9 листопада відбулась онлайн Асамблея Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.
Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська взяла участь у роботі та презентувала Звіт НРЖУ.

           МИР у ДОМІ. Частина 5

Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок – жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

  Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу «мир у домі».

Продовження.

 Початок див.: МИР у ДОМІ. Частина 1; МИР у ДОМІ. Частина 2; МИР у ДОМІ. Частина 3; МИР у ДОМІ. Частина 4.

 46. ​​У наступних параграфах висвітлюються прогалини у забезпеченні основних заходів та послуг, що базуються на правах людини, для запобігання та боротьби з гендерним насильством щодо жінок під час пандемії COVID-19 та поза нею, а також включають передові практики на основі інформації, отриманої у відповідь на конкретні питання, поставлені Спеціальним доповідачем у її заклику до подання.

  Довідкові служби

 47. У своїй вищезазначеній доповіді Спеціальний доповідач зазначила, що цілодобові національні безкоштовні телефонні лінії довіри повинні бути доступними для жінок-жертв і забезпечувати конфіденційну консультацію з належним урахуванням анонімності жертви та мати можливість вирішувати надзвичайні ситуації, допуск до притулків  відповідно до статті 2 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та статті 24 Стамбульської конвенції. Підтримка державних служб та служб громадянського суспільства доступна цілодобово та без вихідних лише в деяких країнах. 

 48. У багатьох штатах існують лінії довіри, але вони не працюють цілодобово та  безкоштовно. Під час пандемії COVID-19 багато телефонних ліній повідомляють про збільшення кількості дзвінків, тоді як деякі інші повідомляють про відсутність змін або зменшення попиту, підкреслюючи важливість альтернативних методів спілкування, оскільки жінкам може бути важко звернутися за допомогою до телефону під час спільного користування житловою площею з партнером, який жорстоко поводиться.

 49. Організація Об’єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН-Жінки) повідомила, що за нинішніх обставин цілодобові гарячі лінії, спеціально призначені для тих, хто пережив гендерне насильство, організовані переважно громадянським суспільством у багатьох тихоокеанських країнах.  Ці «гарячі лінії», крім надання місця для повідомлення про насильство, в деяких випадках також надають психосоціальну першу допомогу, консультації та правову допомогу жертвам насильства. Під час пандемії також було створено деякі «гарячі лінії» для вирішення конкретних потреб; наприклад, в Євразії було відкрито регіональну гарячу лінію для надання інформації та послуг людям, які живуть з ВІЛ / СНІДом та ключовими групами населення, які постраждали від COVID-19, щоб забезпечити безперервне антиретровірусне лікування та консультування та направлення щодо сексуального та репродуктивного здоров'я та гендерного насильства. 

 50. У період з 1 березня 2020 року по 16 квітня 2020 року на телефонну службу підтримки, яку веде уряд Італії, надійшло 5031 телефонний дзвінок, що на 73 відсотки більше, ніж за той самий період 2019 року. Загалом зателефонували 1543 жінки, оскільки вони негайно потребували допомоги, і 45,3 відсотка жінок, які телефонували до урядової служби довіри, побоюються за своє життя або свою фізичну цілісність. У 93,4% випадків вони були жертвами домашнього насильства.  У Мексиці станом на 31 березня 2020 року було зафіксовано 115 614 екстрених дзвінків (545 стосувались сексуального насильства, 22 628 – насильства з боку інтимних партнерів та 64 858 - насильства в сім’ї). У Лівані та Малайзії дзвінки на телефонні служби довіри збільшились удвічі, тоді як в Іспанії на 48 відсотків збільшились телефонні дзвінки.  За чотиритижневий період кризи Колумбія зафіксувала 100-відсоткове збільшення кількості дзвінків на телефонні служби довіри.  У Південній Африці під час блокування втричі збільшились дзвінки до Національного командного центру з питань ґендерного насильства. 

 51. У семи країнах Тихого океану, де працюють гарячі лінії (Фіджі, Кірібаті, Мікронезія (Федеративні Штати), Самоа, Соломонові Острови, Тонга та Вануату), повідомляють про збільшення кількості дзвінків після введення надзвичайного стану, блокування або інших заходів, передбачених урядом щодо пом'якшення наслідків COVID-19.  Хоча багато країн повідомляють про збільшення кількості дзвінків на телефонні служби довіри та подібні служби, це може бути пов’язано з посиленням просування послуг та номерів як частини реагування на гендерне насильство COVID-19.

 52. Деякі країни також вжили заходів для забезпечення доступності телефонних ліній та гарячих ліній для різних етнічних груп населення та мовних меншин. У Боснії та Герцеговині телефон довіри був наданий шукачам притулку та мігрантам, а підтримка цих груп надавалась рідною мовою за допомогою телефонних ліній, на які відповідали «культурні посередники».

Далі буде

           МИР у ДОМІ. Частина 4

 Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок – жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

  Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу «мир у домі».

Продовження.

 Початок див.: МИР у ДОМІ. Частина 1; МИР у ДОМІ. Частина 2; МИР у ДОМІ. Частина 3.

 31. Хоча деякі країни вжили необхідних заходів для забезпечення безперервної роботи основних служб, багато інших закрили або зменшили такі послуги, як кризові центри, служби довіри, притулки та безпечне житло, а також скоротили фінансову підтримку громадянського суспільства та жіночих організацій, які надають такі послуги, ще більше зменшуючи ті кілька джерел підтримки, які можуть мати жінки, що переживають жорстокі ситуації.

 32. Деякі держави прийняли нові заходи для підтримки жінок, які постраждали від гендерного насильства. Вони включають онлайн-послуги, створення систем оповіщення.

 33. ЗМІ також відіграють важливу роль у низці країн щодо підвищення обізнаності громадськості про ситуацію гендерного насильства в країні в контексті COVID-19 та важливості підтримки протидії гендерному насильству як частині національної Відповіді на COVID-19.

 34. Деякі держави запровадили мораторій на виселення через заборгованість за оренду житла та заставу (Канада, Іспанія та Сполучені Штати Америки), відстрочення виплат по іпотеці для постраждалих від вірусу, продовження зимових мораторіїв на примусові виселення неформальних поселень та збільшення доступ до санітарно-гігієнічних  центрів та притулків для безпритульних.

 35. У Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії уряд розпочав кампанію «Ви не самотні» та виділив 37 мільйонів фунтів стерлінгів на надзвичайне фінансування протидії гендерному насильству щодо жінок протягом шести місяців.

 36. У Шотландії уряд виділив понад 1,5 мільйона фунтів стерлінгів на протидію зґвалтуванню в Шотландії та Асоціацію шотландських жінок, щоб забезпечити, щоб жінки та діти, які постраждали від насильства щодо жінок, продовжували мати доступ до служб підтримки. Загалом 1,35 мільйона фунтів стерлінгів було виділено Асоціації шотландських жінок на покриття витрат, включаючи витрати на інформаційні технології, жінкам, що працюють на віддалених роботах та надання допомоги працівникам національних служб домашнього насильства та вимушеного шлюбу. Співробітники НУО «Жіноча допомога» також були визнані «ключовими працівниками».

