Чернігівський район найбільший з районів Чернігівської області, як за розмірами, так і за чисельністю населення.

Район обслуговування складає 2530 кв. км, на яких розташовано 124 населених пункта (4 селища та 120 сіл, в яких проживає 53338 мешканців), ось мабуть тому йому й випала честь втілювати проект про створення волонтерських груп здоров’я в життя. Нажаль, багато сіл на теперішній час залишаються без медичного працівника (фельдшера) – хто з фельдшерів вийшов на пенсію, хто знайшов іншу роботу. Молоді спеціалісти не дуже прагнуть працювати в селах, ось і виходить така несприятлива ситуація.

Коли і як почався проект?

Все почалося зі слова – волонтер. Всі його чули, знають, що є такі люди, але якось не було можливості та нагоди бути з ними знайомими.

Сьогодні, завдяки соціальним ініціативам, потихеньку стає зрозумілим, як волонтерство може бути корисним для кожної людини. Крім безцінного досвіду та великого світу можливостей, вже доведено: волонтерство беспосередньо впливає на здоров’я людини. Дослідники університету Екзетера, проаналізувавши 40 досліджень з питань волонтерства та здоров’я за останні 20 років, з’ясували, що рівень смертності волонтерів нижчий на 22%, не кажучи вже про їхній набагато вищий рівень самооцінки та щастя.

Не дивно, що волонтери щасливіші за інших людей, адже, самотність вважається для здоров’я небезпечнішною за паління. А коли волонтериш, просто неможливо бути на самоті. Тебе оточують не просто знайомі чи товариші, а спільнота однодумців, поряд з тобою пліч-о-пліч завжди працюють люди, які мають одну з тобою мету. Людина, як соціальна істота, не може жити без спільноти. Ось, запитавши в своїх волонтерів, що для них дав цей проект, почула таке:

Волонтерство – можливість робити добро. Чи це не щастя?

Волонтерство допомогло мені знайти ціль діяльності та покликання. А робити те, що любиш – вже точно щастя.

Волонтерство – можливість знайти себе.

Відчуття того, що ти робиш добро, незалежно від того, віриш ти в це повністю або частково, однозначно змушує тебе відчувати себе більше ніж просто людиною, більше, ніж перехожим. Ти комусь потрібен! Тому, що люди, які постійно займаються волонтерством, дійсно більш щасливі.

Волонтерство – це окремий величезний світ, в якому можна стати будь ким, і зрозуміти: яка сфера дає саме тобі той кайф та щастя.

Наш кайф та щастя – медицина. Бо є здоров’я – є і щастя.

Починати якусь справу з нуля завжди дуже важко, але ми це спробували і в нас вийшло. Спершу була якась паніка, ніяковіння перед невідомим, але все само собою вляглося і почалась робота над проектом. В проект увійшли 10 сіл Чернігівського району, в яких відсутній медпрацівник. В кожному селі була створена група волонтерів, якою опікується волонтер-медик, який в свою чергу навчив всіх волонтерів свого підопічного села користуватись медичними приладами, які вони отримали в рамках проекту, постійно проводиться навчання волонтерів щодо правильного догляду за лежачими хворими, правильного їх харчування, елементарних правил гігієни тощо. Для чого це потрібно? А для того, щоб кожен волонтер зміг пояснити родичам ці правила догляду, щоб родичі або хворий не лишався на самоті зі своїми проблемами та знали, що до когось можна звернутись за порадою в будь-який час. За час роботи проекту були вперше виявлені випадки цукрового діабету, гіпертонічної хвороби та, навіть, в с. Золотинка, завдяки волонтеру Музики Надії Миколаївні, вперше виявлений рак молочної залози. Дякуючи їй, жінка була прооперована та зараз проходить курс реабілітації. Отже можна зробити висновок, що все це ми робимо недаремно.

