З серії "Плакати Національної Ради Жінок України"

Перебуваючи на Черкащині в рамках проєкту Національної Ради Жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні, Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська, з організаційної підтримки голови ГО «ВО «Поступ жінок-мироносиць» Зої Ружин у селі Шевченкове та членкині НРЖУ відвідали місця, пов’язані з дитинством Тараса Шевченка.

Єдиною родиною делегація киян на чолі з головою НРЖУ Людмилою Порохняк-Гановською відвідала і вклонилася могилам батька та матері Великого Кобзаря, поклавши вінок з колосків пшениці, виготовлений власноруч Зоєю Ружин. Почесна Громадянка с. Шевченкове, Берегиня Козацтва Зоя Ружин зазначила, що вже близько 20 років вшановуємо пам’ять про Тараса Шевченка та батьків Великого Кобзаря: матері – Катерини Якимівни Шевченко (Бойко) та батька Григорія Івановича Шевченка (Започатковано вшанування в 2001 р. разом з Героєм України Анатолієм Авдієвським). «Особлива подяка народному декламатору Михайлу Орлюку, який виростив і скосив серпом на своїй присадибній ділянці пшеницю для вінків», - зазначила Зоя Володимирівна.

У 9 років Тарас втратив матір (похована в саду за будинком), в 11 років Тарас з братами і сестрами залишилися круглими сиротами. Поховали батька на сільському кладовищі, тепер це територія коледжу. У перший приїзд в рідні місця поет на великому камені над могилою батька вибив слова «Отут спочіває раб Божий Грицько Іванович – Шевченко. Року 1825 березня 25».

Людмила Порохняк-Гановська подарувала Літературно-меморіальному музею Тараса Шевченка – музею в селі Шевченкове книгу «Національна Рада Жінок України: 100 років становлення. 20 років відродження», у літопис якої вписано не лише історія становлення НРЖУ, а й громадських жіночих організацій, серед яких чільне місце займає ГО «Поступ жінок-мироносиць», яку вже 20 років очолює Зоя Ружин.

У рамках проєкту «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» Національної Ради Жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська передала Літературно-меморіальному музею Тараса Шевченка – музею в селі Шевченкове Звенигородського району копію Рекорду України (найбільша сумарна довжина усіх вулиць, бульварів, провулків в Україні, названих на честь Тараса Григоровича Шевченка).

Як зазначила голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська, у рамках Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» вийшов ще один цікавий проєкт. «Президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України» Галина Гілярівна Яблонська зацікавилася тим, скільки ж є вулиць, провулків, бульварів та площ імені Шевченка, а ми не знаємо, скільки ж їх є. Тоді вирішили їх поміряти. В творчій архітектурній майстерні «Донець» знайшовся розробник Анатолій Харченко, який винайшов механізм, завдяки якому вдалося поміряти та встановити, що найбільша сумарна довжина усіх вулиць, бульварів, провулків в Україні, названих на честь Тараса Григоровича Шевченка, становить 2 млн 979 тис. 845 метрів. Національний реєстр рекордів України зареєстрував це як національний рекорд» – підсумувала Людмила Андріївна.

За підтримки програми МАТРА

Надання допомоги особам, які постраждали від насильства, про роботу координаційних рад та координаційних груп на місцевому рівні (органів місцевого самоврядування, сільських, селищних рад та об’єднаних територіальних громад) з попередження домашнього насильства – такий основний меседж семінар-тренінгу «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства», що відбувся на Черкащині, у смт Драбів та с. Шевченкове. Проєкт Національної Ради жінок України здійснюється за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Розпочався захід піснею «Керелівко моя» на слова З.Ружин, що стала своєрідним гімном села Шевченкове. Власне, про роботу НРЖУ у різноманітних проєктах озвучили голова Національної Ради Жінок України, доктор медичних наук, професор Людмила Порохняк-Гановська та Зоя Ружин, заслужений працівник культури України, голова Всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць».

Лідія Козуб, голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» НРЖУ детально зупинилась на взаємодії суб’єктів у сфері запобігання та протидії насильству та діяльність місцевих органів виконавчої влади, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії насильству.

Надія Комарова, кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики озвучила результати соціологічних опитувань стосовно домашнього насильства під час карантину.

 Алла Новікова, учасниця мережі «Регіонет», експертка з розвитку територіальних громад, фасилітаторка Британської Ради в Україні зі власного досвіду поділилась як громадам домашнє насильство та залучати кошти для своєї діяльності.

Учасники заходу отримали методичні рекомендації та плакати з попередження домашнього насильства, а ОТГ – стенди, у яких вміщена інформація з протидії домашньому насильству.

 Проєкт Національної Ради жінок України проводиться за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Сьогодні, 23 липня у великій залі Будинку рад відбувся семінар-тренінг «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» - проєкт Національної Ради жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Семінар відкрили Володимир Дзега, голова районної ради та Віктор Хрущ, голова районної державної адміністрації.

