28 березня 2025 року в селі Чорногородка, що на Київщині, мешканці села подякували своїм землякам, які боронять нашу країну, працюють в тилу для фронту та вшанували пам’ять полеглих за Україну захисників. Чорногородка стала першим селом в Бишівській громаді, яка розпочала естафету вшанування героїв сучасної війни. З вдячністю до земляків звернулась староста села Людмила Ступак, в якої два сини боронять Україну. 

На заході були присутні Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська та Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун. Запрошена до слова, Людмила Порохняк-Гановська відзначила велику роль у боротьбі мешканців сіл. 

Вручаючи нагороди Галині Коваль, матері загиблого, Надії Таран, волонтеру, Людмилі Ступак, старості села, Голова НРЖУ наголосила, що ми нація героїв, яка приречена на перемогу. «Село – це колиска України, тут народжуються генії і герої. Якщо є такий народ, буде жити Україна», – наголосила Людмила Андріївна. 

Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун підкреслила, що єднання народу – запорука нашої перемоги. «Чорногородка, одне з багатьох сіл Київщини, де постійно допомагають наближати нашу перемогу: плетуть сітки, збирають кошти на потреби бійців, готують та передають продукти на передову», – зазначила Тамара Миколаївна.

Як запорука Премоги воїни, жителі села разом з своїми дітьми посадили в центрі села молодий дуб, як символ сили і незламності нашого народу. 

Низький уклін усім, хто боронить нашу землю і працює на Перемогу! 

Національну Раду Жінок України запросили 28 березня 2025 року в с. Чорногородка, Бишанського ОТГ, що на Київщині. П’ять років НРЖУ співпрацює з волонтерками цього села: маскувальні сітки, сплетені їхніми руками; смачні пиріжки, вареники, соління, виготовлені з любовʼю, майже щотижня відправляємо захисникам на передову.

Троє хлопців прибули в коротку відпустку і староста села Людмила Ступак запропонувала влаштувати вечір памʼяті, її підтримали Валентина Ступак та Людмила Мірошкіна, художні керівники народного ансамблю української пісні «Любисток» Центру культури, дозвілля та спорту Бишівської сільської ради. 

Це було звеличення наших захисників, їхніх матерів, дружин, батьків. Брали участь і старші мешканці села і зовсім маленькі діти.

Надсилаємо сценарій цього вечора, щоб хвиля памʼяті не оминула інші села та міста нашої країни.

В 2000 році Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 1325, яка закликає жінок в умовах збройних конфліктів ставати лідерами задля збереження нації, родини, миру. Ми відчули таке лідерство у Чорногородці.

Сценарій вечора-пам’яті

(«Ангели, народжені серед людей»)

«За тих хто тримає небо», присвяченого вшануванню пам’яті  загиблих героїв,

та подяка учасникам російсько-української війни

На сцені діти:

1.Білий птах кружляв над Україною,

Милувався рідною землею.

Крила розправляв над Батьківщиною,

Рідною домівкою своєю.

 2.Все до болі птахові знайоме:

Ці ліси, поля, високі гори.

Лише тут не відчуває він утоми,

Лише тут ніколи не знав горя.

 3. Ось він пролітає, бачить –

Веселяться, граються, радіють.

Скрізь планують, про щось мріють.

4. Раптом птах зненацька стрепенувся.

Щось порушило його звичайну тишу.

Птах так затримтів, а потім озирнувся

І піднявся над землею вище

 5. А чому навколо все палає,

І постійно чую щось гуркоче.

Та невже це справді в нас стріляють?

Відібрати рідну землю хочуть?

 Документальний фільм про початок війни

 На сцені дві ведучі

Ведуча 1. 

Сьогодні на моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах,

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

 Ведуча 2. 

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України.

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,

Як маків – цвіт розквітне Україна!

На тих місцях, де йдуть тепер бої,

В земнім поклоні схилиться калина.

 Ведуча 1:  Ранок лютого змінив наше життя..

Розділив усе на до і після..

Другий дім нам стало укриття.

І задушливим стало все повітря.

 Ведуча 2:  В Україну йде страшна війна,

Люди спали, спали серед ночі…

Перші вибухи коло мого вікна,

Вранці вже розкрили мої очі.

