Людмила Ященко-Салюта:

- Хустка справді є унікальним символом з давніх-давен. Жінки мали хустки, як кажуть, на всі випадки життя: були святкові, в яких ішли до церкви, і були буденні, в яких працювали в полі чи по господарству. Хустка — це оберіг родини. 

Щоправда, свою родинну прадавню хустку подарувала відомій колекціонерці хустин Людмилі Грабовенко. А хустка була моєї тітки Галини Іванівни з Житомирщини.

Людмила Грабовенко:

 — Моє захоплення хустками почалось, коли я закінчила десятий клас. І на першу заробітну платню купила собі... хустку. Ця хустка сподобалась моїй меншій сестрі, і мені довелося переділити її навпіл: половину віддати їй, а половину залишити собі. Тоді і сказала: «У моїй родині буде дуже багато хусток!»

 — Зараз у мене більше трьохсот хусток. У колекції не лише мої хустки та моєї родини, а й хустки з різних областей України. Скажімо, одного разу під час виставки в Сумській області до мене піді­йшов чоловік і попросив затриматися, аби він зміг з’їздити в село і привезти хустинку своєї мами. Його мама під час війни дала прихисток 47 сиротам, а потім усіх вивела в люди.

 Детальніше див.: у рубриці "Статті".