Цей проект підтримується посольством Канади в Україні, яке дало змогу придбати комп’ютери, принтери для роботи волонтерів, провести тренінги для тренерів-медиків та психологів, круглі столи для обговорення плану дій спільно з медиками, керівництвом району та сільських рад. За сприяння Президента Канадсько-Української Фундації п. Віктора Гетьманчука були придбані медичні прилади для домашнього вжитку. Кожному волонтеру в селі, які увійшли в цей проект, дали для роботи електронний тонометр, глюкометр з тест-смужками, пікфлуометр та небулайзер. Волонтери отримали на кожне село ноутбуки, принтери та інтернет зв’язок, що дає можливість знаходити потрібну інформацію для роботи волонтера, підтримувати зв’язок з медичним працівником, який працює з волонтерами.

Хотілося б, звичайно, щоб такі проекти мали значну підтримку керівників територіальних громад, місцевої влади, бо загальними зусиллями можна гори звернути.

Наприкінці хочу подякувати всім і кожному окремо хто прийняв безпосередню участь в даному проекті. Окрему подяку хочу винести Людмилі Андріївні Порохняк-Гановській, що, незважаючи ні на що, у неї горять очі. Це Людина з Великої букви.

На фоні зневіри та розпачу, сліз та бідності в нашій країні існують такі люди, як волонтери – це їх стан душі, стиль життя та поклик серця. Не дивлячись ні на що, вони вміють дарувати людям радість, надію та щастя, а щастя – це люди, емоції, досвід, знання, вміння любити, добриво особистих цінностей. Тільки потрібно бути готовим навчитися дякувати собі, не чекаючи подяки і визнання оточуючих – і тоді волонтерство точно може претендувати на звання найкоротшого шляху до щастя.

Сільвія  Боярова,

Головна медична сестра КНП «Чернігівський районний центр ПМСД»

ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКИХ ЖИТЕЛІВ В СТАРШОМУ ВІЦІ:

 ДОЛІКАРСЬКА ТА ВОЛОНТЕРСЬКА ДОПОМОГА

Ми розпочали написання нашої книги в День Волонтера і присвятили її всім тим, хто не може спокійно жити і очікувати кращого майбутнього, коли поруч страждають діти чи люди старшого віку, немічні чи ті, які потребують негайної допомоги. Адже волонтерство – це добровільна допомога іншим, це поклик серця, прагнення віддати часточку своїх знань, умінь, доброти, енергії для того, щоб життя ставало більш повноцінним і для того, хто віддає і для того, кому віддають.

В Україні зараз відбувається реформування охорони здоров’я і велика кількість сільського населення в малих (менше 500 мешканців) селах залишається без щоденної медичної опіки. Тобто, вони уклали Угоди з сімейними лікарями, але часто до амбулаторії десятки кілометрів, а в селі ні фельдшера, ні медичної сестри, ні аптечного пункту немає. Лікар приїздить в село кілька разів на місяць. Не кожне домогосподарство має власний транспорт. Переважно це люди старшого віку, в більшості жінки.

Національна Рада жінок України за підтримки Посольства Канади в Україні та Канадсько-української фундації створила волонтерські групи в 10 селах Чернігівського району Чернігівської області, в котрих відсутні постійні медичні працівники. Волонтери отримали медичні прилади домашнього вжитку: тонометри, глюкометри, електронні термометри, пікфлоуметри, інгалятори. Медичні працівники провели тренінги для волонтерів з навчання правильному користуванню цими приладами, наданню невідкладної медичної допомоги до приїзду медика.

Мешканці сіл отримали Щоденники Здоров’я, в яких зазначені прізвище та ім’я сімейного лікаря, медичної сестри, сільських волонтерів та їх контакти. В них вестимуть записи як самі селяни, так і волонтери. Волонтерські групи кожного села отримали комп’ютер, принтер, налагоджений та проплачений інтернет. Таким чином, волонтерські групи можуть здійснювати домедичні заходи з ранньої діагностики та профілактики неінфекційних захворювань, а також можуть мати постійний активний зв’язок з сімейними амбулаторіями. Велику роль в налагодженні роботи волонтерських груп відіграє медична громадськість області та району, яка опікується їх діяльністю.

Ми вдячні волонтерам та жителям сіл, які сприйняли цю форму роботи і в подальшому будемо слідкувати за їх позитивним досвідом, спільно долати труднощі нового волонтерства – за збереження здоров’я.

