МИР у ДОМІ. Частина 3

Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок - жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

 Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу “мир у домі”.

Продовження. Початок див.: МИР у ДОМІ. Частина 1. МИР у ДОМІ. Частина 2.

 (а) 29 квітня 2020 року вона взяла участь у семінарі, організованому ініціативою Right On на тему "COVID-19 і жінки: гендерний вплив кризи", який зібрав представників системи ООН та урядовців, які обговорили гендерні наслідки пандемії COVID-19 на засоби до існування жінок, навантаження на роботу, вразливість до насильства та доступ до послуг з репродуктивного здоров'я, а також особливу вразливість деяких груп жінок та необхідність продовжувати протидіяти відступам прав жінок у цьому контекст; 

         (b) 20 травня 2020 року Спеціальний доповідач приєдналася до науковців та незалежних експертів з прав людини для вирішення підвищених ризиків насильства щодо жінок у контексті пандемії COVID-19, включаючи насильство проти жінок в Інтернеті. Захід на тему «Насильство над жінками та дівчатами до, під час та після COVID-19: тіньова пандемія, з якою потрібно боротися», організований Радою Європи, послужив для вирішення постійних зобов'язань держав-учасниць перед Радою Конвенції Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством (Стамбульська конвенція); 

        (c) 29 травня 2020 року колегія високого рівня, організована Міжамериканським судом з прав людини, Міжамериканською комісією жінок та Механізмом подальшого розвитку Конвенції Белем-ду-Пара, обговорила обтяжуючі наслідки COVID-19 пандемії для жінок, беручи до уваги структурну дискримінацію та насильство, яким вони піддаються щодня.  Учасники групи підкреслили важливість співпраці між регіональними та експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй з метою нагадування про зобов'язання держав щодо прав жінок під час пандемії;

            (d) 4 червня 2020 року Спеціальний доповідач долучилася до веб-семінару, організованого Постійним представництвом Австралії при Організації Об'єднаних Націй у Женеві, на тему "Права людини у вашому домі: насильство в сім'ї, що загострюється та викривається COVID-19". Спеціальний доповідач підкреслила важливість даних для відстеження домашнього насильства, включаючи феміциди, під час COVID-19 та підкреслила, що наявні прогалини у відповідях на домашнє насильство ускладнюються прогалинами, викликаними COVID-19, що вимагає як нових заходів, так і переоцінки відповідей після COVID-19;

           (е) 11 червня 2020 року Спеціальний доповідач взяла участь у веб-семінарі, організованому Національною радою жінок Ірландії на тему «Встановлення # феміністичного порядку денного: виклик насильству проти жінок». На веб-семінарі учасники дискусії обговорили пріоритети та стратегії на етапі відновлення, який вимагає переосмислення реакції на домашнє насильство та гендерне насильство. Спеціальний доповідач наголосила на моніторингу основних питань та передової практики, що проводився в рамках її мандата, що підтвердило багато ризиків та наслідків, виявлених на початку пандемії. 

 20. 23 та 26 червня 2020 року Спеціальний доповідач брала участь у обговореннях гендерного насильства під час пандемії COVID-19 під головуванням Генерального секретаря в Комітеті депутатів та Виконавчому комітеті. Генеральний секретар наголосив на важливості теми, визнавши, що проблема стала ще більш серйозною в сучасних умовах COVID-19, що вимагає ефективної реакції на всіх рівнях.

 21. Спеціальний доповідач неодноразово доводила, що існує необхідність у створенні нового загальносистемного підходу або стратегії боротьби з гендерним насильством щодо жінок та у розробці плану реалізації ООН що спрямовуватиме національні зусилля на боротьбу з давньою пандемією гендерного насильства щодо жінок відповідно до міжнародних стандартів. Вищезазначені рекомендації, зроблені до COVID, є ще більш важливими в сучасних умовах, оскільки вже наявні недоліки у запобіганні та боротьбі з гендерним насильством щодо жінок були виявлені та посилені в результаті пандемії COVID-19.