    Організація проведення цього тренінгу була викликана прийняттям у 2017 році Закону України «Про запобігання та протидію насильству в сім’ї». Ініціатором проведення даної зустрічі виступила Національна Рада жінок України (Людмила Порохняк – Гановська, голова Національної Ради жінок України, доктор медичних наук, професор, Радник Міжнародної Ради Жінок з охорони здоров’я).

   В заході також взяли участь: Лідія Козуб -голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» Національної Ради жінок України, Надія Комарова - кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики, Алла Новікова - учасниця мережі «Регіонет», експертка з розвитку територіальних громад, фасилітаторка Британської Ради в Україні, Зоя Ружин, Заслужений працівник культури України, голова всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», ініціатор та організатор проекту «Мистецький спецназ», поетеса, громадський діяч, представники органів місцевої влади, сільські голови, в. о. старост, представники ОТГ Драбівського району, фахівці центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей,вчителі, медики, соціальні працівниці, психологи, представники Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

За інформацією Драбівської районної ради

http://drabivrada.gov.ua/

22 липня 2020 для учасників ОТГ Черкаської області відбувся семінар-тренінг «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» – проєкт Національної Ради Жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

З Шевченковим краєм членкинь Національної Ради Жінок України поєднує не лише мистецькі й культурні заходи, зокрема Міжнародний проєкт-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» та «Батьківщина Тараса Шевченка. А й, здавалось, на перший погляд такий далеко НЕмистецький захід, як семінар-тренінг, що присвячений запобіганню та протидії насильства в сім’ї теж пройшов по-особливому. Можливо, учасників заходу надихало те, що цими шляхами ходив сам малий Тарас.

Утім, як зазначила під час відкриття семінару-тренінгу голова Національної Ради жінок України, доктор медичних наук, професор Людмила Порохняк-Гановська домашнє насильство, зокрема насильство над жінками та дітьми, є однією з найважливіших проблем сучасного суспільства як в Україні, так і в усьому світі.

В заході взяли участь відомі українські тренери: Лідія Козуб – голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» Національної Ради жінок України, Надія Комарова – кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики, Алла Новікова – учасниця мережі «Регіонет», експертка з розвитку територіальних громад, фасилітаторка Британської Ради в Україні, Зоя Ружин, Заслужений працівник культури України, голова всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», ініціатор та організатор проєкту «Мистецький спецназ», а також представники органів місцевої влади, представники ОТГ Звенигородського району та фахівці соціальних служб.

Цього дня бібліотечки ОТГ Звенигородського району поповнилися стендами, плакатами, методичними рекомендаціями з попередження домашнього насильства. Проєкт Національної Ради жінок України проводиться за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

23 липня у великій залі Будинку рад відбувся семінар-тренінг «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» – проєкт Національної Ради жінок України за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Семінар відкрили Володимир Дзега, голова районної ради та Віктор Хрущ, голова районної державної адміністрації. У свою чергу, голова Національної Ради Жінок України, доктор медичних наук, професор Людмила Порохняк-Гановська подякувала керівництву району за підтримку проведення семінару-тренінгу.

У заході взяли участь представники органів місцевої влади, сільських голів, представники ОТГ Драбівського району, фахівці центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, вчителі, медики, соціальні працівники та представники Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Тренінг провели: Надія Комарова, кандидат економічних наук, вчений секретар Державного інституту сімейної та молодіжної політики; Лідія Козуб, голова комітету «Соціальні питання та протидія дискримінації» НРЖУ; Алла Новікова, учасниця мережі «Регіонет», експертка з розвитку територіальних громад, фасилітаторка Британської Ради в Україні; Зоя Ружин, заслужений працівник культури України, голова Всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць».

У ході семінару було розглянуто питання надання допомоги особам, які постраждали від насильства, зокрема обговорено роботу координаційних рад та координаційних груп на місцевому рівні (органів місцевого самоврядування, старостатів, сільських, селищних рад та об’єднаних територіальних громад) з попередження домашнього насильства. За статистикою, до Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за 6 місяців ц.р. надійшло 55 заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, складено 69 адміністративних протоколів, винесено 6 термінових приписів.

Членкиня НРЖУ Зоя Ружин запропонувала іще один спосіб викорінення домашнього насильства у районі, а саме: у рамках проєкту започаткувати з тими, хто вчиняє домашнє насильство таку собі профілактичну «бесіду»: «На каву з головою». На що голова районної ради Володимир Дзега люб’язно погодився.

Цього дня бібліотечки ОТГ Драбівського району поповнилися стендами, плакатами, методичними рекомендаціями з попередження домашнього насильства. Проєкт Національної Ради жінок України проводиться за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Олена Теліга (дівоче прізвище Шовгенова) народилась 21 липня 1906 року в місті Іллінську, що під Москвою, в інтелігентній родині. Мати майбутньої поетеси Уляна Степанівна була родом з Поділля з сім’ї православного священика, батько ж Іван Опанасович був відомим фахівцем, гідротехніком-практиком. Коли Олені виповнилось п’ять років, Шовгенови з трьома дітьми (дочкою і двома старшими братами Андрієм та Сергієм) 1911 року переїжджають до Санкт-Петербурга, а в 1918 році родина перебирається до Києва, де Іван Опанасович починає працювати професором Київського політехнічного інституту на гідротехнічному та меліоративному відділенні інженерного факультету. Саме з Києвом майбутня поетеса й пов’язуватиме найкращі моменти в житті, неодноразово згадуватиме місто у своїх листах та поезіях.