 37. В Ірландії розробляються плани щодо місця самоізоляції для осіб, які шукають притулку, депортація відкладена, а уряд надав запевнення, що охорона здоров’я та підтримка доходів будуть доступні для всіх мігрантів, які не мають документів, і що їх заохочують звернутися за допомогою, якщо потрібно. У Франції національний уряд відреагував на кризу домашнього насильства, надавши гранти організаціям, що працюють на подолання насильства щодо жінок, запровадивши системи сповіщення про жертви в аптеках, оплативши готельні номери як притулок та встановивши екстрений номер для надсилання SMS-повідомлень. жінкам з обмеженими можливостями, які зазнають насильства. У Грузії інформація про послуги, що надаються державою для тих, хто пережив насильство над жінками та домашнє насильство, відображалася в карантинних готелях для громадян, які повертаються в країну.

38. Парламенти та політичні партії також запропонували рекомендації щодо політики та дій для ефективного реагування на тіньову пандемію насильства щодо жінок. Прогресивна партія Чилі виклала політичні рекомендації щодо реагування на COVID-19, в яких вони закликали до термінового створення державної інфраструктури та аварійних служб для захисту тих, хто пережив насильство проти жінок. Регіональні парламенти також активно працюють: Парламент Латинської Америки та Карибського басейну прийняв резолюцію, яка закликала до збільшення гендерної проблематики реагування на COVID-19 та залучення жінок до всіх рівнів прийняття рішень, а також голова Комітету з прав жінок та гендерної рівності Європейського парламенту опублікувала заяву, в якій закликають Європейський Союз та його держави-члени збільшити підтримку жертвам домашнього насильства під час кризи COVID-19.

Відсутність інтегрованих служб та заходів захисту від насильства щодо жінок для запобігання та боротьби з домашнім насильством під час пандемії COVID-19.

 39. У своїй доповіді Раді з прав людини у 2017 році, в якій вона розглядала підхід, що ґрунтується на правах людини, до інтегрованих служб та заходів захисту від насильства щодо жінок, з акцентом на притулки та накази про захист, Спеціальний доповідач зазначила зобов’язання держав для боротьби з насильством щодо жінок та для захисту права кожної жінки бути вільною від насильства. Визнання права жінок жити вільно від насильства визначає обов’язок держав щодо захисту прав жінок-жертв або потенційних жертв насильства щодо жінок шляхом прийняття законів та практичних заходів щодо запобігання та боротьби з таким насильством, надання широкого набору послуг, таких як притулки та заходи, включаючи накази про захист. Такі послуги повинні бути зосереджені на жертвах та зосереджені на правах жінок, безпеці та розширенні прав і можливостей жертви та спрямовані на уникнення вторинної віктимізації жінок та дітей. Такий цілісний підхід повинен застосовуватися на всіх етапах, пов’язаних із забезпеченням заходів захисту, з метою запобігання, захисту та переслідування ґендерно обумовленого насильства та забезпечення реабілітації жертв від насильства і, таким чином,  розширення їх прав і можливостей.

 40. Завдяки своєму мандату Спеціальний доповідач накопичила значний досвід, збираючи інформацію про притулки та накази про захист під час візитів до країн, які включали відвідування притулків та збір інформації з перших рук від жертв насильства проти жінок, постачальників послуг та відповідних органів влади.  Таким чином, вона чітко усвідомлює значні прогалини та проблеми, пов’язані з наданням притулків та наказів про захист у багатьох країнах. Дійсно, незважаючи на певне визнання того, що домашнє насильство змушує жінок та дітей переїжджати в цілях безпеки, занадто часто уряди не надають національного планування або фінансування для встановлення достатньої кількості, потужності або розподілу притулків по всій країні, а в багатьох державах світу взагалі відсутні притулки; в інших є лише денні притулки без ночівлі. Криза COVID-19 розкрила та посилила серйозні прогалини, що стосуються забезпечення належного та доступного притулку для жінок та дівчат, які стали жертвами гендерного насильства.

 41. Обмеження пересувань, введені з метою стримування пандемії COVID-19, призвели до того, що тисячі жінок і дівчат потрапили в пастку вдома, в місці страху, де поширюються психологічні, сексуальні, фізичні та економічні зловживання. Для тих жінок, які вже переживають жорстоке становище, їхнє становище погіршилося кризою, оскільки вони тепер стали більш схильними до посиленого контролю з боку своїх насильників, тоді як їхні мережі правової та соціальної підтримки були зруйновані або, в деяких випадках, ніколи не існували, що унеможливлює або ускладнює їм негайну допомогу чи втечу. Багатьом жінкам також загрожує викидання з дому або вилучення фінансових ресурсів та медичної допомоги.

 42. Поєднання заходів блокування, фінансових обмежень та узагальненої невизначеності посилює патріархальні норми та стимулює винних до використання додаткової влади та контролю. Заходи фізичного дистанціювання також використовуються деякими винуватцями для продовження або посилення жорстокого поводження та для запобігання жертвам можливості повідомляти про жорстоке поводження у багатьох державах.

 43. Слід зазначити, що в контексті домашнього насильства існували раніше існуючі правові недоліки у вирішенні інших форм гендерного насильства щодо жінок, включаючи невизнання психологічного насильства як насильства щодо жінок, відсутність криміналізації подружнього зґвалтування та примусу, а не визначення зґвалтування на основі згоди, створюють додаткові перешкоди для звітування. Обмеження щодо повідомлення про випадки зґвалтування також можуть створити значну перешкоду для жінок та дівчат після того, як пандемія COVID-19 скінчиться.

 44. Крім того, жінкам буде складно повідомляти, якщо накази про захист осіб, що вчинили злочини, та накази про їх усунення відсутні, або якщо втручання поліції не враховує гендерні аспекти або якщо немає оцінки ризику. Отримані подання свідчать про підвищений ризик жорстокого поводження з дітьми, а також про те, що багато жінок більше не можуть бачити своїх дітей, якщо вони перебувають в будинках інституційного догляду. У випадках спільного піклування багато зловмисників також використовують пандемію, щоб порушити права відвідування та виправдати не повернення дітей до своїх матерів після закінчення часу контакту.

 45. Повідомляється про зловмисників, які використовують сам вірус COVID-19 як форму зловживання. Не дотримуючись обмежень, деякі зловмисники приходять і виходять з дому, а після повернення навмисно плюють або кашляють у присутності свого партнера. Інші також використовують його як тактику, щоб уникнути допиту в поліції, заявляючи, що вони мають вірус, і тому не можуть прибути в поліцейське відділення.

Далі буде

           МИР у ДОМІ. Частина 3

Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок - жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

 Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу “мир у домі”.

Продовження. Початок див.: МИР у ДОМІ. Частина 1. МИР у ДОМІ. Частина 2.