 22. Спеціальний доповідач продовжує координувати Платформу незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок, ініціативу, яка об'єднує механізми Організації Об'єднаних Націй та регіональних незалежних експертів. Через пандемію COVID-19 Платформа не змогла провести восьме засідання у березні 2020 року, під час шістдесят четвертої сесії Комісії зі статусу жінок. Отже, 14 травня 2020 року Спеціальний доповідач провела восьме засідання Платформи в режимі он-лайн, обмін інформацією щодо реакцій кожного механізму на пандемію COVID-19, а також оцінку можливих спільних ініціатив з цього питання.

 23. За підсумками засідання, 14 липня 2020 року, експертні механізми опублікували спільну заяву щодо COVID-19 та збільшення ґендерного насильства та дискримінації щодо жінок. 14 експертів нагадали державам про їх відповідальність за боротьбу з обома пандеміями шляхом збереження доступу до правосуддя та служб для ліквідації гендерного насильства щодо жінок відповідно до відповідних міжнародних стандартів, які залишаються чинними під час пандемії COVID-19.

  24. Нарешті, окрім заходів, пов’язаних із реагуванням на COVID-19, Спеціальний доповідач 27 травня 2020 року організувала засідання групи експертів в Інтернеті з питань криміналізації та переслідування зґвалтування за участі Equality Now. На зустрічі, в якій взяли участь 40 учасників, були зібрані експерти із системи ООН, регіональних механізмів, громадянського суспільства та наукових кіл, які обговорили застосовні міжнародні стандарти прав людини, а також прогалини та проблеми у національному законодавстві в різних регіонах світу. Результати засідання забезпечать розробку остаточного тематичного звіту Спеціального доповідача, який буде представлений Раді з прав людини у червні 2021 р. Спеціальний доповідач також опублікував запрошення для подання та анкету на цю тему 9 квітня 2020 р. отримав понад 145 подань на момент написання цього звіту. Вона вітає додаткові відповіді на анкету та дописки до 31 грудня 2020 року.

 Вплив перетину між пандемією COVID-19 та пандемією гендерного насильства щодо жінок та дівчат з акцентом на домашнє насильство

 25. У наступних параграфах Спеціальний доповідач пропонує аналіз перетину між пандемією COVID-19 та гендерним насильством щодо жінок та його наслідками на основі понад 270 подань, отриманих Спеціальним доповідачем від різних зацікавлених сторін. Отримана інформація виявила численні недоліки та загальну відсутність скоординованої реакції держав у вирішенні та попередженні гендерного насильства щодо жінок, у тому числі шляхом надання основних послуг як до, так і під час пандемії COVID-19, відповідно до їх зобов'язань, як зазначено в Декларації про ліквідацію насильства щодо жінок та загальній рекомендації No35 (2017) Комітету з ліквідації дискримінації стосовно жінок щодо гендерного насильства щодо жінок, оновлення загальної рекомендації No19.

  26. У деяких штатах жінки були повністю включені в розробку планів реагування на COVID-19, включаючи керівну роль (наприклад, у Новій Зеландії). Однак у більшості штатів жінки в основному відсутні в місцевих, національних та глобальних групах реагування на COVID-19, у сферах політики та у прийнятті рішень, що відображає низьку кількість жінок-членів парламенту та керівників на глобальному та національному рівнях.

 27. Громадянське суспільство, особливо жіночі неурядові організації (НУО), надають першочергове значення ліквідації гендерного насильства щодо жінок, і їх діяльність має глибокий соціальний та політичний вплив, сприяючи визнанню гендерного насильства щодо жінок як порушення прав людини та спонукання до прийняття законів та політики щодо його вирішення (загальна рекомендація № 35, пункт 4).

 28. Справді, очевидно, що без підтримки НУО у наданні допомоги жінкам, які рятуються від насильства, їхнє становище було б набагато гіршим; НУО відіграють активну роль у запобіганні насильству та боротьбі з ним, тоді як мобілізаційні стратегії на рівні громади можуть бути ефективними у запобіганні насильству щодо жінок, якщо вони координуються із залученням усіх рівнів суспільства, включаючи представників місцевого самоврядування, керівників громад, громадські організації та жіночі групи. Однак під час нинішньої кризи багато НУО та жіночі групи втратили фінансування, і їхні члени були змушені адаптуватися до нових способів роботи, зокрема, пропонуючи свої послуги віддалено, одночасно забезпечуючи своє здоров'я та безпеку і здоров'я своїх сімей.