Ми свідомі того, що виконання нашого проекту було б неможливим без постійної допомоги та участі заступника голови Чернігівської обласної адміністрації, керівника апарату Наталії Андріївни Романової, начальника управління охорони здоров’я Чернігівської обласної адміністрації Петра Петровича Гармаша, заступника голови Чернігівської районної адміністрації Андрія Леонідовича Курданова, керівника КНП «Чернігівський районний центр ПМСД» Чернігівського району Віктора Михайловича Куниці та головної медичної сестри КНП «Чернігівський районний центр ПМСД» Чернігівського району, керівника команди “волонтери здоров’я” Сільвії Віталіївни Боярової.

Людмила Порохняк-Гановська, доктор медичних наук, професор, Голова Національної Ради жінок України (НРЖУ)

Тетяна Бліхар, кандидат медичних наук, керівник Комітету добробуту і здоров’я НРЖУ

Про забезпечення створення безбар’єрного

 простору в Україні

 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №533/2020

З метою створення безбар’єрного простору в різних аспектах життя людини, рівних можливостей для всіх суспільних груп населення для самореалізації, здобуття освіти, працевлаштування, розвитку здібностей та потенціалу, забезпечення системного та комплексного підходу щодо реалізації принципів соціальної, економічної, політичної, цифрової та фізичної безбар’єрності, підтримуючи ініціативу громадськості, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України із залученням Національного інституту стратегічних досліджень, представників державних органів та органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, вчених, експертів, з урахуванням кращого вітчизняного та міжнародного досвіду розробити та затвердити до 12 квітня 2021 року Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні, спрямовану на поширення практик інклюзії, недискримінації, упровадження принципів доступності та універсального дизайну для забезпечення рівних можливостей для всіх суспільних груп населення, зокрема осіб з інвалідністю, літніх людей, молоді, жінок, а також батьків малолітніх дітей та дітей з інвалідністю.

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

3 грудня 2020 року

2 грудня – Міжнародний день боротьби

за скасування рабства

 Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

У рамках Міжнародної соціальної акції «16 днів проти насильства» Україна, разом зі світом, відзначають Міжнародний день боротьби за скасування рабства.

Метою Міжнародного дня боротьби за скасування рабства є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах.

Марафон стартував напередодні 25 листопада – Міжнародного дня боротьби з насильством щодо жінок. «Жінки є більш уразливими для насильства. Випадків насильства проти жінок значно більше, ніж випадків насильства проти чоловіків, тому насильство проти жінок визнано проблемою, на яку міжнародна спільнота спрямовує спеціальні зусилля для її розв’язання», – наголосила Лариса Кобелянська, координаторка Громадської експертної ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості».

Екпертки згадали історію запровадження Міжнародної кампанії «16 днів проти гендерно зумовленого насильства» в Україні з 2000-го року. Зокрема, представниця Центру «Розвиток демократії» Елла Ламах зазначила: «Важливою для суспільства на той час була позиція уряду та Верховної Ради України у протидії насильству. Громадські організації, міжнародні організації всі об'єдналися для впровадження нового закону. Особливо слід відзначити, що на рівні з жінками про насильство говорили чоловіки».

Насильство над жінками особливо загострюється у критичні для країни періоди. Тим більше про цю проблему важливо говорити зараз, у часи пандемії CОVID-19, про що свідчать результати низки досліджень. «Одним з висновків дослідження «Перетин пандемії коронавірусу та пандемії домашнього насильства» є те, що за наявних складних економічних та психологічних умов домашнє насильство в Україні збільшуватиметься і суспільство до цього має бути готовим», – відзначила голова Національної Ради Жінок Людмила Порохняк-Гановська.

Це підтвердила у своєму виступі і Галина Скіпальська, представниця МБФ «Українська фундація громадського здоров‘я: «Ситуація з COVID-19 та карантином загострила проблеми та виявила прогалини у багатьох сферах життя українців, в тому числі – децентралізації, охороні здоров’я, соціальній сфері та системі протидії домашньому насильству, розвитку послуг для постраждалих. Усі ці сфери, на мою думку, дуже пов’язані, і потребують особливо нашої уваги».

Слід зауважити, що в 2001 році Україна ухвалила перший в країнах Центральної і Східної Європи та СНД спеціальний законодавчий акт у сфері боротьби із насильством в сім’ї – Закон України «Про попередження насильства в сім’ї». А вже у 2005 року був схвалений і Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який спрямований на досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі, створення механізму реалізації принципу ґендерної рівності.