 Ведуча 1. Ще  зовсім недавно   українці   жили під мирним  небом, радісно  зустрічали  світанки,  ростили  дітей   і   не знали  дуже багатьох слів пов’язаних з війною.

Ведуча 2. Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабна агресія Росії проти України. Кожну українську родину опалило  полум’я   військових дій, які розпочалися на території  нашої   держави.

Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ.

Ведуча1.   В умовах  віроломної, жорстокої, повномасштабної війни росії проти України, наші вояки вкотре довели, що ми гідний, вільний, самодостатній народ, що має свою віру, мову, армію. У боротьбі  з агресором Україна вкотре демонструє незборимість української нації, велич духу українських борців за волю України.

 Ведуча 2. Війна, на жаль забирає найкращих синів та дочок України. Трагедія  родин загиблих  воїнів – це  трагедія нашого села, усієї нашої громади.  Обездолені жінки, осиротілі діти, горюючі матері в чиїх очах  вічна скорбота-результат  жорстокої війни.

Сьогодні наш захід присвячується всім нашим героям – жителям села Чорногородка, які віддали своє життя за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ. Та з великою вдячністю вшанувати  героїв-захисників, які боронять нашу країну і до сьогодні та низько вклонитися родинам наших воїнів-героїв.

 Ведуча 1. Маємо  пам’ятати всіх, хто протягом сотень років проніс прапор боротьби за Україну!

Ведуча. Всіх, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

 Виходять діти зі свічками по одному

 Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

 Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

 Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

 І знову боремось із руськім міром

Піднявсь супротиву залізний меч,

Та янголами воїни ідуть на небо,

І третя гасне пам’яті свіча.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Звучить  музика. Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

  Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

 Жінка-пам’ять

 Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І  ті  вшановані, святі могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

 Ведучиа 2.  Горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

Ведуча 1. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, –  є життя, а для загиблих – пам’ять. Вічна пам’ять Героям  нашого часу.

Хвилина   мовчання

(Пісня «Запалю свічу»)

 Ведуча 1. Слово надається соціальному менеджеру «Центру життєстійкості»

 Ведучий 2:  Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих знаходяться на передовій, захищаючи неньку-Україну. Вони з гідністю несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

 Відео від матерів

           Ведуча 1. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Війна в нашій країні забирає найкращих, зовсім молодих  хлопців та дівчат, які ціною власного життя виборюють її незалежність, захищаючи рідну землю та свій народ від рашисько-фашиської навали.

…  мав плани на майбутнє, хотів повернутися додому з Великою Перемогою, вклонитися своїм батькам, обійняти кохану дружину та своїх дітей, які дуже любили та поважали свого татка, дочекатись онуків та радіти життю. Але … не судилося.

Ведуча 2.

 Моя дружина.

Прошу тебе, не плач.

Не встиг я попрощатися з тобою.

То не моя вина, але пробач, що рано залишилася вдовою.

Летіли небом білі журавлі, мене вони покликали з собою.

Тіло навік лежить у сирій землі,

душа тепер у тебе за спиною.

Ведуча 1. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Молоді, безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Так і  …

Ведуча 2.

Сльози котяться, стікають по щоках,

Біль з середини всю душу розриває

Ти обрав такий нелегкий шлях

Та білим птахом  твоя душа злітає

Ведуча 1:  Герої серед нас! Герої творять дійсність, формують обличчя світу – вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати своє життя, щоб досягнути мети, щоб здійснити свою мрію. Ми повинні зробити все, щоб їх знали, пам’ятали та ніколи про них  не забували.

– герой,  війна перенесла його на  поле бою – боротьби за Україну.

Ведуча 2:

 Його серце хотіло жити

Для країни - палкою любов'ю.

Рідну землю пішов боронити,

Оросив її щедро кров'ю...

За життя він своє боровся:

Такі хлопці повинні жити!

Нахилилось в журбі колосся...

Нам не можна цю смерть простити!..

Ведуча: Мужність – це безстрашність, розум - це розуміння добра і зла, сила – це здатність до дії, герой – хто поєднує в собі ці три чесноти. 

Ведуча 1: Ми пам’ятати мусимо завжди

Героїв незламної країни!

Вони герої, честь їм і хвала!