 29. Хоча фінансовий стрес і тривога, пов’язані з настанням пандемії COVID-19 та подальшим блокуванням, створюють значне напруження для більшості сімей та стосунків, само по собі це не викликає домашнього насильства. Шотландська НУО зауважила, що мова, яка в даний час використовується у зв'язку з кризою, мало чим спростувала думку про те, що пандемія є "причиною" домашнього насильства, а натомість пропагує помилкове уявлення про те, що домашнє насильство включає разові випадки фізичного насильства, пов’язані із зовнішніми факторами, що не залежать від винних. Було зазначено, що «домашнє насильство слід розуміти як причину та наслідок нерівності жінок, а жорстоке поводження залишається вибором кривдника і не може бути виправдане зовнішніми факторами, незалежно від того, якими можуть бути ці обставини». 

 30. Реакція деяких урядів на посилення гендерного насильства була визнана недостатньою. У своєму квітневому опитуванні Національний демократичний інститут зазначив, що 78 відсотків респондентів повідомили, що уряд країни не реагував на забезпечення посиленої профілактики, захисту або надання допоміжних послуг, і лише 22 відсотки повідомили, що уряд відповів правильно. В останньому опитуванні, яке відбулось у червні, спостерігалося збільшення кількості відповідей уряду на це питання: 58 відсотків повідомили, що уряд надав відповідь, а 42 відсотки все ще повідомили, що уряд не відповів належним чином.

Далі буде

МИР у ДОМІ. Частина 2

  Відповідь Генерального секретаря та системи ООН

  10. Генеральний секретар брав участь у подоланні кризи та зазначав, що права людини повинні бути в центрі планів реагування урядів.  Держави-члени визнали необхідність повної поваги прав людини у відповідь на пандемію в резолюції Генеральної Асамблеї, в якій Асамблея підтвердила свою прихильність міжнародному співробітництву та багатосторонності. Серед найбільш ранніх занепокоєнь Генерального секретаря щодо порушень прав людини в контексті пандемії було питання домашнього насильства щодо жінок. 6 квітня 2020 року Генеральний секретар закликав держави прийняти заходи щодо подолання "жахливого сплеску випадків домашнього насильства", що стосується жінок і дівчат. Говорячи про свій заклик до припинення вогню в конфліктах у всьому світі та "припинення насильства скрізь", Генеральний секретар нагадав, що для багатьох жінок та дівчат будинок є місцем насильства та страху. Він закликав усі уряди "поставити безпеку жінок на перше місце, коли вони реагують на пандемію» та виступити із загальним закликом до «миру в домі».

 11. Деякі 146 держав-членів відреагували негайно і попередили: “По мірі того, як більше країн повідомляють про зараження та блокування, служби довіри та притулки у справах домашнього насильства у всьому світі повідомляють про зростаючі заклики про допомогу. Жертви та ті, хто вижив, не мають можливості врятуватися, коли насильство відбувається в тому місці, де їм кажуть сховатися: вдома».  Держави, зобов'язані "зробити запобігання та унеможливлення  насильства за гендерною ознакою ключовою частиною національних та глобальних заходів реагування, включаючи забезпечення доступності інформації та безпечного доступу до послуг".

  12. Генеральний секретар оприлюднив політичні брифи із вказівками щодо надання відповідей на COVID-19, які захищають найбільш вразливі верстви населення, на основі досвіду з усієї системи ООН. 9 квітня 2020 року було оприлюднено короткий опис політики щодо впливу COVID-19 на жінок, розроблений у співпраці з Управлінням Верховного комісара з прав людини, де сказано: «Пандемія посилює та поглиблює всі існуючі нерівності. Ці нерівності, в свою чергу, формують ступінь серйозності цього впливу та наші зусилля щодо відновлення".