Життя у Києві зовсім відрізнялось від петербурзького, адже тут Шовгенових застала Українська революція. Іван Опанасович стає міністром уряду Української Народної Республіки, а старший брат Сергій вояком армії УНР. Олена ж тоді ще перебувала у полоні юнацьких мрій. ЇЇ змалечку вабить природа, сади та парки, мальовничі сквери міста. Можливо, саме це зачарування й пробудило в ній поетичну уяву. Варто зазначити лише, що в сім’ї Шовгенових молодший син Андрій також став поетом.

Після поразки української державності батько і старший брат у 1920 році змушені були податися в еміграцію. У липні 1922 року Олена з матір’ю та братом вирушають в еміграцію до Чехословаччини, де батько Іван Опанасович став першим ректором Української Подєбрадської господарської академії. Закінчивши курси у Подєбрадах, вона стає студенткою історико-літературного відділу Українського вищого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова у Празі. Поринувши у бурхливе студентське життя, Олена бере активну участь у літературних вечорах та диспутах, спілкується з Н.Лівицькою-Холодною, Є.Маланюком, Ю.Дараганом, О.Ольжичем, Л.Мосендзом. Але з невідомих У 1933 році з’являється фрагмент оповідання «Або-або», в основу якого були покладені власні враження від пережитого в Києві за часів радянської влади. Олена відгукається на появу творів інших письменників, намагається по-своєму інтерпретувати актуальні, на її думку, теми й образи.

У грудні 1939 року Теліги переїжджають до Кракова, де Олена зустрічає свого давнього знайомого Олега Кандибу-Ольжича – відомого поета та вченого, громадського і політичного діяча, одного з керівників націоналістичного руху. Розмова з ним стала визначальною в її подальшій долі, бо саме відтоді вона взялася до активної роботи в ОУН.

На плечі поетеси відразу впала важка і відповідальна робота. Олена готує ідеологічні матеріали, які відправлялися на Україну, складає тексти листівок, відозв, летючок. Але, якщо спершу революціонери-підпільники поставилися з недовірою до молодої тендітної жінки, що, на їх думку, не годилась для складної революційної роботи, то пізніше, розгледівши в ній справжню патріотку, цілковито прийняли її у свої лави.

Хоч і бурхливим було життя Теліги в Польщі, якесь нездоланне тяжіння до Києва жило в її душі постійно і вже у липні 1941 року у складі однієї з похідних груп Олена разом із письменником Уласом Самчуком перейшла Сян і вирушила до Львова, а 22 жовтня прибула до Києва. Так здійснилась її мрія.

Не шкодуючи сил, Олена Теліга та сотні інших її побратимів беруться за налагодження громадського, політичного та культурного життя в Києві. У літературній сфері залишились самі згарища та руїна, але поетеса організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників.

21 лютого 1942 р. в Бабиному Яру Олену Телігу разом з іншими діячами ОУН розстріляли фашисти. У гестапо О.Теліга перебувала в камері № 34, де пізніше знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга».

За інформацією інтернет-видань

Тридцять років тому Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України

15 липня – 128 років від дня народження Мілени Іванівни Рудницької (1892–1976), відомої української громадсько-політичної діячки, письменниці, журналістки.

Народилася Мілена Рудницька в м. Зборові (тепер Тернопільська обл.), у сім’ї нотаріуса. Закінчила класичну гімназію у Львові, згодом навчалася у Львівському і Віденському університетах на філософському факультеті, написала докторську дисертацію на тему «Математичні основи Ренесансу», але, поринувши в світ громадської роботи, не захистила її. Працювала вчителькою гімназії і семінарії у Львові (згодом – Високий педагогічний інститут), проте відмовилась від педагогічної кар’єри, повністю присвятивши себе політичній і громадській діяльності. Ще 1919 році вона активно включається в український жіночий рух, ставши його провідником, закладає ідеологічні підвалини. Рудницька вступила до Національної ради українських жінок, заснованої в м. Кам’янці. Згодом працювала в центральній управі Союзу українок у Львові, брала участь у багатьох міжнародних жіночих конгресах. У 1928 знання, досвід і авторитет Мілени Рудницької були вже настільки значними, що її обирають головою “Союзу українок” – на той час організація налічувала понад 60 тисяч членкинь і була дуже впливовою у всій Європі.

Мілена Іванівна Рудницька в 30–40-ві роки ХХ ст. була провідною постаттю у боротьбі за долю українців, і зокрема за жіночі права. Відома дослідниця української історії з Джордж-Вашингтонського університету (США) Марта Богачевська-Хом’як розкрила діяльність М. Рудницької в статті, розміщеної в збірнику “Українки в історії”.