Вони герої йдуть вперед крізь міни.

Вони, щоб Україна століттями жила

Ідуть на смерть.

Вони Герої України!

(Пісня «Ми ніколи братами не станемо» тріо)

Ведуча 2: Звичайні українські чоловіки, молоді хлопці, чиїсь батьки та дідусі, сусіди, мужньо стали на захист України, своєї держави, своєї домівки, своєї сім’ї… Чи боялися вони? Так, звичайно, але віра у правду, у перемогу робить їх безстрашними… але, на жаль, не безсмертними…

1.         Побудь, мій  Боже, отут, зі мною

У цьому полі, у розпал бою…

Серед руїни і серед краху…

Не дай пізнати глибини страху,

2.         Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч…

Побудь, мій Боже, отут , між нами,

Душею батька, сльозою мами,

Ведуча 1: Сестри любов’ю, брата плечима

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, отут зі мною

Посеред світу, посеред болю…

Ведуча 2: Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею,

Я душу й тіло тобі офірую,

Побудь, мій Боже, зі мною… Вірую!

Ведуча 1: Сила духу українського народу вражає. Нас не злякали ракети, обстріли, відключення світла, постійний психологічний тиск, біль і розчарування.

Ведуча 2: Бо є в українського народу одна таємниця – українська мати. Сива, схилена, втомлена від безсонних ночей і постійних тривог. Ніжна, тендітна і беззахисна. Але водночас сильна і незламна. Це вона провела сина на війну. А тоді пішла плести маскувальні сітки, виготовляти окопні свічки, допомагати тим, хто втратив домівку…Проста і горда жінка, в якій живе дух українського народу, яка завжди вірить і чекає своїх синів і доньок з війни…

Запрошуємо на сцену вокальний колектив

Місцевий колектив з піснею для жінок.

«Жінка України»

Ведуча 1. Сьогодні твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини.

 Ведуча 2.  Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною. Ми повинні допомагати своїм воїнам  захищаючи нас і нашу Україну словом підтримки,  маленьким сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування,  дитячою молитвою за захисників та Україну.

 Ведуча 1. Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.

 Читець:

Загадаю бажання, найдорожче у світі!

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами

Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!

 Ведучий. Світла і вічна пам’ять героям с.Чорногородки, які є янголами- захисниками у Небесному Війську.

Слава Героям ЗСУ!!!!

 (Гімн)

 Ведуча: Життя продовжується, і в ньому є місце для радощів, усмішок, приємних миттєвостей – це те, що ми відвойовуємо і заради чого воюємо.

 Патріотичні номери художньої самодіяльності місцевого закладу культури (4–6) 

 Староста села: Пропоную всім разом посадити дерево пам’яті на честь героїв с. Чорногородка.

За поданням голови Комітету з питань освіти Національної Ради Жінок України Тамари Котелі медаллю НРЖУ «Волонтер України» було нагороджено заступницю Боярського міського голови, волонтерку, громадську діячку Наталію Ульянову.

Від імені Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської нагороду вручили голова Комітету з питань культури, голова Комітету відзначень та нагороджень Людмила Грабовенко та голова Комітету з питань освіти Національної Ради Жінок України Тамара Котеля.

Ця відзнака є свідченням великої подяки за вагомий внесок у розвиток волонтерського руху. Вітаємо Наталію Ульянову з почесною нагородою та бажаємо сил і натхнення для подальшої роботи на благо України!

У бібліотеці 135 Шевченківського району міста Києва відбулась презентація книги відомої громадської діячки, поетеси Зої Ружин «Сонцелюби-миролюби». До уваги учасників заходу була представлена виставка картин «Дивосвіт України»: картини та хатня ікона заслуженого художника України Олександра Охапкіна.

В заході взяли участь учасники «Мистецького спецназу» – голова Зоя Ружин, співачка Леся Луців та народний декламатор Михайло Орлюк.

Зоя Ружин розповіла про створення книги «Сонцелюби-миролюби» та про свій творчий доробок, який складає близько 20 книжок.

Також у бібліотеці було представлено виставку українських рушників та хусток з приватної колекції Зої Ружин, а також гільзи та каска розмальовані знаною майстринею Мариною Саркісян.