  13. Генеральний секретар рекомендував, щоб у кожному плані реагування на COVID-19, кожному пакеті відновлення та бюджеті ресурсів було враховано гендерні наслідки пандемії.

  14. Верховний уповноважений з прав людини також активно нагадує державам та іншим зацікавленим сторонам про центральну роль прав людини у відповіді на пандемію та видав широкі вказівки щодо цього.

Діяльність та реагування Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок та Платформи незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок

  15. На багато регулярних та доручених заходів Спеціального доповідача вплинули обмежувальні заходи, введені в результаті пандемії COVID-19, що особливо негативно вплинуло на заплановані візити в країни Монголії та Папуа-Нової Гвінеї, які залишались відкладеними на час написання. Вперше Спеціальний доповідач не змогла особисто взяти участь у Раді з прав людини, і 7 липня 2020 року вона представила свою тематичну доповідь про боротьбу з насильством щодо жінок-журналістів  та звіти про свої візити в країни  Болгарію та Еквадор  до Ради на її сорок четвертій сесії та конструктивного діалогу з відповідними делегаціями за допомогою відеозв'язку.

  16. В якості однієї з перших відповідей на контекст COVID-19 та загострення ризику ґендерного насильства щодо жінок в результаті заходів блокування, Спеціальний доповідач 27 березня 2020 року опублікувала заяву для преси, в якій закликала держави продовжувати боротьбу з домашнім насильством під час пандемії COVID-19. Спеціальний доповідач зазначила, що вірогідність рівня домашнього насильства, включаючи інтимне збільшиться в контексті ізоляції жінок зі своїми насильниками, з одного боку, та зменшення доступності та доступу до таких послуг, як притулки та втручання поліції, з іншого. Спеціальний доповідач закликала уряди підтримувати та адаптувати заходи захисту та послуги під час пандемії COVID-19.

 17. Відзначаючи відсутність інформації та даних стосовно гендерного насильства щодо жінок під час пандемії COVID-19, 9 квітня 2020 року Спеціальний доповідач опублікувала заклик до подання матеріалів стосовно COVID-19 та домашнього насильства щодо жінок, включаючи анкету до держав, національних правозахисних установ, міжнародних організацій, громадянського суспільства, наукових кіл та інших зацікавлених сторін, які шукають інформацію про: наявність гарячих ліній, притулків чи безпечних місць; доступ жінок до правосуддя та суду та доступ до наказів про захист; доступ жінок до медичних послуг, зокрема щодо репродуктивного здоров'я; наявні дані про зростання насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства; та приклади передової практики реагування на кризу. Спеціальний доповідач щиро вдячна за отримані понад 274 подання, які виявили багато недоліків та проінформували та надихнули цей звіт.

 18. Крім того, Спеціальний доповідач підготувала довідковий документ щодо вжитих заходів та рекомендацій, зроблених відповідними структурами Організації Об'єднаних Націй, незалежними експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй та організаціями громадянського суспільства у відповідь на сплеск насильства щодо жінок під час COVID- 19 пандемії.

 19. Під час кризи Спеціальний доповідач брала активну участь у експертних комісіях та семінарах з метою висловити занепокоєння мандата та закликала до термінових заходів стосовно забезпечення захисту жінок від гендерного насильства щодо жінок та домашнього насильства під час пандемії COVID-19:

Діяльність та реагування Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок та Платформи незалежних експертних механізмів з питань дискримінації та насильства щодо жінок

  15. На багато регулярних та доручених заходів Спеціального доповідача вплинули обмежувальні заходи, введені в результаті пандемії COVID-19, що особливо негативно вплинуло на заплановані візити в країни Монголії та Папуа-Нової Гвінеї, які залишались відкладеними на час написання. Вперше Спеціальний доповідач не змогла особисто взяти участь у Раді з прав людини, і 7 липня 2020 року вона представила свою тематичну доповідь про боротьбу з насильством щодо жінок-журналістів  та звіти про свої візити в країни  Болгарію та Еквадор  до Ради на її сорок четвертій сесії та конструктивного діалогу з відповідними делегаціями за допомогою відеозв'язку.