 (а) 29 квітня 2020 року вона взяла участь у семінарі, організованому ініціативою Right On на тему "COVID-19 і жінки: гендерний вплив кризи", який зібрав представників системи ООН та урядовців, які обговорили гендерні наслідки пандемії COVID-19 на засоби до існування жінок, навантаження на роботу, вразливість до насильства та доступ до послуг з репродуктивного здоров'я, а також особливу вразливість деяких груп жінок та необхідність продовжувати протидіяти відступам прав жінок у цьому контекст; 

         (b) 20 травня 2020 року Спеціальний доповідач приєдналася до науковців та незалежних експертів з прав людини для вирішення підвищених ризиків насильства щодо жінок у контексті пандемії COVID-19, включаючи насильство проти жінок в Інтернеті. Захід на тему «Насильство над жінками та дівчатами до, під час та після COVID-19: тіньова пандемія, з якою потрібно боротися», організований Радою Європи, послужив для вирішення постійних зобов'язань держав-учасниць перед Радою Конвенції Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством (Стамбульська конвенція); 

        (c) 29 травня 2020 року колегія високого рівня, організована Міжамериканським судом з прав людини, Міжамериканською комісією жінок та Механізмом подальшого розвитку Конвенції Белем-ду-Пара, обговорила обтяжуючі наслідки COVID-19 пандемії для жінок, беручи до уваги структурну дискримінацію та насильство, яким вони піддаються щодня.  Учасники групи підкреслили важливість співпраці між регіональними та експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй з метою нагадування про зобов'язання держав щодо прав жінок під час пандемії;

            (d) 4 червня 2020 року Спеціальний доповідач долучилася до веб-семінару, організованого Постійним представництвом Австралії при Організації Об'єднаних Націй у Женеві, на тему "Права людини у вашому домі: насильство в сім'ї, що загострюється та викривається COVID-19". Спеціальний доповідач підкреслила важливість даних для відстеження домашнього насильства, включаючи феміциди, під час COVID-19 та підкреслила, що наявні прогалини у відповідях на домашнє насильство ускладнюються прогалинами, викликаними COVID-19, що вимагає як нових заходів, так і переоцінки відповідей після COVID-19;

           (е) 11 червня 2020 року Спеціальний доповідач взяла участь у веб-семінарі, організованому Національною радою жінок Ірландії на тему «Встановлення # феміністичного порядку денного: виклик насильству проти жінок». На веб-семінарі учасники дискусії обговорили пріоритети та стратегії на етапі відновлення, який вимагає переосмислення реакції на домашнє насильство та гендерне насильство. Спеціальний доповідач наголосила на моніторингу основних питань та передової практики, що проводився в рамках її мандата, що підтвердило багато ризиків та наслідків, виявлених на початку пандемії. 

 20. 23 та 26 червня 2020 року Спеціальний доповідач брала участь у обговореннях гендерного насильства під час пандемії COVID-19 під головуванням Генерального секретаря в Комітеті депутатів та Виконавчому комітеті. Генеральний секретар наголосив на важливості теми, визнавши, що проблема стала ще більш серйозною в сучасних умовах COVID-19, що вимагає ефективної реакції на всіх рівнях.

 21. Спеціальний доповідач неодноразово доводила, що існує необхідність у створенні нового загальносистемного підходу або стратегії боротьби з гендерним насильством щодо жінок та у розробці плану реалізації ООН що спрямовуватиме національні зусилля на боротьбу з давньою пандемією гендерного насильства щодо жінок відповідно до міжнародних стандартів. Вищезазначені рекомендації, зроблені до COVID, є ще більш важливими в сучасних умовах, оскільки вже наявні недоліки у запобіганні та боротьбі з гендерним насильством щодо жінок були виявлені та посилені в результаті пандемії COVID-19.

 22. Спеціальний доповідач продовжує координувати Платформу незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок, ініціативу, яка об'єднує механізми Організації Об'єднаних Націй та регіональних незалежних експертів. Через пандемію COVID-19 Платформа не змогла провести восьме засідання у березні 2020 року, під час шістдесят четвертої сесії Комісії зі статусу жінок. Отже, 14 травня 2020 року Спеціальний доповідач провела восьме засідання Платформи в режимі он-лайн, обмін інформацією щодо реакцій кожного механізму на пандемію COVID-19, а також оцінку можливих спільних ініціатив з цього питання.

 23. За підсумками засідання, 14 липня 2020 року, експертні механізми опублікували спільну заяву щодо COVID-19 та збільшення ґендерного насильства та дискримінації щодо жінок. 14 експертів нагадали державам про їх відповідальність за боротьбу з обома пандеміями шляхом збереження доступу до правосуддя та служб для ліквідації гендерного насильства щодо жінок відповідно до відповідних міжнародних стандартів, які залишаються чинними під час пандемії COVID-19.

  24. Нарешті, окрім заходів, пов’язаних із реагуванням на COVID-19, Спеціальний доповідач 27 травня 2020 року організувала засідання групи експертів в Інтернеті з питань криміналізації та переслідування зґвалтування за участі Equality Now. На зустрічі, в якій взяли участь 40 учасників, були зібрані експерти із системи ООН, регіональних механізмів, громадянського суспільства та наукових кіл, які обговорили застосовні міжнародні стандарти прав людини, а також прогалини та проблеми у національному законодавстві в різних регіонах світу. Результати засідання забезпечать розробку остаточного тематичного звіту Спеціального доповідача, який буде представлений Раді з прав людини у червні 2021 р. Спеціальний доповідач також опублікував запрошення для подання та анкету на цю тему 9 квітня 2020 р. отримав понад 145 подань на момент написання цього звіту. Вона вітає додаткові відповіді на анкету та дописки до 31 грудня 2020 року.

 Вплив перетину між пандемією COVID-19 та пандемією гендерного насильства щодо жінок та дівчат з акцентом на домашнє насильство

 25. У наступних параграфах Спеціальний доповідач пропонує аналіз перетину між пандемією COVID-19 та гендерним насильством щодо жінок та його наслідками на основі понад 270 подань, отриманих Спеціальним доповідачем від різних зацікавлених сторін. Отримана інформація виявила численні недоліки та загальну відсутність скоординованої реакції держав у вирішенні та попередженні гендерного насильства щодо жінок, у тому числі шляхом надання основних послуг як до, так і під час пандемії COVID-19, відповідно до їх зобов'язань, як зазначено в Декларації про ліквідацію насильства щодо жінок та загальній рекомендації No35 (2017) Комітету з ліквідації дискримінації стосовно жінок щодо гендерного насильства щодо жінок, оновлення загальної рекомендації No19.

  26. У деяких штатах жінки були повністю включені в розробку планів реагування на COVID-19, включаючи керівну роль (наприклад, у Новій Зеландії). Однак у більшості штатів жінки в основному відсутні в місцевих, національних та глобальних групах реагування на COVID-19, у сферах політики та у прийнятті рішень, що відображає низьку кількість жінок-членів парламенту та керівників на глобальному та національному рівнях.

 27. Громадянське суспільство, особливо жіночі неурядові організації (НУО), надають першочергове значення ліквідації гендерного насильства щодо жінок, і їх діяльність має глибокий соціальний та політичний вплив, сприяючи визнанню гендерного насильства щодо жінок як порушення прав людини та спонукання до прийняття законів та політики щодо його вирішення (загальна рекомендація № 35, пункт 4).

