. Вона виглядає наступним чином.

 В успішній громаді сім’ї з дітьми оточені колом, яке складає первинна мережа контактів, а саме: люблячі відносини з членами родини, друзями, сусідами та колегами. Наступним є коло допоміжних закладів, направлених на розвиток талантів, знань, навичок сімей та дітей, а саме: школи, церкви, громадські організації, бібліотеки, центри дозвілля, лікарні. Третім колом, яке має оточувати сім’ї, є коло спеціалізованих послуг кризового втручання та лікування. Спеціалізовані послуги надаються як державними, так і недержавними закладами у сфері захисту прав кожного члена родини, закладами психічного здоров’я, лікування від залежностей.

 В успішній громаді сім’ї можуть вільно рухатися з одного кола в інше, залежно від рівня тієї підтримки, яка їм необхідна на даному етапі життя. Спеціалісти надають послуги підтримки на всіх трьох рівнях.