  16. В якості однієї з перших відповідей на контекст COVID-19 та загострення ризику ґендерного насильства щодо жінок в результаті заходів блокування, Спеціальний доповідач 27 березня 2020 року опублікувала заяву для преси, в якій закликала держави продовжувати боротьбу з домашнім насильством під час пандемії COVID-19. Спеціальний доповідач зазначила, що вірогідність рівня домашнього насильства, включаючи інтимне збільшиться в контексті ізоляції жінок зі своїми насильниками, з одного боку, та зменшення доступності та доступу до таких послуг, як притулки та втручання поліції, з іншого. Спеціальний доповідач закликала уряди підтримувати та адаптувати заходи захисту та послуги під час пандемії COVID-19.

 17. Відзначаючи відсутність інформації та даних стосовно гендерного насильства щодо жінок під час пандемії COVID-19, 9 квітня 2020 року Спеціальний доповідач опублікувала заклик до подання матеріалів стосовно COVID-19 та домашнього насильства щодо жінок, включаючи анкету до держав, національних правозахисних установ, міжнародних організацій, громадянського суспільства, наукових кіл та інших зацікавлених сторін, які шукають інформацію про: наявність гарячих ліній, притулків чи безпечних місць; доступ жінок до правосуддя та суду та доступ до наказів про захист; доступ жінок до медичних послуг, зокрема щодо репродуктивного здоров'я; наявні дані про зростання насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства; та приклади передової практики реагування на кризу. Спеціальний доповідач щиро вдячна за отримані понад 274 подання, які виявили багато недоліків та проінформували та надихнули цей звіт.

 18. Крім того, Спеціальний доповідач підготувала довідковий документ щодо вжитих заходів та рекомендацій, зроблених відповідними структурами Організації Об'єднаних Націй, незалежними експертними механізмами Організації Об'єднаних Націй та організаціями громадянського суспільства у відповідь на сплеск насильства щодо жінок під час COVID- 19 пандемії.

 19. Під час кризи Спеціальний доповідач брала активну участь у експертних комісіях та семінарах з метою висловити занепокоєння мандата та закликала до термінових заходів стосовно забезпечення захисту жінок від гендерного насильства щодо жінок та домашнього насильства під час пандемії COVID-19.

Далі буде

МИР У ДОМІ. Частина 1

 Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок - жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

 Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу “мир у домі”.

 1. Цей звіт Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок, його причин та наслідків Дубравки Шімонович подається Генеральній Асамблеї відповідно до її резолюції. У звіті Спеціальний доповідач розглядає питання перетину між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією гендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство.

 2. Звіт спрямований на аналіз насильства щодо жінок, зокрема домашнього насильства щодо жінок, у контексті пандемії COVID-19, коли на звичайне життя жінок впливають численні обмежувальні заходи, введені урядами щодо утримання вірусу.

 3. Перетин між пандемією COVID-19 та її заходами блокування та пандемією насильства над жінками виявив наявні прогалини та недоліки у запобіганні насильству щодо жінок як порушення прав людини, яке не було розглянуто в достатній мірі багатьма державами ще до настання пандемії COVID-19. Заходи боротьби з COVID-19 здебільшого були сліпо гендерними, оскільки багато держав не розглядали заходи боротьби з гендерним насильством щодо жінок як основні послуги та як основні права людини, які не слід обмежувати. Поєднання таких факторів призвело до того, що заходи блокування, введені для стримування пандемії COVID-19, збільшили ризик гендерного насильства щодо жінок, особливо домашнього насильства.

 4. Виходячи з того, що зобов'язання держав, включаючи зобов'язання щодо належної ретельності щодо запобігання та боротьби з гендерним насильством щодо жінок з боку приватних осіб, включаючи членів сім'ї, як це встановлено відповідними міжнародними стандартами прав людини, повністю виконуються в контексті пандемії COVID-19, даний звіт містить рекомендації державам, Організації Об'єднаних Націй та іншим зацікавленим сторонам щодо заходів, необхідних для запобігання та боротьби з гендерним насильством щодо жінок, з акцентом на домашнє насильство, в контексті пандемії COVID-19 та не тільки, беручи до уваги той факт, що пандемія насильства щодо жінок передувала поточній пандемії і, швидше за все, переживе її. Звіт також спрямований на внесок у глобальний заклик Генерального секретаря до "миру в домі" під час пандемії COVID-19 та не тільки.