 28. Справді, очевидно, що без підтримки НУО у наданні допомоги жінкам, які рятуються від насильства, їхнє становище було б набагато гіршим; НУО відіграють активну роль у запобіганні насильству та боротьбі з ним, тоді як мобілізаційні стратегії на рівні громади можуть бути ефективними у запобіганні насильству щодо жінок, якщо вони координуються із залученням усіх рівнів суспільства, включаючи представників місцевого самоврядування, керівників громад, громадські організації та жіночі групи. Однак під час нинішньої кризи багато НУО та жіночі групи втратили фінансування, і їхні члени були змушені адаптуватися до нових способів роботи, зокрема, пропонуючи свої послуги віддалено, одночасно забезпечуючи своє здоров'я та безпеку і здоров'я своїх сімей.

 29. Хоча фінансовий стрес і тривога, пов’язані з настанням пандемії COVID-19 та подальшим блокуванням, створюють значне напруження для більшості сімей та стосунків, само по собі це не викликає домашнього насильства. Шотландська НУО зауважила, що мова, яка в даний час використовується у зв'язку з кризою, мало чим спростувала думку про те, що пандемія є "причиною" домашнього насильства, а натомість пропагує помилкове уявлення про те, що домашнє насильство включає разові випадки фізичного насильства, пов’язані із зовнішніми факторами, що не залежать від винних. Було зазначено, що «домашнє насильство слід розуміти як причину та наслідок нерівності жінок, а жорстоке поводження залишається вибором кривдника і не може бути виправдане зовнішніми факторами, незалежно від того, якими можуть бути ці обставини». 

 30. Реакція деяких урядів на посилення гендерного насильства була визнана недостатньою. У своєму квітневому опитуванні Національний демократичний інститут зазначив, що 78 відсотків респондентів повідомили, що уряд країни не реагував на забезпечення посиленої профілактики, захисту або надання допоміжних послуг, і лише 22 відсотки повідомили, що уряд відповів правильно. В останньому опитуванні, яке відбулось у червні, спостерігалося збільшення кількості відповідей уряду на це питання: 58 відсотків повідомили, що уряд надав відповідь, а 42 відсотки все ще повідомили, що уряд не відповів належним чином.

Далі буде

МИР у ДОМІ. Частина 2

  Відповідь Генерального секретаря та системи ООН

  10. Генеральний секретар брав участь у подоланні кризи та зазначав, що права людини повинні бути в центрі планів реагування урядів.  Держави-члени визнали необхідність повної поваги прав людини у відповідь на пандемію в резолюції Генеральної Асамблеї, в якій Асамблея підтвердила свою прихильність міжнародному співробітництву та багатосторонності. Серед найбільш ранніх занепокоєнь Генерального секретаря щодо порушень прав людини в контексті пандемії було питання домашнього насильства щодо жінок. 6 квітня 2020 року Генеральний секретар закликав держави прийняти заходи щодо подолання "жахливого сплеску випадків домашнього насильства", що стосується жінок і дівчат. Говорячи про свій заклик до припинення вогню в конфліктах у всьому світі та "припинення насильства скрізь", Генеральний секретар нагадав, що для багатьох жінок та дівчат будинок є місцем насильства та страху. Він закликав усі уряди "поставити безпеку жінок на перше місце, коли вони реагують на пандемію» та виступити із загальним закликом до «миру в домі».

 11. Деякі 146 держав-членів відреагували негайно і попередили: “По мірі того, як більше країн повідомляють про зараження та блокування, служби довіри та притулки у справах домашнього насильства у всьому світі повідомляють про зростаючі заклики про допомогу. Жертви та ті, хто вижив, не мають можливості врятуватися, коли насильство відбувається в тому місці, де їм кажуть сховатися: вдома».  Держави, зобов'язані "зробити запобігання та унеможливлення  насильства за гендерною ознакою ключовою частиною національних та глобальних заходів реагування, включаючи забезпечення доступності інформації та безпечного доступу до послуг".

  12. Генеральний секретар оприлюднив політичні брифи із вказівками щодо надання відповідей на COVID-19, які захищають найбільш вразливі верстви населення, на основі досвіду з усієї системи ООН. 9 квітня 2020 року було оприлюднено короткий опис політики щодо впливу COVID-19 на жінок, розроблений у співпраці з Управлінням Верховного комісара з прав людини, де сказано: «Пандемія посилює та поглиблює всі існуючі нерівності. Ці нерівності, в свою чергу, формують ступінь серйозності цього впливу та наші зусилля щодо відновлення".

  13. Генеральний секретар рекомендував, щоб у кожному плані реагування на COVID-19, кожному пакеті відновлення та бюджеті ресурсів було враховано гендерні наслідки пандемії.

  14. Верховний уповноважений з прав людини також активно нагадує державам та іншим зацікавленим сторонам про центральну роль прав людини у відповіді на пандемію та видав широкі вказівки щодо цього.

Діяльність та реагування Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок та Платформи незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок

  15. На багато регулярних та доручених заходів Спеціального доповідача вплинули обмежувальні заходи, введені в результаті пандемії COVID-19, що особливо негативно вплинуло на заплановані візити в країни Монголії та Папуа-Нової Гвінеї, які залишались відкладеними на час написання. Вперше Спеціальний доповідач не змогла особисто взяти участь у Раді з прав людини, і 7 липня 2020 року вона представила свою тематичну доповідь про боротьбу з насильством щодо жінок-журналістів  та звіти про свої візити в країни  Болгарію та Еквадор  до Ради на її сорок четвертій сесії та конструктивного діалогу з відповідними делегаціями за допомогою відеозв'язку.

  16. В якості однієї з перших відповідей на контекст COVID-19 та загострення ризику ґендерного насильства щодо жінок в результаті заходів блокування, Спеціальний доповідач 27 березня 2020 року опублікувала заяву для преси, в якій закликала держави продовжувати боротьбу з домашнім насильством під час пандемії COVID-19. Спеціальний доповідач зазначила, що вірогідність рівня домашнього насильства, включаючи інтимне збільшиться в контексті ізоляції жінок зі своїми насильниками, з одного боку, та зменшення доступності та доступу до таких послуг, як притулки та втручання поліції, з іншого. Спеціальний доповідач закликала уряди підтримувати та адаптувати заходи захисту та послуги під час пандемії COVID-19.

 17. Відзначаючи відсутність інформації та даних стосовно гендерного насильства щодо жінок під час пандемії COVID-19, 9 квітня 2020 року Спеціальний доповідач опублікувала заклик до подання матеріалів стосовно COVID-19 та домашнього насильства щодо жінок, включаючи анкету до держав, національних правозахисних установ, міжнародних організацій, громадянського суспільства, наукових кіл та інших зацікавлених сторін, які шукають інформацію про: наявність гарячих ліній, притулків чи безпечних місць; доступ жінок до правосуддя та суду та доступ до наказів про захист; доступ жінок до медичних послуг, зокрема щодо репродуктивного здоров'я; наявні дані про зростання насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства; та приклади передової практики реагування на кризу. Спеціальний доповідач щиро вдячна за отримані понад 274 подання, які виявили багато недоліків та проінформували та надихнули цей звіт.

