Людмила Старицька-Черняхівська  народилася 17 серпня (29 серпня за новим стилем) 1868 року в Києві в сім'ї відомого письменника, драматурга і громадського діяча Михайла Петровича Старицького та Софії Віталіївни Старицької – рідної сестри композитора Миколи Лисенка.

У березні 1917 року в Києві було засновано Центральну Раду й до Центральної Ради було обрано 11 жінок: Л.М. Старицьку-Черняхівську, М.С. Грушевську, О.О. Грушевську, С.Ф. Русову, З. Мірну, О. Пащенко, В. О'Коннор-Вілінську, Л. Яновську, Любинську, Нечаївську та М. Іщуніну. Л.М. Старицька-Черняхівська та З. Мірна були, крім того, обрані до складу Малої Ради.

Зінаїда Мірна про Людмилу Старицьку-Черняхівську писала: «Як організатор, промовець, пропагандист українського слова, –  їй не було рівних серед жінок». Письменник Чаговець називав її «українським соловейком». Її перу належать мемуари про людей, яких близько знала і які впливали на її духовне становище, зростання як письменниці, – Лесю Українку, Миколу Лисенка, Ганну Барвінок, Володимира Самійленка, Михайла Старицького.

Людмила Михайлівна долучилася до розвитку жіночого руху. Стала співзасновницею Національної Ради Жінок України та Союзу українок. 15 квітня 1920 року в Кам’янці-Подільському підписала звернення «До жінок всього світу»: «Ви, щасливі жінки вільних народів, во ім’я правди й любові підійміть ваш голос за Самостійну Україну на всіх обширах життя: в пресі, в громадянстві, перед лицем вашого уряду. Кров українського юнацтва, сльози українських дітей волають до вас».

В січні 1930 року Старицьку-Черняхівську з чоловіком заарештували за сфабрикованою справою «Спілки визволення України». Відкритий судовий процес над 45-ма українськими діячами відбувався в Харкові, у будівлі оперного театру – квитки на нього видавали, як на виставу. Людмила Михайлівна виявила неабияку сміливість, відверто заявивши: «Державним моїм ідеалом була самостійна Україна…».

Тривалий час ім’я Людмили Старицької-Черняхівської перебувало під забороною. Лише наприкінці 2000 року – на порозі наступного тисячоліття! – зусиллями Юрія Хорунжого вдалося видати збірку творів письменниці в академічній серії «Бібліотека української літератури».

За матеріалами інтернет-видань

Всесвітня конференція ООН із становища жінок визнала домашнє насильство епідемією в більшості країн світу, зокрема й в Україні.

Це зумовлено, в першу чергу, неефективністю державних важелів протидії сімейним злочинам – усного попередження та захисного припису, відсутністю достатньої кількості центрів реабілітації жертв домашнього насильства, неналагодженої системи отримання безоплатної правової допомоги. Однак не меншу роль в існуванні стабільно високого рівня домашнього насильства відіграє недостатня поінформованість загалу про можливості хоча б якого-небудь самозахисту.

Є багато країн, які роблять все для того, щоб зменшити рівень насильства. Тут можна назвати навіть Туреччину, яка була відкритою для підписання конвенції Ради Європи про запобіганню домашньому насильству та насильству над жінками, а також боротьбу з цими явищами, яка отримала назву Стамбульскої конвенції.

Туреччина була і першою країною, яка цю конвенцію ратифікувала. Це однозначно позитивно. Але є чимало країн не мусульманських, які намагаються не ратифіковувати цю конвенцію з якихось традицій чи релігійних міркувань. До речі, Україна також ніяк не може ратифікувати Стамбульську конвенцію саме з того, що є серйозний супротив і втручання справи всеукраїнської ради церков. Хоча нещодавно у медіа просочилася інформація, що Конвенцію буде ратифіковано.

Тема домашнього насильства не покидає шпальти газет. На жаль, захаращення паперу, ефіру та екранів голими фактами про скоєння побутових вбивств призводить до легітимації домашнього насильства в суспільній свідомості. Це виливається в байдужість до сцен насильства в реальному світі – ми не помічаємо проблем у сусідів, друзів, колег, а іноді й у своїх власних сім’ях. Крім того, домашнє насильство, некоректно висвітлене у ЗМІ, може стати прикладом для наслідування серед осіб зі слабкою психікою [1]. 

