У межах робочої поїздки на Чернігівщину Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська відвідала Седнів. Відбулась зустріч з Головою ГО «Центр «Меланія» Ольгою Генею.

На сьогодні НРЖУ та ГО «Центр «Меланія» поєднує тісна співпраця. І хоча вже закінчився проєкт, що був підтриманий ІСАР Єднання, співпраця жіночих організацій продовжується. Зазначимо, що у рамках проєкту було облаштовано Громадський простір для ГО «Центр «Меланія». Тепер учасниці самодіяльного вокального ансамблю «Берегиня» Седнівського будинку культури мають змогу проводити свої репетиції. В ансамблі 9 жінок (Таїсія Мицу, Лідія Могилевець, Тетяна Васько, Ірина Пінчук, Ольга Орлова, Ольга Геня, Ольга Царик, Людмила Ребенок, Наталія Козир), яких поєднує любов до української пісні. В репертуарі «Берегині» твори українських авторів, ліричні, жартівливі, обрядові народні пісні. «Така радісна, довгоочікувана подія! Тепер «Седнівська Берегиня» має приміщення для занять. Пам’ятаю той час, коли артистки займалися вдома в однієї з учасниць колективу – Таїсії Мицу», – написала на своїй сторінці керівниця проєкту Алла Клименко.

Також було організовано «Соціальну шафу». Як зазначила Голова ГО «Центр «Меланія» Ольга Геня «наш проєкт «Соціальна шафа» користується попитом не лише серед мешканців Седнівської ТГ. Сьогодні більшість відвідувачів було з сусідніх громад. І це не може на тішити». Щоправда, сьогодні громада потребує чоловічого одягу та взуття.

Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун передала подарунки парафіян: ікони та інший церковний інвентар Церкви Архістратига Михаїла (ПЦУ) села Святопетрівське Києво-Святошинського району та парафії Віри, Надії і Любові села Софіївська Борщагівка (отець Дмитро)  настоятелю Свято-Георгіїівської церкви отцю Тимону.

#РобочаПоїздкаГоловиНРЖУ

#СелоШестовиця

#Чернігівщина

Національна рада жінок України

Комітет по роботі з сільськими громадами НРЖУ

Зустріч Голови Національної Ради Жінок України Людмили Порохняк-Гановської, Голови Комітету по роботі з сільськими громадами Тамари Бігун та Голови Комітету з організаційних питань Алли Григораш з лідерками жіночої громадської організації «Шестовиця» щоразу стає знаковою подією. Адже їх пов’язують спільні спершу соціальні, а нині – мистецькі проєкти. Завдяки підтримці НРЖУ в селі створено Центр само- та взаємодопомоги села та сільський Етнографічний музей. Також у рамках проєкту ІСАР Єднання було оновлено Центр та створено жіночу громадську організацію, яка і активізувала громаду. Після трирічної перерви почав проводити свої репетиції та концерти Фольклорний колектив «Горлиця» Шестовицького будинку культури.

Наймолодший учасник фольклорного колективу – 21-річний Юрій Бешун. Найстарша співачка – 79-річна Ольга Колесник. Художній керівник Ольга Коцур; керівник – Алла Клименко. Учасниці ансамблю: Ольга Коцур, Алла Клименко, Людмила Число, Ольга Колесник, Ніна Британ, Галина Батицька, Ольга Сірик, Тетяна Гломозда, Юрій Бешун. Як розповіла Алла Клименко, що Шестовичан було запрошено до Чернігівського обласного художнього музею, де проходила виставка картин Данила Ноздрі – родича славетного Пилипа Морачевського, який проживав у Шестовиці.

«Ще півтора місяця тому про виступ у місті співаки не могли навіть і мріяти. Колектив жив лише у добрих спогадах односельців. Шестовицька «Горлиця» з 30-річним визнанням і блискучими перемогами відходила у забуття, – наголосила Алла Клименко.

Сьогодні колектив готує театралізоване дійство і виступить у Чернігівській міській бібліотеці ім. М. Коцюбинського. А наприкінці травня проведе черговий концерт в Шестовиці, на який вже запросили Голову НРЖУ Людмилу Порохняк-Гановську та лідерок НРЖУ.