Захід пройшов з виконанням патріотичних пісень співачкою Лесею Луців та декламування віршів Тараса Шевченка, Володимира Сосюри та інших українських поетів Михайлом Орлюком.

«Вічна памʼять Меланії Василівні. Від нас пішла жінка, яка залишила по собі добру памʼять, жінка з добрим серцем та великою душею. Вона стала рідною для багатьох людей. Це була справжня Українська жінка, яка віддавала все своє життя на благо людства. Меланія Василівна, Ви назавжди залишитесь в наших серцях», – такі рядки залишились ще на сторінці у Фейсбуці нашої дорогої Меланії Іщук (Меланії Васил-Іщук).

Цими днями буде рік як не стало нашої дорогої Меланії Василівни… У пам’ять про світлу і добру Людину в Національній Раді Жінок України зібрали друзі, посестри, щоб добрим словом згадати неймовірну Українку! Власне, ЇЇ згадуємо не лише у день її народження чи у день пам’яті, – згадуємо надто часто, бо і до сьогодні «звіряємо» її кроки: Продовжуючи її добрі справи, кажемо: «А щоб на це сказала Меланія?!». Бо ми завжди прислухались до її думок…

Спогади кожного з присутніх, відео, що зберегли хоч деякі моменти спілкування з Меланією, її справи.. Щемно згадували її друзі й посестри: Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська, народна артистка України Тетяна Негрій, членкині НРЖУ – Тамара Бігун, Зоя Ружин, Зоя Донець та інші.

Відома громадська діячка Любов Лавріненко написала: «Знаємо, що одним з мотивів творення, життя Її на Землі був вислів – кругообіг Добра в природі, який Вона втілювала не тільки помислами, а і всіма своїми ділами. Тамара Котеля на своїй сторінці написала: «В День народження пані Меланії згадаємо її добрим і щирим словом! Згадаємо надзвичайно добру, милосердну, прекрасну Людину, Жінку, громадського діяча, Людину, яка все своє життя поклала служінню Україні та її народові! Царство Небесне і вічний спокій, пані Меланії! Спочивайте з Богом і миром! Ми дуже-дуже любимо Вас та пам’ятаємо!!». І добавимо – а Душі продовжувати творити Добрі справи.. А нам пам’ятати Меланією і продовжувати Її починання…»

 «Спогади про найкраще…», – саме так написала Валентина Шок у переддень Дня пам’яті про Меланію Іщук. «Україна подарувала світові величезну кількість талановитих людей. Меланія була однією їх них: вченою, винахідником, громадським діячем, волонтером, неперевершеною матір’ю, люблячою бабусею, незабутньою порадницею, подругою, письменницею віршів, молитов, програм, пригод,  всебічно обдарованою людиною.

Своєю наполегливою працею прославила нашу рідну Україну. Їй підвласно було творити історію, навчати людей, допомагати потребуючим і зрештою зміняти світ до кращого. Вона шанувала народні звичаї, читала українські книжки, мала глибокі знання історії предків, місць сили, гетьманів, козаків, взагалі,  кожного клаптика української землі.

Саме завдяки її  винаходам, досягненням та перемогам, глибоким знанням про Всесвіт, про традиції, світ дізнавався про  те що  під силу українській жінці. А як вона любила український народ, рідну мову. Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить.  Для неї українська мова – була не тільки для спілкування, це велич слів, наш дух, наша душа, наша пісня».

Свої відео-спогади про колишню заступницю НРЖУ Меланію Іщук надіслала в Офіс НРЖУ Голова ГО «Центр «Меланія» Ольга Геня. Меланія Василівна мріяла, щоб цей чарівний куточок Чернігівщини – Седнів і далі розвивався у культурному та мистецькому напрямку. З цією метою пропонувала створити жіночу громадську організацію. Сьогодні омріяна Меланією Василівною справа – продовжується, зокрема, і ГО «Центр «Меланія» (організація названа ім’ям Меланії Іщук), лідеркою якої є Ольга Геня.

Продовжуючи добрі справи своєї посестри, Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська запропонувала Президії НРЖУ заснувати Премію імені Меланії Васил-Іщук, якою нагороджувати щорічно у березні членкиню НРЖУ.