Варто зупинитися і на новинних сюжетах на телебаченні…

Для аналізу  мотивів насильства і страху у новинних сюжетах, окреслимо поняття «насильства» та «насильства у медіях».

Тлумачний словник трактує термін «насильство» як:

–        Застосування фізичної сили до кого-небудь;

–        Застосування сили для досягнення чого-небудь, примусовий вплив на когось, щось.

У свою чергу, Вікіпедія подає таке визначення насильства: «Насильство – застосування (загроза застосування) сили, як вияву своєї волі відносно інших. Насильство обмежує можливості дій на власний розсуд того, на кого спрямоване».

Проблема «теленасильства» складна і суперечлива. Її складність зумовлена початковою розмитістю поняття «насильство», яке об’єднує різнорідні речі (від комедійних чи мультиплікаційних епізодів – до щоденних новин та документальних кадрів).

Сьогодні завдяки оперативності та наочності телебачення стає провідним джерелом висвітлення щоденних подій загалом і насильства зокрема.

Щоб з’ясувати, як сучасні українці оцінюють негативні новини, зокрема ті, що містять сцени з елементами насильства, було проведено опитування львів’ян віком 40-50 років на тему: «Чи вважаєте ви, що в сучасному ефірі переважають негативні новини?». Опитування показало, що 87% львів’ян повністю погоджуються із твердженням і вважають це цілком негативним і небезпечним явищем, інші 13%, хоч і погоджуються, та не вважають надмір негативу надто шкідливим для суспільства. Один із опитуваних зазначив: «Раніше було «приємно» дивитися телевізор, все у нас було добре куди не глянь, а тепер вбивства, зґвалтування, катастрофи. Не життя, а суцільне горе».

Невдоволеність українців сучасним станом українського медіапростору підтверджують і результати соціологічних досліджень експертів. Згідно з даними дослідження, більшість українців вважає, що в Україні потрібно запровадити цензуру (59,1%). Думки респондентів досить суперечливі: з однієї сторони позитивним явищем є поширення свободи у ЗМІ, з іншої – ця ж свобода призводить до недостатньої відповідальності за інформацію, особливо, що стосується сцен насильства і жорстокості, пропаганди кримінального способу життя (68,7% – за цензуру сцен насильства і жорстокості, 47,2% – за цензуру пропаганди кримінального способу життя).

На жаль, надмір насильства у буденному житті не дозволяє повністю уникнути його відображення у новинних випусках. Крім того, дуже часто журналісти, випускові редактори не намагаються обмежити кількість сюжетів з мотивами насильства. Дійшло до того, що вже в піснях почали пропагувати насильство, і розповідається про те, як чоловік дуже розізлився на те, що жінка не приготувала йому пироги.

«Вчора десь поділось моє нове сито. Буду я без нього зараз добре бита, чоловік голодний через теє сито», – йшлося у приспіві.

Оспівування ґендерного насильства є неприйнятним, як і пропаганда такого насильства, - такими були висловлювання жінок – лідерок жіночого руху України.

     Однією з найбільших помилок журналістів є те, що, подаючи факт злочину, назвавши винуватців, вони забувають подати можливе вирішення проблеми, особливо, що стосується жертв злочинів.  Утім, телебачення не лише не шукає шляхів виходу із складних ситуацій, воно у пошуку емоційних репортажів може нанести повторну травму [2].

Тому численна кількість фахівчинь громадських жіночих організацій, що входять до Національної Ради Жінок України за підтримки Програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні  системно працюють над питаннями попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства. Саме вони проводять тренінги з адвокації  «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства», працюють у напрямку підвищення обізнаності населення про механізми протидії цьому явищу. Учасники тренінгів отримують не лише практичні навички, а й методичні рекомендації та плакати з попередження домашнього насильства, а ОТГ – стенди, у яких вміщена інформація з протидії домашньому насильству.

Водночас, не зважаючи на широкий розголос та проактивні дії з боку держави на шляху подолання цієї проблеми, вона не може бути вирішена лише нормами права. Виключно консолідовані зусилля представників держави, правоохоронців, представників громадянського суспільства та пересічних громадян дозволять захищати права постраждалих. А головне – засобам  масової інформації, що мають значний вплив на суспільство, зокрема на дитячу аудиторію, варто було б переглянути щоденний новинний продукт, що подається глядачеві з елементами насильства. На що неодноразово акцентувалася увага з боку громадськості.