Як зазначила Голова Комітету по роботі з сільськими громадами НРЖУ Тамара Бігун, «ми радіємо, що зуміли об’єднати людей, і радіємо їхнім успіхам!».

Сьогодні в приміщенні Національної Ради Жінок України відбулось засідання Правління НРЖУ, яке провела Голова Людмила Порохняк-Гановська. На порядку денному було кілька організаційних питань та питання видавничої діяльності організації.

Людмила Порохняк-Гановська ознайомила присутніх з макетом книги, у яку вміщено інформацію про діяльність жіночих громадських організацій, що входять в НРЖУ за останні два роки. Як зазначила очільниця НРЖУ Національна Рада Жінок України у цей скрутний час інтенсифікувала свою діяльність. Так, наймолодша з наших голів організацій – голова Всеукраїнської Ліги Українських Жінок та заступниця Голови НРЖУ Марія Петрова склала присягу на вірність Батьківщині у Збройних силах України. Поетеса Зоя Ружин, Голова Всеукраїнської громадської організації «Поступ жінок-мироносиць» з першого дня війни щодня писала вірші і вже в 2022 році видала збірку з 211 поетичних творів, частину яких поклали на музику, особливо багато пісень належить мироносиці професору Світлані Садовенко. Назвою збірки стала назва їх пісні «За Перемогу! За волю народу!».

Авторка Проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи», повний кавалер Ордена княгині Ольги народна артистка України, голова організації «Матері і сестри – молоді України» Галина Яблонська повідомила, що конкурс об’єднав 67 країн світу, учасники якого віком від 3 до 97 років звучали 58 мовами і який базується навколо ідеалів нашого Пророка Тараса Шевченка. Вона побажала, щоб ми разом, по всій Планеті промовили: І на оновленій землі врага не має супостата, а є вже син, і є вже мати, і є вже люди на землі!

Посилилась щоденна потреба в допомозі та консультаціях Організації солдатських матерів України та професійної організації психологів «Розрада».

Надають гуманітарну допомогу тимчасово переселеним особам та особливо дітям Центр «Розвиток демократії», Федерація «За мир в усьому світі», «Школа Рівних Можливостей», «Спілка жінок України».

Євгенія Луценко, Галина Козлова, Зоя Донець, Таїсія Ковалко, Тетяна Цісельська, Інна та Микола Мельник за межами України надають гуманітарну допомогу, проводять фахові консультації.

НРЖУ та МО «Жіноча Громада» створює Центри само-, і взаємодопомоги та розвитку в деокупованих селах Чернігівщини.

Другу частину книги складають матеріали та листи, що стосуються міжнародної діяльності НРЖУ. Голова НРЖУ, віцепрем’єрка Європейського центру Міжнародної Ради Жінок Людмила Порохняк-Гановська також була організатором івенту на 66-й сесії Комісії зі становища жінок ООН, присвячений ролі жіночих організацій в подоланні агресії росії та її наслідків, була ініціатором створення в травні стейтменту до ООН та МАГАТЕ з приводу ядерної загрози від російської агресії, що отримав 427 підписів громадських організацій, була організаторкою та спікеркою багатьох європейських конференцій та семінарів. Деякі матеріали з книги, зокрема, листи будуть надруковані у матеріалах Міжнародної Ради Жінок.

Також було обговорено подальші кроки співпраці жіночих громадських організацій, що входять у НРЖУ.

Цього дня Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська нагородила медаллю «Волонтер України. НРЖУ» за волонтерську діяльність усіх голів організацій. Сьогодні нагороди отримали: Марія Петрова-Мацюк, Голова ГО «Всеукраїнської Ліги Українських Жінок»; Елла Ламах, Голова Всеукраїнської громадської організації  – Центр  «Розвиток демократії»; Лариса Колос, Голова Громадської організації «Міжнародна Школа Рівних Можливостей»; Леокадія Герасименко, Голова Громадської спілки «Спілка жінок України»; Людмила Шаповалова, Голова Центру практичної психології «ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «РОЗРАДА»; Галина Козлова, Голова громадської організації «Жіноче об’єднання «Єдність»; Зоя Ружин, Голова ГО «Всеукраїнське об’єднання «Поступ жінок-мироносиць».