«Такі, як МЕЛАНІЯ, тримають Небо над нами!
 Низький уклін Вам за це!» – так колись написала на сторінці у Фейсбуці народна артистка України, членкиня НРЖУ Галина Яблонська.

ПАНІ МЕЛАНІЄ, ми тримаємо НЕБО!

16 березня 2025 року в приміщенні Національної Ради Жінок України відбулось засідання Оргкомітету Міжнародного проєкт-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

Відкрилося засідання спільним виконанням Духовного гімну України «Боже великий, єдиний», заспівувала заслужена артистка України Руслана Лоцман.

 Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська привітала учасників та побажала успішної роботи.

Продовжила засідання у вигляді Круглого столу Голова Оргкомітету, заслужений діяч мистецтв України Світлана Садовенко. З’єдналися телефонним дзвінком з авторкою проєкту, народною артисткою України Галиною Яблонською, яка також побажала плідної праці і наснаги.

Знайомство і цікаве спілкування учасників, презентація конкурсу (підготовлене Ларисою Кондратюк), вирішення низки організаційних питань і творчих задач, розподіл ведення напрямів за номінаціями членами журі та багато інших питань, – таким видався робочий день учасників. Дуже слушними були пропозиції заслуженої артистки України Лариси Недін.

Наприкінці, народна артистка України Валентина Ковальська прочитала поезію Ліни Костенко і у дуеті з заслуженою артисткою України Русланою Лоцман проспівали твори на вірші Тараса Шевченка.

«Як Голова Оргкомітету конкурсу, – підкреслила Світлана Садовенко, –  щиро дякую колегам, друзям, однодумцям за спільність, конструктив, любов до України і Тарасового Слова, яке сьогодні знову і знову єднає українців зі всього світу! Бажаємо плідної співпраці!».

10 березня, у Нью-Йорку (США) розпочалася 69-а сесія Комісії ООН зі становища жінок. 

Основна увага буде зосереджена на огляді та оцінці виконання Пекінської декларації, Платформи дій та результатів 23-ї спеціальної сесії Генасамблеї ООН.

         30 років тому країни члени ООН підписали Пекінську декларацію рівності та платформу дій, прогрес у її виконанні розглядається державами членами та представницями громадських організацій під час 69-ї Комісії статусу жінок в Нью-Йорку.

Представниця Національної Ради Жінок Марина Руденко разом із іншими представницями українських громадських організацій України бере участь у роботі сесії. Теми на яких роблять фокус представниці громадських організацій України – це роль жінок у мирному врегулюванні війни проти України, підтримка жінок постраждалих від насильства та відновлення звільнених територій, враховуючи потреби жінок з різних вразливих груп.    

9 березня 2025 року у селі Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка) відбулося вшанування Тараса Шевченка та його батьків: матері – Катерини Якимівни Шевченко (Бойко) та батька – Григорія Івановича Шевченка в ДЕНЬ народження ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ.

До складу делегації увійшли: Зоя Ружин, заслужений працівник культури України, голова Всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», Почесний Громадянин с. Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка); солістка Академічного ансамблю пісні і танцю України Державної прикордонної служби України, народна артистка України Олена Лукашова; Лауреат Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів Андріана Озгович, Народний декламатор Михайло Орлюк та інші.

 В центрі села відбулися урочистості, де традиційно пройшов виступ делегації киян. Лунало звитяжне Слово Шевченка з уст Михайла Орлюка. Блок пісенних творів патріотичного звучання у прекрасному, зірковому виконанні громаді села представили Олена Лукашова та Андріана Озгович.

Звісно, був і портрет Тараса Григоровича у вишитому рушникові, виконаний заслуженим художником України Олександром Охапкіним. Із запашним короваєм вітали Шевченківський край від Асоціації Земляцтв України, Київського професійного коледжу, Спілки офіцерів України (голова – Олександр Сасько) Національної Ради Жінок України (голова – Людмила Порохняк-Гановська) Всеукраїнського Товариства «Просвіта» (голова – Павло Мовчан).

Зоя Ружин вручила коровай директору Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» Людмилі Шевченко. У свою чергу, Людмила Михайлівна передала коровай голові Територіальної громади Сергію Смальку.