І неймовірна новина! 12 лютого 2020 року був підписаний Спільний акт узгодження №4 щодо висвітлення засобами масової інформації випадків насильства і жорстокості. Так телерадіоорганізації (ТОВ «ТРК «Студія 1+1»; ТОВ «ТРК «Україна»; ПАТ «Національна суспільна  телерадіокомпанія України»), що підписали цей акт, добровільно взяли на себе зобов’язання під час створення аудіовізуальної продукції і висвітлення теми насильства та жорстокості переконувати людей, схильних до насильства та жорстокості, утримуватися від них. А також утримуватися від демонстрації сцен, в яких насильство і жорстокість здійснюється дітьми та за участю дітей.

Звісно, НРЖУ вписала і свій внесок у подолання домашнього насильства в суспільстві.

Література

1.     Журналістська зброя проти домашнього насильства / Анна Бандурка / / https://ms.detector.media/profstandarti/post/3743/2013-06-19-zhurnalistska-zbroya-proti-domashnogo-nasilstva/

2.     Екранне насильство: еволюція, вплив на глядача / Юлія Савостейко // https://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/ekranne-nasylstvo-evolyutsiya-vplyv-na-hlyadacha-studentske-doslidzhennya.html

Ми увійшли в час глобальних перемін. Перемін політичних, економічних, соціальних та епідеміологічних. Увійшли разом з цілим світом, але кожна країна обирає свій шлях стабілізації в цій зоні турбулентності.

Україна сьогодні відзначає День Незалежності - це Свято кожного жителя України та кожного українця, який проживає за її межами. День, омріяний мільйонами наших предків - героями минулих поколінь та те дорогоцінне, що залишаємо нашим нащадкам. Неймовірно красиву і багату землю, розумний працездатний народ.

Нехай Господь дасть нам своє благословіння і силу на подолання усіх негараздів та виправлення помилок, на розквіт і благополуччя нашої країни.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Людмила Порохняк-Гановська,

Голова НРЖУ, професор, доктор медичних наук

Олександр Олесь 

Синій, як море, як день, золотий –
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний свій прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть.
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита, з волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.

19 серпня в Чернігівській облдержадміністрації відбулося засідання Робочої групи щодо створення нової обласної програми на тему: «Розробка проєкту Комплексної обласної програми підтримки сім’ї, забезпечення гендерної рівності та протидії торгівлі людьми в області до 2025 року». Однією зі складових програми є підтримка сімей та запобігання домашнього насилля.

 В роботі взяли участь експертки НРЖУ Проєкту «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства», який реалізується Національною Радою Жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні  в Чернігівській, Рівненській та Черкаській областях Надія Комарова – кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики та Лідія Козуб – голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» Національної Ради Жінок України.

Учасники зустрічі заслухали результати соціологічного дослідження, яке будо проведено в рамках проєкту в травні–червні 2020 року. Яким, зокрема визначено, що найчастіше виникають різні види домашнього насильства у сім’ях з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах, багатодітні родини та сім’ї  ветеранів АТО/ООС. Від фізичного насильства в родинах найбільше потерпають малолітні діти, діти середнього віку та підлітки.

Найбільш впливовими факторами, які провокують домашнє насильство є матеріальна залежність жертви від насильника; відсутність можливості жертви жити окремо – відсутність житла; невпевненість в зміні поведінки кривдника на краще після звернення до поліції тощо.

Після жвавого обговорення окремих питань, була сформована Стратегія майбутньої програми та основні її особливості.

18 серпня експертки з проблеми домашнього насильства Лідія Козуб та Надія Комарова
 з організаторами та прес-групою Національної Ради Жінок України в рамках виконання 
проєкту «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства»,
 що здійснюється за підтримки програми Матра Посольства Королівства Нідерландів в Україні
 відвідали з метою моніторингу та супервізії с. Хмільницю на Чернігівщині, де після тренінгу, 
на котрому були присутні представники сіл: Хмільниця, Табаївка, Рижики та Роїще була створена 
ініціативна група з протидії домашньому насильству.