У свою чергу, лідерки громадських жіночих організацій привітали Голову НРЖУ Людмилу Порохняк-Гановську з днем народження!

#ПідготовкаДоАсамблеїМіжнародноїРадиЖінок

Шановні президенти, дорогі сестри ICW,

Всього за кілька тижнів ми зберемося в Марракеші з 23 по 28 червня 2025 року на Асамблею, яка ознаменує нову главу в нашій спільній подорожі.

На цій важливій зустрічі ми оберемо нову команду лідерів та відновимо нашу колективну відданість просуванню прав і прогресу жінок у всьому світі.

Проведення зустрічі ICW – це більше, ніж організаційне завдання:

Це чудова можливість активізувати та обʼєднати вашу національну раду, зміцнити внутрішню згуртованість, залучити членів і підвищити свою видимість і авторитет на національному рівні — серед інституцій, ЗМІ та широкої громадськості.

Це також шанс продемонструвати досягнення та лідерство жінок у вашій країні на міжнародній арені.

Martine Marandel,

President of ICW

5 квітня 2025 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбувся концерт-присвята «Чарівна Квітка України», присвячений відомій американській оперній співачці українського походження Квітці Цісик. Учасниками дійства стали члени журі та виконавці Міжнародного вокального конкурсу імені Квітки Цісик.

 Міжнародний вокальний конкурс імені Квітки Цісик було започатковано у 2017 році з ініціативи Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської. Тоді для лауреатів було засновано дві премії: «Золоту Зірку ім. Квітки Цісик» та «Срібну Зірку ім. Квітки Цісик» конкурсу. Співзасновницею конкурсу є заслужена артистка України, викладачка Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, голова ГО «Перлини Української Культури – Світові», Посол Миру Ірина Персанова.

Як зазначила Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська, метою Конкурсу є  увічнення пам’яті видатної американської співачки українського походження Квітки Цісик та популяризація, розвиток та відродження мистецтва народного співу, пропаганда національного пісенного надбання.

Співзасновниця Конкурсу, заслужена артистка України Ірина Персанова також щемно виконала свою улюблену пісню «Чорнобривці», першим виконавцем якої був Костянтин Огнєвий. Відтоді ця пісня є головною в репертуарі співачки. За її словами, у цій пісні – сама Україна!

Захід прикрасила виставка українських хусток та рушників колекціонерки, Голови Комітету з питань культури НРЖУ Людмили Грабовенко. Понад сорок років потому киянка Людмила Грабовенко почала збирати старі українські хустки: у клітинку, рябенькі, з китицями... Словом ті, що радують душу. Своє захоплення власниця хусток пояснює просто: це моя Україна, це моя душа, сповита настановами моєї родини, традиціями, історією та самобутньою красою. Зараз хустин у колекції понад триста.  

28 березня 2025 року в селі Чорногородка, що на Київщині, мешканці села подякували своїм землякам, які боронять нашу країну, працюють в тилу для фронту та вшанували пам’ять полеглих за Україну захисників. Чорногородка стала першим селом в Бишівській громаді, яка розпочала естафету вшанування героїв сучасної війни. З вдячністю до земляків звернулась староста села Людмила Ступак, в якої два сини боронять Україну. 

На заході були присутні Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська та Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун. Запрошена до слова, Людмила Порохняк-Гановська відзначила велику роль у боротьбі мешканців сіл. 

Вручаючи нагороди Галині Коваль, матері загиблого, Надії Таран, волонтеру, Людмилі Ступак, старості села, Голова НРЖУ наголосила, що ми нація героїв, яка приречена на перемогу. «Село – це колиска України, тут народжуються генії і герої. Якщо є такий народ, буде жити Україна», – наголосила Людмила Андріївна. 

Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун підкреслила, що єднання народу – запорука нашої перемоги. «Чорногородка, одне з багатьох сіл Київщини, де постійно допомагають наближати нашу перемогу: плетуть сітки, збирають кошти на потреби бійців, готують та передають продукти на передову», – зазначила Тамара Миколаївна.

Як запорука Премоги воїни, жителі села разом з своїми дітьми посадили в центрі села молодий дуб, як символ сили і незламності нашого народу. 

Низький уклін усім, хто боронить нашу землю і працює на Перемогу! 

Національну Раду Жінок України запросили 28 березня 2025 року в с. Чорногородка, Бишанського ОТГ, що на Київщині. П’ять років НРЖУ співпрацює з волонтерками цього села: маскувальні сітки, сплетені їхніми руками; смачні пиріжки, вареники, соління, виготовлені з любовʼю, майже щотижня відправляємо захисникам на передову.

Троє хлопців прибули в коротку відпустку і староста села Людмила Ступак запропонувала влаштувати вечір памʼяті, її підтримали Валентина Ступак та Людмила Мірошкіна, художні керівники народного ансамблю української пісні «Любисток» Центру культури, дозвілля та спорту Бишівської сільської ради. 

Це було звеличення наших захисників, їхніх матерів, дружин, батьків. Брали участь і старші мешканці села і зовсім маленькі діти.

Надсилаємо сценарій цього вечора, щоб хвиля памʼяті не оминула інші села та міста нашої країни.

В 2000 році Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 1325, яка закликає жінок в умовах збройних конфліктів ставати лідерами задля збереження нації, родини, миру. Ми відчули таке лідерство у Чорногородці.

Сценарій вечора-пам’яті

(«Ангели, народжені серед людей»)

«За тих хто тримає небо», присвяченого вшануванню пам’яті  загиблих героїв,

та подяка учасникам російсько-української війни

На сцені діти:

1.Білий птах кружляв над Україною,

Милувався рідною землею.

Крила розправляв над Батьківщиною,

Рідною домівкою своєю.

 2.Все до болі птахові знайоме:

Ці ліси, поля, високі гори.

Лише тут не відчуває він утоми,

Лише тут ніколи не знав горя.

 3. Ось він пролітає, бачить –

Веселяться, граються, радіють.

Скрізь планують, про щось мріють.

4. Раптом птах зненацька стрепенувся.

Щось порушило його звичайну тишу.

Птах так затримтів, а потім озирнувся

І піднявся над землею вище

 5. А чому навколо все палає,

І постійно чую щось гуркоче.

Та невже це справді в нас стріляють?

Відібрати рідну землю хочуть?

 Документальний фільм про початок війни

 На сцені дві ведучі

Ведуча 1. 

Сьогодні на моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах,

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

 Ведуча 2. 

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України.

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,

Як маків – цвіт розквітне Україна!

На тих місцях, де йдуть тепер бої,

В земнім поклоні схилиться калина.

 Ведуча 1:  Ранок лютого змінив наше життя..

Розділив усе на до і після..

Другий дім нам стало укриття.

І задушливим стало все повітря.

 Ведуча 2:  В Україну йде страшна війна,

Люди спали, спали серед ночі…

Перші вибухи коло мого вікна,

Вранці вже розкрили мої очі.

 Ведуча 1. Ще  зовсім недавно   українці   жили під мирним  небом, радісно  зустрічали  світанки,  ростили  дітей   і   не знали  дуже багатьох слів пов’язаних з війною.

Ведуча 2. Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабна агресія Росії проти України. Кожну українську родину опалило  полум’я   військових дій, які розпочалися на території  нашої   держави.

Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ.

Ведуча1.   В умовах  віроломної, жорстокої, повномасштабної війни росії проти України, наші вояки вкотре довели, що ми гідний, вільний, самодостатній народ, що має свою віру, мову, армію. У боротьбі  з агресором Україна вкотре демонструє незборимість української нації, велич духу українських борців за волю України.