«Впродовж останніх років законодавство у сфері захисту
прав постраждалих від домашнього насильства значно покращилося. Так, новий закон про запобігання домашньому насильству передбачив ефективні інструменти, такі як заборонні та обмежувальні приписи. Тепер завданням юридичної спільноти є їх застосовувати», – наголосила Христина Кіт, яка представляє Асоціацію жінок-юристок України «ЮрФем».

Журналістка Центру прав людини ZMINA Ірина Виртосу наголосила, що в Україні проводяться різні інформаційні кампанії на захист прав жінок, на підтримку жінок і протидію насильства: «Але важливо цими кампаніями не тільки інформувати, а й показувати жінкам інші моделі, що насильство неприпустиме, розповідати історії, що ти – не одна і ти не винна в тому, що сталося. Показувати, що вихід є. І він точно є. А ще надавати голос самим жінкам, щоб їх почули, надавати голос жінкам різним. До прикладу, жінкам із сільської місцевості, жінкам-політикиням, жінкам з інвалідністю, жінкам-матерям із маленькими дітьми та іншим. Адже кожний їхній внесок у розбудову нашого суспільства корисний».

Представниця Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє» Тамара Огородова зауважила, що незважаючи на великі проекти та обговорення, домашнє насильство залишається закритою темою для багатьох жінок у суспільстві: «І це показало наше дослідження, що ця проблема, як айсберг – має видиму та невидиму частину».

Тож завданням Марафону «Жінки вимагають безпеки» якраз і є привернути увагу до проблем, які все ще залишаються досить закритими, але від того не менш небезпечними, адже прояви насильства над людиною, не залежно від її статі, є порушенням прав людини.

Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1269217100101072&id=228980864124706&__tn__=K-R

Громадська рада з ґендерних питань

З нагоди Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля» у межах діяльності Гендерного центру факультету соціальної та психологічної освіти УДПУ імені Павла Тичини відбулося онлайн засідання з майбутніми соціальними працівниками, соціальними педагогами і психологами на тему «Пандемія COVID-19 та домашнє і ґендерно зумовлене насильство».

Зустріч проводила Голова Національної Ради жінок України, українська громадська діячка, доктор медичних наук, професор Людмила Андріївна Порохняк-Гановська – доктор медичних наук (1989).

Національна Рада Жінок України за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок, які постраждали від насильства» в Рівненській, Черкаській та Чернігівській областях. Під час пандемії коронавірусу учасники проєкту провели соціологічне дослідження в великих, малих містах та селах вказаних областей з виявлення характеру домашнього насильства, причин його збільшення за умов карантину для більш ефективної протидії цьому явищу. Отримані дані будуть використані для розробки заходів щодо протидії та попередження насильства над жінками.

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок.

В рамках проведення в місті Умань Акції «16 днів проти насильства» відбулось онлайн- засідання на тему «Пандемія COVID-19 та домашнє і ґендерно зумовлене насильство», організоване Гендерним центром факультету соціальної та психологічної освіти УДПУ імені Павла Тичини.

Захід проводила Голова Національної Ради жінок України, українська громадська діячка, доктор медичних наук, професор Людмила Порохняк-Гановська.

Джерело: https://udpu.edu.ua/news/pandemiya-covid19-ta-domashnye-i-genderno-zumovlene-nasylstvo

 

 

 

 

 

 За ініціативи ООН 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

У 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок й запропонувала урядам, міжнародним і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.

Дата 25 листопада була вибрана в пам’ять про сестер Мірабаль – політичних активісток, забитих до смерті палицями таємною поліцією за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо в 1960 році.

Як зазначає ООН, жінки і дівчатка піддаються насильству, як у мирний час, так і під час збройних конфліктів – з боку держави, суспільства, родичів. Насильство щодо жінок не обмежене рамками будь-якої конкретної політичної або економічної системи. Воно існує в будь-якій країні, не визнає кордонів матеріального добробуту, раси і культури. 

Починаючи із 1991 року, цього дня стартує всесвітня Кампанія «16 днів проти гендерного насильства» (25 листопада – 10 грудня).