Обговорені питання роботи з сімʼями, що знаходяться в складних життєвих обставинах, 
також розглянули питання попередження домашнього насильства у осіб, які виховувались
 в інтернатних закладах. Креативним засобом протидії насильству, вважають жителі села, 
є залучення населення, особливо молоді, до мистецьких програм (участь в хорі, 
створення картин з насіння, лозоплетіння, вишивка тощо). 

 Підписана Угода про співпрацю з головою Хмільницької ОТГ Слюнько Ю.І.

#СемінарТренінг

#Посольство_Королівства_Нідерландів_в_Україні

#Ні_домашньому_насильству

 18 серпня 2020 для Гончарівської територіальної громади (Чернігівський район) відбувся мультидисциплінарний тренінг «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» – проєкт Національної Ради Жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Як зазначила Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська при відкритті заходу, участь у даному тренінгу дасть можливість учасникам не лише відрізнити конфлікт від домашнього насильства. Актуальність цієї теми обумовлена новелами законодавства – прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та  численних підзаконних актів на його виконання. Власне, на цих питаннях і на дієвій роботі Координаційної ради та координаційних груп в селах й побудували свою роботу тренерки Лідія Козуб – голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» Національної Ради жінок України та Надія Комарова – кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики.

На конкретних прикладах учасники з смт Гончарівське, с. Жеведь, Слабин, Смолин, Козерог (представники адміністрацій, поліції, педагоги, медики, психологи, соціальні працівники, волонтери) напрацювали дієві інструменти щодо надання професійної як правничої, так і психологічної допомоги постраждалим особам від домашнього насильства. Також обговорили результати анкетування експертів та населення Чернігівщини, яке проводилось в рамках виконання проєкту під час карантинних обмежень в країні.

Учасники тренінгу отримали спеціально виготовлені стенди «Домашнє насильство - це злочин, а не любов» та велику кількість роздаткових інформаційних матеріалів щодо запобігання та протидії насильству.

Створення нової родини – це поєднання двох психологічних, економічних, емоційних, звичаєвих  (часто також соціальних) світів. Навіть коли одружуються діти близьких друзів, цього не уникнути. Кожна родина має свій рецепт улюбленого борщу. І потрібна велика праця та велике терпіння, щоб та гармонія почуттів та любові, яка створила цю родину, змогла роками бути присутньою у іхньому побуті, у вихованні дітей, у стосунках з батьками та усією тепер спільною родиною.

Звичайно, в кожній родині виникають конфлікти, адже неминуче зіткнення протилежних інтересів і поглядів, загострення суперечностей. В залежності від інтелектуального та емоційного статусу родини ці конфлікти вирішуються по-різному. Можна варити певний рецепт борщу через день, можна взагалі відмовитись від цієї страви, яка викликає конфліктну ситуацію, а можна кожної суботи відвідувати одну і другу маму молодят і їсти борщ у неї. І так з кожною виниклою проблемою. Можна навчати дітей і спорту і музиці, але відмовитись від додаткових занять з іноземної мови, а можна залишити лише іноземну мову. Можна підвищувати професійну кваліфікацію почергово, а можна спочатку одному з подружжя сприяти в карʼєрному зростанні. Головне в усьому цьому –  не отримувати задоволення від перемоги в конфлікті, а радість від його вирішення.

Часто (на жаль) в родину приходить особа, яка вміє маніпулювати, знає як різними шляхами досягати бажаного результату: це може бути досвід батьківської родини, вплив засобів масової інформації, оточуючого середовища. Якщо це чоловік і він має перевагу фізичних сил – він порушує права і свободи жінки постійно – це вже не поодинокі випадки, а процес. Так само і чоловік і жінка можуть мати переваги психологічні, економічні і їх постійне домінування веде до порушення фізичного та психологічного стану членів родини, спричиняючи шкоду їхньому здоровʼю та розвитку. Це може бути старший чоловік чи жінка в родині, в подружжі це частіше чоловік через наш віковий досвід патріархальної родини, але може цю роль перебрати син чи донька, які економічно або психологічно стали в родині на вищий щабель. Принципово кожен колектив (в тому числі і родина) для ефективного розвитку мусить мати лідера, але ми говоримо про насильство в родині тоді, коли лідер не дбає про добробут та розвиток родини, а має на меті свого лідерства фізичне, психологічне, економічне або й сексуальне пригноблення інших членів родини, позбавлення їхніх прав і свобод. Тоді він з лідера перетворюється на кривдника.