 Ведуча 2. Війна, на жаль забирає найкращих синів та дочок України. Трагедія  родин загиблих  воїнів – це  трагедія нашого села, усієї нашої громади.  Обездолені жінки, осиротілі діти, горюючі матері в чиїх очах  вічна скорбота-результат  жорстокої війни.

Сьогодні наш захід присвячується всім нашим героям – жителям села Чорногородка, які віддали своє життя за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ. Та з великою вдячністю вшанувати  героїв-захисників, які боронять нашу країну і до сьогодні та низько вклонитися родинам наших воїнів-героїв.

 Ведуча 1. Маємо  пам’ятати всіх, хто протягом сотень років проніс прапор боротьби за Україну!

Ведуча. Всіх, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

 Виходять діти зі свічками по одному

 Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

 Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

 Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

 І знову боремось із руськім міром

Піднявсь супротиву залізний меч,

Та янголами воїни ідуть на небо,

І третя гасне пам’яті свіча.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Звучить  музика. Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

  Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

 Жінка-пам’ять

 Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І  ті  вшановані, святі могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

 Ведучиа 2.  Горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

Ведуча 1. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, –  є життя, а для загиблих – пам’ять. Вічна пам’ять Героям  нашого часу.

Хвилина   мовчання

(Пісня «Запалю свічу»)

 Ведуча 1. Слово надається соціальному менеджеру «Центру життєстійкості»

 Ведучий 2:  Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих знаходяться на передовій, захищаючи неньку-Україну. Вони з гідністю несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

 Відео від матерів

           Ведуча 1. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Війна в нашій країні забирає найкращих, зовсім молодих  хлопців та дівчат, які ціною власного життя виборюють її незалежність, захищаючи рідну землю та свій народ від рашисько-фашиської навали.

…  мав плани на майбутнє, хотів повернутися додому з Великою Перемогою, вклонитися своїм батькам, обійняти кохану дружину та своїх дітей, які дуже любили та поважали свого татка, дочекатись онуків та радіти життю. Але … не судилося.

Ведуча 2.

 Моя дружина.

Прошу тебе, не плач.

Не встиг я попрощатися з тобою.

То не моя вина, але пробач, що рано залишилася вдовою.

Летіли небом білі журавлі, мене вони покликали з собою.

Тіло навік лежить у сирій землі,

душа тепер у тебе за спиною.

Ведуча 1. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Молоді, безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Так і  …

Ведуча 2.

Сльози котяться, стікають по щоках,

Біль з середини всю душу розриває

Ти обрав такий нелегкий шлях

Та білим птахом  твоя душа злітає

Ведуча 1:  Герої серед нас! Герої творять дійсність, формують обличчя світу – вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати своє життя, щоб досягнути мети, щоб здійснити свою мрію. Ми повинні зробити все, щоб їх знали, пам’ятали та ніколи про них  не забували.

– герой,  війна перенесла його на  поле бою – боротьби за Україну.

Ведуча 2:

 Його серце хотіло жити

Для країни - палкою любов'ю.

Рідну землю пішов боронити,

Оросив її щедро кров'ю...

За життя він своє боровся:

Такі хлопці повинні жити!

Нахилилось в журбі колосся...

Нам не можна цю смерть простити!..

Ведуча: Мужність – це безстрашність, розум - це розуміння добра і зла, сила – це здатність до дії, герой – хто поєднує в собі ці три чесноти. 

Ведуча 1: Ми пам’ятати мусимо завжди

Героїв незламної країни!

Вони герої, честь їм і хвала!

Вони герої йдуть вперед крізь міни.

Вони, щоб Україна століттями жила

Ідуть на смерть.

Вони Герої України!

(Пісня «Ми ніколи братами не станемо» тріо)

Ведуча 2: Звичайні українські чоловіки, молоді хлопці, чиїсь батьки та дідусі, сусіди, мужньо стали на захист України, своєї держави, своєї домівки, своєї сім’ї… Чи боялися вони? Так, звичайно, але віра у правду, у перемогу робить їх безстрашними… але, на жаль, не безсмертними…

1.         Побудь, мій  Боже, отут, зі мною

У цьому полі, у розпал бою…

Серед руїни і серед краху…

Не дай пізнати глибини страху,

2.         Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч…

Побудь, мій Боже, отут , між нами,

Душею батька, сльозою мами,

Ведуча 1: Сестри любов’ю, брата плечима

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, отут зі мною

Посеред світу, посеред болю…

Ведуча 2: Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею,

Я душу й тіло тобі офірую,

Побудь, мій Боже, зі мною… Вірую!