 18. Крім того, Спеціальний доповідач підготувала довідковий документ щодо вжитих заходів та рекомендацій, зроблених відповідними структурами Організації Об'єднаних Націй, незалежними експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй та організаціями громадянського суспільства у відповідь на сплеск насильства щодо жінок під час COVID- 19 пандемії.

 19. Під час кризи Спеціальний доповідач брала активну участь у експертних комісіях та семінарах з метою висловити занепокоєння мандата та закликала до термінових заходів стосовно забезпечення захисту жінок від гендерного насильства щодо жінок та домашнього насильства під час пандемії COVID-19:

Діяльність та реагування Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок та Платформи незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок

  15. На багато регулярних та доручених заходів Спеціального доповідача вплинули обмежувальні заходи, введені в результаті пандемії COVID-19, що особливо негативно вплинуло на заплановані візити в країни Монголії та Папуа-Нової Гвінеї, які залишались відкладеними на час написання. Вперше Спеціальний доповідач не змогла особисто взяти участь у Раді з прав людини, і 7 липня 2020 року вона представила свою тематичну доповідь про боротьбу з насильством щодо жінок-журналістів  та звіти про свої візити в країни  Болгарію та Еквадор  до Ради на її сорок четвертій сесії та конструктивного діалогу з відповідними делегаціями за допомогою відеозв'язку.

  16. В якості однієї з перших відповідей на контекст COVID-19 та загострення ризику ґендерного насильства щодо жінок в результаті заходів блокування, Спеціальний доповідач 27 березня 2020 року опублікувала заяву для преси, в якій закликала держави продовжувати боротьбу з домашнім насильством під час пандемії COVID-19. Спеціальний доповідач зазначила, що вірогідність рівня домашнього насильства, включаючи інтимне збільшиться в контексті ізоляції жінок зі своїми насильниками, з одного боку, та зменшення доступності та доступу до таких послуг, як притулки та втручання поліції, з іншого. Спеціальний доповідач закликала уряди підтримувати та адаптувати заходи захисту та послуги під час пандемії COVID-19.

 17. Відзначаючи відсутність інформації та даних стосовно гендерного насильства щодо жінок під час пандемії COVID-19, 9 квітня 2020 року Спеціальний доповідач опублікувала заклик до подання матеріалів стосовно COVID-19 та домашнього насильства щодо жінок, включаючи анкету до держав, національних правозахисних установ, міжнародних організацій, громадянського суспільства, наукових кіл та інших зацікавлених сторін, які шукають інформацію про: наявність гарячих ліній, притулків чи безпечних місць; доступ жінок до правосуддя та суду та доступ до наказів про захист; доступ жінок до медичних послуг, зокрема щодо репродуктивного здоров'я; наявні дані про зростання насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства; та приклади передової практики реагування на кризу. Спеціальний доповідач щиро вдячна за отримані понад 274 подання, які виявили багато недоліків та проінформували та надихнули цей звіт.

 18. Крім того, Спеціальний доповідач підготувала довідковий документ щодо вжитих заходів та рекомендацій, зроблених відповідними структурами Організації Об'єднаних Націй, незалежними експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй та організаціями громадянського суспільства у відповідь на сплеск насильства щодо жінок під час COVID- 19 пандемії.

 19. Під час кризи Спеціальний доповідач брала активну участь у експертних комісіях та семінарах з метою висловити занепокоєння мандата та закликала до термінових заходів стосовно забезпечення захисту жінок від гендерного насильства щодо жінок та домашнього насильства під час пандемії COVID-19.

Далі буде

МИР У ДОМІ. Частина 1

 Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок - жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

 Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу “мир у домі”.

 1. Цей звіт Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок, його причин та наслідків Дубравки Шімонович подається Генеральній Асамблеї відповідно до її резолюції. У звіті Спеціальний доповідач розглядає питання перетину між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією гендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство.

 2. Звіт спрямований на аналіз насильства щодо жінок, зокрема домашнього насильства щодо жінок, у контексті пандемії COVID-19, коли на звичайне життя жінок впливають численні обмежувальні заходи, введені урядами щодо утримання вірусу.

 3. Перетин між пандемією COVID-19 та її заходами блокування та пандемією насильства над жінками виявив наявні прогалини та недоліки у запобіганні насильству щодо жінок як порушення прав людини, яке не було розглянуто в достатній мірі багатьма державами ще до настання пандемії COVID-19. Заходи боротьби з COVID-19 здебільшого були сліпо гендерними, оскільки багато держав не розглядали заходи боротьби з гендерним насильством щодо жінок як основні послуги та як основні права людини, які не слід обмежувати. Поєднання таких факторів призвело до того, що заходи блокування, введені для стримування пандемії COVID-19, збільшили ризик гендерного насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства.

 4. Виходячи з того, що зобов'язання держав, включаючи зобов'язання щодо належної ретельності щодо запобігання та боротьби з гендерним насильством щодо жінок з боку приватних осіб, включаючи членів сім'ї, як це встановлено відповідними міжнародними стандартами прав людини, повністю виконуються в контексті пандемії COVID-19, даний звіт містить рекомендації державам, Організації Об'єднаних Націй та іншим зацікавленим сторонам щодо заходів, необхідних для запобігання та боротьби з гендерним насильством щодо жінок, з акцентом на домашнє насильство, в контексті пандемії COVID-19 та не тільки, беручи до уваги той факт, що пандемія насильства щодо жінок передувала поточній пандемії і, швидше за все, переживе її. Звіт також спрямований на внесок у глобальний заклик Генерального секретаря до "миру в домі" під час пандемії COVID-19 та не тільки.

 Загальний контекст

 5. Вірус, що викликає COVID-19, був вперше виявлений в Ухані, Китай, у грудні 2019 року і швидко поширився в інших регіонах світу протягом перших місяців 2020 року. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила спалах та надзвичайну ситуацію у галузі охорони здоров'я, що викликає міжнародне занепокоєння, і 11 березня 2020 року вона підвищила свою тривогу, оголосивши її пандемією. Дуже заразний характер хвороби та її швидке поширення по всьому світу, а також відсутність науково підтверджених методів лікування та вакцин призвели до того, що держави ввели різні обмежувальні заходи щодо пересування людей, спрямовані на обмеження розповсюдження вірусного спалаху та запобігання краху системи охорони здоров’я та інших систем.