Особа кривдника добре відома, це людина з психологічними проблемами, часто вони виникли ще в дитячому віці. Нерідко кривдник набуває досвіду в батьківській родині, де батько принижував, або й бив матір. Також це могла бути родина без батька, авторитарна поведінка матері викликала на все життя бажання помститися жінці за жорстокість і нерозуміння власної матері.

Жінка-жертва – також може мати досвід з дитинства, спостерігаючи власну чи сусідські родини. Вона не бачила іншого, тато чи бив маму чи ні, а її найчастіше били і тато і мама. І лише увімкни телевізор – в новинах – насильство, не кажучи про фільми та серіали. Тобто, у всіх так.

В наш час, коли все прийнято рахувати, визначили шкоду домашнього насильства для економіки країн і вона виявилась досить вагомою. Але рахували лише грубі форми насильства –  фізичне та сексуальне, які найлегше розпізнати та на які подають скарги до правоохоронних органів. Психологічне та економічне насильство залишилось у тіні. А чи не вони є основою більшості психосоматичних захворювань, які сьогодні виділяють в епідемію неінфекційних захворювань та підґрунтям так званих шкідливих звичок – алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії, ігроманії? Ця шкода ще не має в наш час математичного виразу.

Одним з обовʼязкових атрибутів щастя людини є безпека. Кожна людина мусила б мати таке місце, де вона  почувається  в цілковитій безпеці, де ніхто і ніщо не зможе порушити її особистість. І ідеалом є, коли цим місцем є власна оселя. Це надзвичайно прикро, що частина наших жінок, підлітків почувають себе поза домівкою більш захищеними, ніж вдома, шукають порятунку, покинувши власну домівку.

Значним поступом в попередженні домашнього насильства є увага країн до цієї проблеми. Для нас важливим є те, що наша країна бере участь в цьому міжнародному русі, приймає Закони, розробляє підзаконні акти, залучила до питань попередження насильства (особливо щодо жінок) органи правопорядку, соціальну, медичну, педагогічну галузь. Також долучаються громадські організації, допомогу їм у цій діяльності надають Міжнародні структури, зокрема виконання нашого проєкту стало можливим завдяки програмі МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Великим випробуванням на стійкість родин до домашнього насильства стала епідемія Covid-19, внаслідок оголошеного карантину більшість родин не покидали оселю впродовж місяців. Як витримали вони це випробування? Світовий та європейський досвід констатує значне збільшення домашнього насильства. Ми також провели власне дослідження (анкетування експертів, а також жителів великих, малих міст та сіл), яке детально проаналізоване в даній роботі. Виявлена суттєва різниця залежно від місця проживання, вміння виконання та розподілу домашніх обовʼязків, хатньої роботи, контакту з дітьми. Вміння родини організувати власний простір проживання, толерантного ставлення до звичок рідних, збільшення часу спілкування з дітьми згуртували значну кількість сімей, особливо в сільській місцевості. В той самий час нетерпимість до шкідливих та інших звичок членів родин, економічні негаразди під час карантину загострили проблеми домашнього насильства (особливо психологічного) в неблагополучних сімʼях воїнів АТО, заробітчан. Виявлені також особливості багатодітних родин та родин, діти яких перебували в інтернатних закладах та повернулись додому.

Світ змінюється, сподіваємось, на краще. Дуже позитивною є взаємна підтримка різних країн в складній епідемічній ситуації. Певні структури виявили свою неспроможність, інші, навпаки, стали більш дієздатними. Закриті кордони сприяли більшій зосередженості на внутрішніх проблемах країн. Незрозуміло, для чого продовжується військова агресія, адже епідемія ясно виявила, до чого ми всі взаємозалежні. І умисно демонструвати при цьому військову силу, порушуючи права та свободи громадян іншої країни – це і є війна, насильство держави над державою. І корінь цього насильства – в психології кривдника але кривдника, який має значно ширші повноваження, ніж власна родина.

Тому протидія домашньому насильству – наш перший, але обовʼязковий крок до можливості втримати нашу планету в мирі і спокої, без воєн і епідемій, коли кожна країна, кожна родина отримає оцінку від світового суспільства не в залежності від того, що вона МАЄ, а від того, що вона ДАЄ суспільству – інтелект, робочі руки, чесність, толерантність та гармонію любові і щастя.

Людмила Порохняк-Гановська, Голова НРЖУ