На чолі з головою Сергієм Смальком, генеральним директором заповідника Людмилою Шевченко проведено мітинги пам’яті з хвилиною Мовчання та молитвою біля могили Григорія Шевченка і Катерини Шевченко (Бойко), де пролунали виступи всіх присутніх з полум’яним словом і піснею.

3 березня 2025 року Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська взяла участь в конференції «Демографічне майбутнє України: стратегія стійкості та відновлення. Візія громадянського суспільства».

Конференцію відкрила Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович, яка підкреслила потребу співпраці державних структур з органами місцевого самоврядування та особливу роль громадських організацій в розробленні стратегій стійкості та відновлення. Директор з розвитку Посольства Великої Британії Стефан Коссофф підтвердив підтримку Посольством надважливої для України теми.

Питання демографії, як основи національної безпеки, розкрив у великій доповіді засновник та генеральний директор інституту фронтиру Євген Глібовицький. Якщо в 1997 році на території сучасної України народжувались 1 млн дітей, то в 2012 році – 520 тисяч, а в 2024 – 176 679. Смертність в 2024 році перевищила народжуваність майже втричі – 495 050 осіб. В Україні на теперішній час кількість 80-річних жінок перевищує кількість 18-річних дівчат. Єдина група населення, яка зростає – це особи (особливо жінки) старше 65 років. Кількість фертильних родин зменшується, в родинах в середньому не 2,2 дитини, що забезпечує стабільність населення, а 0,9. Це може призвести до десинхронізації економіки, а також безпеки. Зростає міграція. Стоїть питання, чи достатньо для сплати податків, збереження інфраструктури та утримання армії на теперішній території України населення в 15 мільйонів? Лише через збереження мови та розвиток культури (в тому числі культури збереження здоровʼя) ми можемо розраховувати на повернення мігрантів, в тому числі до 20 млн з діаспори.

Ці питання розвинула у своєму виступі «Демографічна стратегія і потреба в коаліціях» перша заступниця Міністра соціальної політики України Дарина Марчак. Вона зупинилась на показниках якості життя для конкуренції з ЄС в поверненні воєнних мігрантів, економічних мігрантів та осіб з діаспори. Для цього найперше потрібна реальна підтримка сімей з дітьми, а також зниження передчасної смертності. Також в Україні планується розвиток інклюзивного ринку праці. Так на сьогодні проживають 766 тисяч працездатних ВПО, які не працюють. Дуже високий рівень ейджизму, практично особам старшим 50 років вже важко знайти роботу. Є потреба в реформі пенсійної системи, впровадження активного довголіття та економіки догляду за особами, які цього потребують.

6 груп з осіб, переважно це представники громадських організацій, але також владних структур, бізнесу, органів місцевого самоврядування, наукових установ, присутніх на конференції впродовж 6 годин напрацьовували та презентували проєкти громадського сектору для подолання демографічної кризи. Найперше потрібний ефективний інформаційний компонент, розвинута служба старших експертів, впровадження патронатних сімей, центрів бізнес-консультування, центрів чоловічого здоровʼя, ветеранського бізнесу, менторської підтримки та дитячих садків.

Підсумки конференції підвели Павло Замостьян, заступник Представника Фонду ООН в галузі народонаселення в Україні, UNFPA та  Сергій Ніжинський,  Голова ГО «UA Experts», радник Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Вони висловили загальне враження присутніх про те, що ситуація дуже серйозна, але не драматична і існує можливість виходу з неї за участю залучення громадянського суспільства.

20–21 лютого в Бельгії (Брюсселі) та 14–15 лютого в Німеччині (Берліні), відбувся VIII Міжнародний вокальний конкурс імені Квітки Цісик. Міжнародний вокальний конкурс імені Квітки Цісик проводиться уже восьмий рік поспіль, і його проведення за кордоном дає можливість реалізуватися всім тим, хто закоханий у пісні з репертуару Квітки Цісик.

 Метою конкурсу є увічнення пам’яті видатної американської співачки українського походження Квітки Цісик, сприяння відродженню та популяризації української пісні як в Україні, так і за кордоном, популяризації, розвитку та відродженню вокального мистецтва. З цією метою у 2017 році був започаткований Міжнародний вокальний конкурс імені Квітки Цісик, який за всі ці роки об’єднав українців, залюблених в українську пісню у виконанні Квітки Цісик, у Києві, Калуші, Тернополі, Каневі, а також за кордоном –  у Німеччині, Франції, Іспанії, Чехії.