 6. Введені обмежувальні заходи були встановлені для сприяння фізичному віддаленню населення та, отже, зменшенню можливостей зараження. Вони включають закриття кордонів, закриття підприємств, судів, шкіл, культурних заходів, громадських місць та несуттєвих галузей промисловості та послуг, заборону зібрань та карантин заражених та/або підданих ризику осіб, а кульмінація завершилася заходами щодо домашнього ув'язнення, які вважали домашній та сімейний контекст безпечними для ізоляції. У міру впровадження заходів їх гендерно-сліпий характер та гендерний вплив на жінок та дівчат ставали дедалі яснішими, оскільки домашнє насильство переважно стосується жінок. Для багатьох жінок та їх дітей такі заходи збільшували частоту, інтенсивність та ризик домашнього насильства, якому вони піддавалися.

 7. Такі заходи також включали перенаправлення ресурсів на боротьбу з епідемією COVID-19 шляхом масштабування всіх служб, які вважаються несуттєвими, включаючи послуги та/або механізми захисту жінок від гендерного насильства, такі як притулки, служби довіри,  послуги з репродуктивного здоров'я, багато з яких були зменшені або припинені. Заходи "залишатися вдома" також вплинули на роль жінок у домі, підтверджуючи, що стереотипний розподіл праці все ще переважає, при цьому жінки стикаються з посиленням домашніх обов'язків, включаючи догляд за дітьми, старшими особами та хворими.

 8. Жінки та дівчата в певних неблагополучних та маргіналізованих групах особливо постраждали від складних та різнобічних форм дискримінації. До них належать представники меншин, корінних, афродесцендентних, мігрантських та сільських громад, жінки похилого віку, жінки та дівчата з обмеженими можливостями, бездомні жінки та жінки, позбавлені волі та жертви торгівлі людьми. Медичними працівниками, які займають  посади, надаючи первинну важливу медичну допомогу та інші невідкладні послуги, є переважно жінки, що також призводить до їх більшого контакту з вірусом.

 9. Все це виявило та посилило прогалини та недоліки на національному, регіональному та глобальному рівнях у запобіганні та боротьбі з пандемією гендерного насильства щодо жінок, яке було нормалізовано на різних рівнях у багатьох частинах світу та держави недостатньо звертаються  до стандартів прав людини, встановлених в ООН та на регіональному рівні.

Далі буде

1 листопада онлайн пройшли Річні наради СФУЖО. Учасниць привітали: Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, заступниця голови комісії з ґендерної рівності Ради Європи Д-р Катерина Левченко, Представниця з питань міжнародного співробітництва Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Наталія Федорович, директорка Благодійної Організації «Благодійне товариство «Київський інститут гендерних досліджень» Д-р Марфа Скорик, Президент СКУ Павло Ґрод, Виконавча директорка СКУ Марія Купріянова, Почесні голови СФУЖО Оксана Соколик, Марія Шкамбара, Орися Сушко, директорка МІОКу Ірина Ключковська, Голова НРЖУ Д-р Людмила Порохняк, Директор Центрального Державного Архіву Зарубіжної Україніки Ірина Мага, перша заступниця Голови Товариства зв'язків з українцями за межами України "Україна-Світ" Алла Кендзера.

З вітальним словом до учасниць звернулася Голова СФУЖО Анна Кісіль.

#19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю

#1-19 листопада
 

В квітні Національна Рада Жінок України долучилась до  кампанії 2020 року Фонду жіночого світового саміту «17 днів активізму за розширення прав і можливостей сільських жінок та їхніх громад 1-17 жовтня», поділилася  своєю програмою дій стосовно підвищення активності сільських жінок в протидії множинній дискримінації та домашньому насильству, що ми здійснюємо за підтримки Посольства Королівства Нідерландів та висунула кандидатуру Наталії Гнатюк, президентки фоду «Стара Волинь» з її програмою розвитку села на премію WWSF.

Надаємо матеріали  стосовно щорічної кампанії "19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю 1-19 листопада"
 
                                                Фонд жіночого світового саміту - WWSF
1 November 2020 

Початок щорічної кампанії

«19 днів активності для запобігання насильству щодо дітей та молоді 1-19 листопада 2020 року»
Шановні партнери та друзі!

  УВАГА! Ми хочемо повідомити вам, що настав час розпочати нашу щорічну кампанію «19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю 1-19 листопада», а також розширити можливості вас та вашої громади у створенні культури профілактики під час зменшенням активності громадянського суспільства в ці важкі місяці пандемії. Ви можете завантажити наш КОМПЛЕКТ ПРОФІЛАКТИКИ тут:
https://www.woman.ch/19-days-of-activism-prevention-kit/
та ознайомтесь із 19 темами кампанії, які вимагають термінової уваги, оберіть із нашого списку пропозицій ідеї щодо дій для широкої громадськості, для молоді та лідерів. Ми всі повинні зіграти свою роль. Кожна розмова і кожна подія мають зміст і можуть створити майбутнє, яке ми хочемо. Нам потрібно стати більш амбіційними в активізації дій на місцях і підтримати всі програми, що працюють на ліквідацію насильства та жорстокого поводження щодо дітей та молоді.

Отже, ми ділимося з нашою мережею ідеєю створити Кола співчуття громади як стратегію для прискорення реалізації Цілі сталого розвитку № 16.2, яка нагадує нам про «припинення зловживань, експлуатації, торгівлі людьми та всіх форм насильства проти дітей та катувань».

Щоб дізнатись про  те, «Як створити своє коло співчуття», відвідайте наш веб-сайт і прочитайте інструкції https://www.woman.ch/19-days-of-activism-prevention-kit/training-workshops-creating-circles- of-compassion / Ви можете зареєструвати своє Коло співчуття або надіслати нам його електронною поштою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., щоб додати свою організацію до нашого щорічного списку коаліційних партнерств. Ми залишаємось у вашому розпорядженні для отримання додаткової інформації, яка вам може знадобитися.

 Ми користуємось цією можливістю, щоб подякувати усім нашим партнерам по коаліції, які брали участь у кампанії 2020 року «17 днів активізму за розширення прав і можливостей сільських жінок та їхніх громад 1-17 жовтня», та за те, що вони поділилися з нами своєю програмою дій, закликаючи до сільських жінок піднятися, щоб вимагати своїх прав. Короткий звіт про вплив буде опублікований найближчим часом.

Ми також запрошуємо вас познайомитись з 10 одержувачами нашого щорічного «ПРИЗУ за жіночу творчість у сільському житті», які приєдналися до 462 інших призерів, нагороджених за останні 25 років. Підтримувати та оприлюднювати їх мужні та творчі проекти щодо поліпшення життя у сільських громадах - це честь. Наша скромна фінансова підтримка - це наші можливості продовжувати свою роботу, особливо в ці важкі часи пандемії Корони, які найбільше впливають на їхні громади. Не забуваємо, що вони є хребтом сільських сімей і вносять неоціненний внесок у сталий розвиток.

Шановні друзі та партнери,

Нашою кінцевою метою є досягнення багатьох цілей та завдань сталого розвитку та систематичне впровадження перспективи прав людини. Ми дякуємо вам за вашу солідарність у досягненні цих цілей.