Ведуча 1: Сила духу українського народу вражає. Нас не злякали ракети, обстріли, відключення світла, постійний психологічний тиск, біль і розчарування.

Ведуча 2: Бо є в українського народу одна таємниця – українська мати. Сива, схилена, втомлена від безсонних ночей і постійних тривог. Ніжна, тендітна і беззахисна. Але водночас сильна і незламна. Це вона провела сина на війну. А тоді пішла плести маскувальні сітки, виготовляти окопні свічки, допомагати тим, хто втратив домівку…Проста і горда жінка, в якій живе дух українського народу, яка завжди вірить і чекає своїх синів і доньок з війни…

Запрошуємо на сцену вокальний колектив

Місцевий колектив з піснею для жінок.

«Жінка України»

Ведуча 1. Сьогодні твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини.

 Ведуча 2.  Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною. Ми повинні допомагати своїм воїнам  захищаючи нас і нашу Україну словом підтримки,  маленьким сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування,  дитячою молитвою за захисників та Україну.

 Ведуча 1. Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.

 Читець:

Загадаю бажання, найдорожче у світі!

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами

Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!

 Ведучий. Світла і вічна пам’ять героям с.Чорногородки, які є янголами- захисниками у Небесному Війську.

Слава Героям ЗСУ!!!!

 (Гімн)

 Ведуча: Життя продовжується, і в ньому є місце для радощів, усмішок, приємних миттєвостей – це те, що ми відвойовуємо і заради чого воюємо.

 Патріотичні номери художньої самодіяльності місцевого закладу культури (4–6) 

 Староста села: Пропоную всім разом посадити дерево пам’яті на честь героїв с. Чорногородка.

За поданням голови Комітету з питань освіти Національної Ради Жінок України Тамари Котелі медаллю НРЖУ «Волонтер України» було нагороджено заступницю Боярського міського голови, волонтерку, громадську діячку Наталію Ульянову.

Від імені Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської нагороду вручили голова Комітету з питань культури, голова Комітету відзначень та нагороджень Людмила Грабовенко та голова Комітету з питань освіти Національної Ради Жінок України Тамара Котеля.

Ця відзнака є свідченням великої подяки за вагомий внесок у розвиток волонтерського руху. Вітаємо Наталію Ульянову з почесною нагородою та бажаємо сил і натхнення для подальшої роботи на благо України!

У бібліотеці 135 Шевченківського району міста Києва відбулась презентація книги відомої громадської діячки, поетеси Зої Ружин «Сонцелюби-миролюби». До уваги учасників заходу була представлена виставка картин «Дивосвіт України»: картини та хатня ікона заслуженого художника України Олександра Охапкіна.

В заході взяли участь учасники «Мистецького спецназу» – голова Зоя Ружин, співачка Леся Луців та народний декламатор Михайло Орлюк.

Зоя Ружин розповіла про створення книги «Сонцелюби-миролюби» та про свій творчий доробок, який складає близько 20 книжок.

Також у бібліотеці було представлено виставку українських рушників та хусток з приватної колекції Зої Ружин, а також гільзи та каска розмальовані знаною майстринею Мариною Саркісян.

Захід пройшов з виконанням патріотичних пісень співачкою Лесею Луців та декламування віршів Тараса Шевченка, Володимира Сосюри та інших українських поетів Михайлом Орлюком.

«Вічна памʼять Меланії Василівні. Від нас пішла жінка, яка залишила по собі добру памʼять, жінка з добрим серцем та великою душею. Вона стала рідною для багатьох людей. Це була справжня Українська жінка, яка віддавала все своє життя на благо людства. Меланія Василівна, Ви назавжди залишитесь в наших серцях», – такі рядки залишились ще на сторінці у Фейсбуці нашої дорогої Меланії Іщук (Меланії Васил-Іщук).