Організаторами конкурсу виступили Національна Рада Жінок України (голова Людмила Порохняк-Гановська), ГО «Перлина української культури – Світові» (голова Ірина Персанова) за сприяння ГО за мир у всьому світі (голова Тетяна Коцеба) й Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» (голова Леся Королик-Бойко).

Цей захід подарував учасникам неймовірні емоції, адже Міжнародний вокальний конкурс імені Квітки Цісик щороку стає подією, яка об’єднує залюблених в українську пісню людей зі всього світу.

В Брюсселі дипломи Лауреатів І ступеня, ордени «Золота Квітка ім. Квітки Цісик» отримали:

Єгор Разгоняєв (12 років), ІІ вікова категорія, естрадний вокал і Диплом «За найкраще виконання пісні з репертуару Квітки Цісик».

Марія Кучурян (26 років), V вікова категорія, естрадний вокал і за найкраще виконання пісні з репертуару Квітки Цісик нагороджена призом «Золотий мікрофон2.

Кришталеву нагороду «Гран-прі Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки Цісик» отримав Кирило Дерновий (14 років), ІІІ вікова категорія, академічний вокал.

В Гала-концерті взяли участь члени журі, учасники VIII Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки та лауреати VII Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки Цісик, який проходив у 2024 році в місті Антверпен (Бельгія).

Про конкурс

Під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну під загрозою опинилися не лише життя й здоров’я українців, а й пам’ять про їхній життєвий досвід і родинну історію.

Щоб допомогти зберегти ці спогади, організатори оголошують конкурс і збір фотографій, усних історій та документів про родинну пам’ять.

Участь можуть брати:

Повнолітні особи

Особи до 18 років за підтримки повнолітніх опікунів чи наставників

До конкурсу в усіх номінаціях допускаються роботи, які раніше не оприлюднювалися в друкованих чи інтернет-медіа. Не можна подавати на конкурс роботи, які вже подавалися на інші подібні конкурси.

Номінації конкурсу

1. "Так ніхто не кохав" (фотографії)

Опис: Кожен учасник може подати не більше двох фотографій, зроблених до 24 лютого  2022 року, на яких зафіксовано весілля членів родини.

Формат подання: Копії чорно-білих або кольорових фотографій у форматі JPG.

Додатково: До фотографій додається опис історії кохання осіб, зображених на фото (до 5000 знаків). Формат файлу – PDF.

2. "Спогади мого родича" (усноісторичні свідчення)

2. "Спогади мого родича" (усноісторичні свідчення)

Опис: Кожен учасник може подати не більше трьох інтерв’ю у форматі аудіо або відео, записаних до 24 лютого 2022 року.

Формат подання:

Аудіофайл (до 3-х файлів)

Відеофайл (до 3 файлів)

Додатково: До інтерв’ю додається короткий опис змісту (до 5000 знаків) у форматі PDF.

 3. "Родинна пам’ятка" (документальні матеріали)

Опис: Приймаються копії документів          з        особистих архівів,      датованих           до

24 лютого 2022 року, які засвідчують важливу подію в житті родини.

Формати подання:

-        Зображення (JPG)

-        Сканований документ (PDF)

Додатково: До документа додається опис події (до 5000 знаків) у форматі PDF.       

Як взяти участь

Термін подання заявок: до 31 березня 2025 року.

Для участі необхідно заповнити Google-форму  за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/1t_I5U6STBchoacSrBgTym6f0dKOwIzw9x9qndSl8SfA/ed it

та додати конкурсні матеріали відповідно до номінації.

Оцінювання та нагородження

Роботи оцінюватимуть українські фахівці з усної історії та організатори конкурсу.

•        30 квітня 2025 року – оголошення списку відібраних кандидатів.

•        Травень 2025 року – публікація результатів конкурсу.

Нагороди

•        Усі учасники, чиї роботи відповідають критеріям конкурсу, отримають нагороди.

•        Найкращі роботи будуть оприлюднюватися організаторами конкурсу на власних ресурсах.

Проект співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».