Про нас: Фонд жіночого світового саміту (WWSF), створений у 1991 році в Женеві, Швейцарія, як некомерційна, гуманітарна, міжнародна, непрофесійна організація для реалізації прав жінок та дітей, мобілізує за допомогою своїх щорічних кампаній таблиці, світові дні та премії членам громадянського суспільства, щоб стимулювати активізацію змін, щоб ми досягли Сталого розвитку до 2030 року. Використовуйте та діліться нашими щорічними наборами кампаній, щоб дати вам та іншим можливість сміливо діяти.

«Що б ти не міг зробити чи мріяти, можеш розпочати це; сміливість має в собі геній, силу і магію». - Йоганн Вольфганг фон Гете.

#НасильствуНІ!

Пам’ятки та інформаційні листівки

Зовсім інші можливості у інформаційних листівок чи пам’яток  В них має бути чітко і коротко сформульована проблема і, (головне!) вказано куди звертатися, телефонувати, приходити по допомогу. Головна вимога, до підготовки пам’ятки чи інформаційного листка - щоб чітко та розбірливо була вказана контактна інформація. Ця інформація може знадобитися людині, що постраждала від домашнього насильства, коли вона буде в тривозі, після побиття, в момент, коли вона заховалася від кривдника. Можливо, їй доведеться читати цю листівку потайки, в місці де погане світло, і в неї не буде можливості приглядатися, яка саме там вказана цифра. Краще, щоб номер телефону був коротким, легко запам’ятовувався і, головне, був реальним, «живим».

 На місцевому рівні, такі листівки може підготувати соціальний працівник чи психолог самостійно перед відвідуванням сім’ї з підозрою про можливе домашнє насильство. В цьому випадку, телефони всіх служб мають бути вами перевірені, ви маєте бути просто впевнені, що номери діючі, а фахівці на тому кінці зв’язку, знають, що їм можуть телефонувати і готові надавати допомогу.

 На інформаційній листівці чи пам’ятці, можуть бути вказані:

· Номери телефонів служб гарячої лінії  з протидії домашньому насильству, на які можна телефонувати з мобільного телефону безкоштовно (про це треба вказати на листівці),

· Сайт і інші контакти, куди можна звертатися у випадку потреби перебування в притулку,

·  Телефони, за якими можна отримати юридичну консультацію та допомогу

· Телефон урядової гарячої лінії, де нададуть консультацію від психолога, юриста та інших спеціалістів за необхідності,

· Телефон для виклику спецпідрозділу поліції «Поліна», який протидіє домашньому насильству,

· Інформація і контакти про те, де і як може вступити в дію «Особистий план безпеки»,

· Сайти і телефони громадських організацій, які опікуються проблемою домашнього насильства

· Телефони місцевих служб, які працюють цілодобово, бо ми не знаємо, коли саме може трапитися насильство, чи коли буде потрібна допомога.

·  Якщо вказуються контакти фахівців, які мають години прийому, то  необхідно чітко вказати дні та години роботи і прийому відвідувачів, бо людина може приїхати із віддаленого міста чи села, чи бути обмеженою в часі, бо її може контролювати кривдник, і у неї в запасі лише невеликий проміжок часу.

Крім чітко вказаних контактів, в листівці має  бути і означена проблема, та вказані ознаки, за якими людина може ідентифікувати себе, як постраждалу від домашнього насильства. Окрім того, інформація на листівці має бути емоційно забарвлена (колір, шрифт) так, щоб зупиняла погляд і зачіпала  почуття. При цьому можна використовувати особистісне звертання.

Наприклад:

«Якщо тебе б’ють, принижують, змушують до сексуальних стосунків проти твоєї волі, обмежують в їжі, ігнорують чи контролюють витрачені тобою кошти та відслідковують твої соціальні контакти, - задумайся!  Можливо, ти перебуваєш в ситуації домашнього насильства».  

Інформаційні листівки можна роздавати або залишати в місцях, де буває достатньо багато людей, наприклад, це можуть бути медичні заклади, такі як приватна клініка, сімейний лікар, жіноча консультація, амбулаторія.

Підготувала Ольга Куриленко

 Насильству – НІ!

Школа

Особливе місце в ситуації домашнього насильства займає дитина. Не можна перебільшити ту шкоду, яку завдає дитині насильство в сім’ї. Незалежно від того, чи є дитина об’єктом  насильства сама чи насильства зазнають її братики, сестрички, мама, бабуся або, навіть, і тато.  В будь-якому випадку, дитина зазнає величезної психологічної травми, стає пригніченою, боязкою, замкненою, часто погіршується її інтелектуальний розвиток, вона починає відставати в навчанні та втрачає інтерес до пізнання світу. У школі саме вчитель є першою людиною, яка може помітити стан дитини, запідозрити, що вона страждає від домашнього насильства.

Довірлива розмова, конфіденційність, надання першої фізичної та психологічної допомоги перевірка ситуації в сім’ї, робота з батьками та залучення при необхідності уповноважених органів до вирішення проблеми, – є лише першими, але дуже важливими кроками на допомогу дитині. Від того, яку позицію займе вчитель: осуду «то така вже дитина»;  нейтралітету « моя хата скраю» чи підтримає дитину словами  «ти не винен в тому, що сталося» і «ми захистимо тебе», - часто залежить подальша доля дитини.

 Усвідомлення керівництвом школи та кожним вчителем проблеми домашнього насильства дозволяє проводити профілактичну роботу як серед батьків так і серед дітей, навчаючи їх будувати партнерські стосунки та вирішувати конфлікти без застосування сили і насильства.

Насправді, перед школою стоїть кілька завдань з попередження домашнього насильства:

· Інформування  батьків з попередження домашнього насильства,

· Виявлення випадків домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми,

· Підтримка дітей, які зазнають насильства в сім’ї та є жертвами жорстокого поводження,

· Формування  у дітей толерантного ставлення один до одного, розуміння ними  поняття партнерських стосунків в сім’ї на противагу домашньому насильству та вміння вирішувати конфліктні ситуації без насильства та тиску.

Батьківські збори. Як використати батьківські збори щоб інформувати про домашнє насильство батьків учнів?

Насправді можливості батьківських зборів  безмежні, варто лише не боятися експериментувати і впроваджувати їх в різних режимах:

• круглого столу,
• тренінгу,
• обміну досвідом,
• батьківського клубу,
• запитань і відповідей,
• святкування сімейних та шкільних дат чи подій та інше.

Головне, щоб при цьому відбувалося  спілкування вчителів і батьків як рівні з рівними, які об’єднані єдиною турботою і відповідальністю за долю дітей.

На батьківських зборах можна надати інформацію щодо домашнього насильства в сім’ї.

· Вже надання певної інформації  щодо того, які існують кризові центри, притулки, психологічні та юридичні центри, інформація про телефон довіри – може стати поштовхом до зміни поведінки постраждалої особи матері чи батька, коли вона зрозуміє, що вона не одна, що можна розраховувати на допомогу та підтримку.

· Інформація про криміналізацію та відповідальність насильника щодо вчинення домашнього насильства та інформація про відповідне законодавство України, що надається на батьківських зборах, може зупинити кривдника, змусить замислитися про свою поведінку.

