Людмила Порохняк-Гановська: «Світ спогадів у цей день заполонив мене: бабусина мʼякенька хусточка, яку вона повʼязала, коли мене, маленьку дівчинку, вела до церкви; мамина яскрава хустка - святкова, як і її весела вдача; повʼязана на весіллі свекрухою розкішна хустка на щасливе життя; чорні хустини вдівства, втрат рідних і близьких - і знову в руках розцвітають на щастя хустки для моїх невісток, а там, дивись, і внучці коханій подарунок буде - найкраща хустка на добру долю».