Цими днями буде рік як не стало нашої дорогої Меланії Василівни… У пам’ять про світлу і добру Людину в Національній Раді Жінок України зібрали друзі, посестри, щоб добрим словом згадати неймовірну Українку! Власне, ЇЇ згадуємо не лише у день її народження чи у день пам’яті, – згадуємо надто часто, бо і до сьогодні «звіряємо» її кроки: Продовжуючи її добрі справи, кажемо: «А щоб на це сказала Меланія?!». Бо ми завжди прислухались до її думок…

Спогади кожного з присутніх, відео, що зберегли хоч деякі моменти спілкування з Меланією, її справи.. Щемно згадували її друзі й посестри: Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська, народна артистка України Тетяна Негрій, членкині НРЖУ – Тамара Бігун, Зоя Ружин, Зоя Донець та інші.

Відома громадська діячка Любов Лавріненко написала: «Знаємо, що одним з мотивів творення, життя Її на Землі був вислів – кругообіг Добра в природі, який Вона втілювала не тільки помислами, а і всіма своїми ділами. Тамара Котеля на своїй сторінці написала: «В День народження пані Меланії згадаємо її добрим і щирим словом! Згадаємо надзвичайно добру, милосердну, прекрасну Людину, Жінку, громадського діяча, Людину, яка все своє життя поклала служінню Україні та її народові! Царство Небесне і вічний спокій, пані Меланії! Спочивайте з Богом і миром! Ми дуже-дуже любимо Вас та пам’ятаємо!!». І добавимо – а Душі продовжувати творити Добрі справи.. А нам пам’ятати Меланією і продовжувати Її починання…»

 «Спогади про найкраще…», – саме так написала Валентина Шок у переддень Дня пам’яті про Меланію Іщук. «Україна подарувала світові величезну кількість талановитих людей. Меланія була однією їх них: вченою, винахідником, громадським діячем, волонтером, неперевершеною матір’ю, люблячою бабусею, незабутньою порадницею, подругою, письменницею віршів, молитов, програм, пригод,  всебічно обдарованою людиною.

Своєю наполегливою працею прославила нашу рідну Україну. Їй підвласно було творити історію, навчати людей, допомагати потребуючим і зрештою зміняти світ до кращого. Вона шанувала народні звичаї, читала українські книжки, мала глибокі знання історії предків, місць сили, гетьманів, козаків, взагалі,  кожного клаптика української землі.

Саме завдяки її  винаходам, досягненням та перемогам, глибоким знанням про Всесвіт, про традиції, світ дізнавався про  те що  під силу українській жінці. А як вона любила український народ, рідну мову. Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить.  Для неї українська мова – була не тільки для спілкування, це велич слів, наш дух, наша душа, наша пісня».

Свої відео-спогади про колишню заступницю НРЖУ Меланію Іщук надіслала в Офіс НРЖУ Голова ГО «Центр «Меланія» Ольга Геня. Меланія Василівна мріяла, щоб цей чарівний куточок Чернігівщини – Седнів і далі розвивався у культурному та мистецькому напрямку. З цією метою пропонувала створити жіночу громадську організацію. Сьогодні омріяна Меланією Василівною справа – продовжується, зокрема, і ГО «Центр «Меланія» (організація названа ім’ям Меланії Іщук), лідеркою якої є Ольга Геня.

Продовжуючи добрі справи своєї посестри, Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська запропонувала Президії НРЖУ заснувати Премію імені Меланії Васил-Іщук, якою нагороджувати щорічно у березні членкиню НРЖУ.

«Такі, як МЕЛАНІЯ, тримають Небо над нами!
 Низький уклін Вам за це!» – так колись написала на сторінці у Фейсбуці народна артистка України, членкиня НРЖУ Галина Яблонська.

ПАНІ МЕЛАНІЄ, ми тримаємо НЕБО!