· Розповсюдження серед батьків та постійна наявність на шкільному стенді у бібліотеці спеціальних буклетів та пам’яток про домашнє насильство, про жорстоке поводження з дітьми, допоможе сформувати нетерпимість до проявів насильства в сім’ї. Інформація зробить свою справу.

· Батьківські збори –  це саме те місце, яке уважний і вдумливий директор школи та класний керівник, разом з представниками соціальних служб, громадських організацій, які опікуються проблемою домашнього насильства та представниками правоохоронних органів, можуть використати для пропагування партнерських та демократичних сімейних стосунків.

· саме на батьківських зборах є можливість допомогти членам так званих «зовні благополучних сімей» зрозуміти вплив насильства на психологічний стан дитини, віддалені наслідки жорстокого поводження та нехтування інтересами дитини.

  Для підготовки батьківських зборів також можна використовувати буклети та пам’ятки і обговорити, наприклад, наступні теми:

· Насильство в сім’ї та його вплив на дитину.

· Насильство в сім’ї та відповідальність кривдника.

· Прояви насильства в сім’ї. Його безпосередні та віддалені наслідки на всіх членів сім’ї.

· Як побудувати сімейне життя без насильства. Як навчитися бути партнерами.

· Як  допомогти своїй дитині стати успішною особистістю.

· Чи потрібно карати дитину? Як навчити дітей бути дисциплінованими та відповідальними? Особистий приклад батьків, як найкращий засіб виховання дитини та інше.

При роботі з дітьми, для профілактики домашнього насильства та формування здорового способу життя, школа може широко використовувати можливості нових форм навчання: рухливі вправи, тренінги, дискусії, інформаційні буклети та пам’ятки, які мають бути в бібліотечці кожного вчителя або в кабінеті психолога.

      З дітьми можна проводити обговорення, наприклад, на наступні теми:

· Права людини – права дитини.  Як ми їх розуміємо і як ми можемо  захистити свої права, не порушуючи прав інших?

· Домашнє насильство, його види та прояви: фізичне, психологічне,  економічне  та сексуальне насильство. Хто мені може допомогти в ситуації домашнього насильства?

· Як ми спілкуємося? Чи може бути спілкування привабливим та ефективним?

· Сімейні конфлікти, як вони виглядають? Як розв’язувати сімейні конфлікти?

·  Моя майбутня сім’ї. Партнерські стосунки в сім’ї  і як їх будувати?

· Як навчитися говорити «Ні!» і не піддаватися на маніпуляції?

· Як допомогти людині, яка страждає від домашнього насильства?

· Як навчитися бути толерантними та співіснувати один з одним на одній території на великому проміжку часу без конфліктів,  тиску та насильства?

Сім’я під час карантину. Організація  дистанційного навчання дитини в сім’ї.

Все частіше, школи стикаються з необхідністю переходу на дистанційне навчання. Перед початком дистанційного навчання, вчителю необхідно надати батькам інформацію про те, як максимально ефективно забезпечити  процес ефективного навчання дитини в нових умовах без насильства, тиску та маніпуляцій.  

Знаходження в карантині та форма дистанційного навчання для дітей, так само, як і для батьків і вчителів, є надзвичайно складним досвідом.

 З одного боку, тому, що це абсолютно нова форма навчання, а  другого боку, тому, що це не канікули, а складний досвід проживання  вірусної небезпеки, за якою стоїть тривога та втрата почуття безпеки.

 І можливо діти не зовсім розуміють свої почуття, вони відчувають, що їхні рідні не в спокої, і це може мати свій негативний вплив на поведінку дитини.

Проведені дослідження показують, що під час вимушеного карантину, значно збільшилася кількість випадків домашнього насильства, в тому числі, і насильства щодо дітей.

 Вчитель має донести до батьків, що проявами насильства є не лише фізичне покарання дитини, а й психологічний тиск, примус, порівняння з іншими, приниження, насмішки, звинувачування в недолугості, ігнорування. Кожен із таких проявів насильства завдає дитині шкоди, занижує її самооцінку, робить її вразливою, відкритою до негараздів та неуспішною. Особливо негативний вплив жорстокого поводження та ігнорування інтересів дитини проявляється в період карантину – замкнутого простору та відірваності від соціуму, друзів та живого спілкування з вчителем.

 І щоб зменшити негативи,  важливо  опиратися на надійні та випробувані речі: скласти зручний та зрозумілий розпорядок дня та оформити робоче місце дитини.

 В розкладі  час проведення он-лайн уроків має бути на видному місці. Під час уроку дитину не варто відволікати ні під якими приводами, не доручати ніяких домашніх справ, не заважати дитині , залишивши її на самоті з учителем та комп’ютером.

Дорослим  не повинні запрошувати в цей час гостей, друзів, не обговорювати поряд з дитиною якісь події та голосно спілкуватися або коментувати дії вчителя на екрані. Братики та сестрички теж мають поважати заняття їхнього брата чи сестри і знати, що в цей час він недоступний для ігор та спілкування.

Кожна сім’я має скласти свій розпорядок дня для дитини, в якому має бути місце і для шкільних занять он-лайн, і для відпочинку, і для домашніх справ та спілкування з батьками.

 Дитина має чітко знати не лише розклад занять,  а й алгоритм отримання та виконання завдань, які даватиме вчитель.  Адже, і батьки, і вчитель мають чітко розуміти, що лише за наявності правил можна вимагати у дитини їх виконання.

Всі учасники процесу – і батьки, і вчитель, і діти, мають демонструвати дисциплінованість та дотримання прийнятих правил. Інакше, невчасно видане завдання вчителем, може призвести до цілої низки негативних подій, які можуть створити ситуацію насильства в тоталітарній сім’ї.

 Наприклад, вчитель невчасно і нечітко формулює завдання, дитина не має змоги виконати завдання, мама звинувачує дитину в небажанні вчитися, а батько звинувачує маму в нездатності до виховання дитини. Те ж саме відбудеться, якщо батьки не дадуть змоги дитині повноцінно бути на уроці, відволікаючи її на якісь інші справи.

Результатом таких маніпулятивних стосунків, може бути непорозуміння в сім’ї, звинувачування вчителя (та й систему загалом) в неефективності.  Вчителю важливо оцінити свої сили і виробити такий алгоритм спілкування з дітьми та батьками в дистанційному режимі, який би  і не  забирав    повністю  сили вчителя та учнів, і дав би можливість відновлюватися та ефективно засвоювати знання.

Ситуація справді складна. І лише толерантне ставлення та повага один до одного, як дорослих, так і старших та менших, дасть нам змогу вийти з цього випробовування без насильства, втрат та образ.

Саме вчитель має донести до батьків основні правила  спілкування з дитиною вдома для забезпечення ефективного навчання без психологічного і фізичного насильства.

Ці правила можуть бути оформлені, в тому числі,  і як інформаційна листівка, яка нагадуватиме і батькам, і дітям про їх права, обов’язки та правила, направлені та ефективність дистанційного навчання  і допоможе захистити і батьків, і вчителя, і дитину від непотрібних стресів  під час вимушеного карантину.

Підготувала Ольга Куриленко