 Загальний контекст

 5. Вірус, що викликає COVID-19, був вперше виявлений в Ухані, Китай, у грудні 2019 року і швидко поширився в інших регіонах світу протягом перших місяців 2020 року. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила спалах та надзвичайну ситуацію у галузі охорони здоров'я, що викликає міжнародне занепокоєння, і 11 березня 2020 року вона підвищила свою тривогу, оголосивши її пандемією. Дуже заразний характер хвороби та її швидке поширення по всьому світу, а також відсутність науково підтверджених методів лікування та вакцин призвели до того, що держави ввели різні обмежувальні заходи щодо пересування людей, спрямовані на обмеження розповсюдження вірусного спалаху та запобігання краху системи охорони здоров’я та інших систем.

 6. Введені обмежувальні заходи були встановлені для сприяння фізичному віддаленню населення та, отже, зменшенню можливостей зараження. Вони включають закриття кордонів, закриття підприємств, судів, шкіл, культурних заходів, громадських місць та несуттєвих галузей промисловості та послуг, заборону зібрань та карантин заражених та/або підданих ризику осіб, а кульмінація завершилася заходами щодо домашнього ув'язнення, які вважали домашній та сімейний контекст безпечними для ізоляції. У міру впровадження заходів їх гендерно-сліпий характер та гендерний вплив на жінок та дівчат ставали дедалі яснішими, оскільки домашнє насильство переважно стосується жінок. Для багатьох жінок та їх дітей такі заходи збільшували частоту, інтенсивність та ризик домашнього насильства, якому вони піддавалися.

 7. Такі заходи також включали перенаправлення ресурсів на боротьбу з епідемією COVID-19 шляхом масштабування всіх служб, які вважаються несуттєвими, включаючи послуги та/або механізми захисту жінок від гендерного насильства, такі як притулки, служби довіри,  послуги з репродуктивного здоров'я, багато з яких були зменшені або припинені. Заходи "залишатися вдома" також вплинули на роль жінок у домі, підтверджуючи, що стереотипний розподіл праці все ще переважає, при цьому жінки стикаються з посиленням домашніх обов'язків, включаючи догляд за дітьми, старшими особами та хворими.

 8. Жінки та дівчата в певних неблагополучних та маргіналізованих групах особливо постраждали від складних та різнобічних форм дискримінації. До них належать представники меншин, корінних, афродесцендентних, мігрантських та сільських громад, жінки похилого віку, жінки та дівчата з обмеженими можливостями, бездомні жінки та жінки, позбавлені волі та жертви торгівлі людьми. Медичними працівниками, які займають  посади, надаючи первинну важливу медичну допомогу та інші невідкладні послуги, є переважно жінки, що також призводить до їх більшого контакту з вірусом.

 9. Все це виявило та посилило прогалини та недоліки на національному, регіональному та глобальному рівнях у запобіганні та боротьбі з пандемією гендерного насильства щодо жінок, яке було нормалізовано на різних рівнях у багатьох частинах світу та держави недостатньо звертаються  до стандартів прав людини, встановлених в ООН та на регіональному рівні.

Далі буде

1 листопада онлайн пройшли Річні наради СФУЖО. Учасниць привітали: Урядова уповноважена з питань ґендерної політики, заступниця голови комісії з ґендерної рівності Ради Європи Д-р Катерина Левченко, Представниця з питань міжнародного співробітництва Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Наталія Федорович, директорка Благодійної Організації «Благодійне товариство «Київський інститут гендерних досліджень» Д-р Марфа Скорик, Президент СКУ Павло Ґрод, Виконавча директорка СКУ Марія Купріянова, Почесні голови СФУЖО Оксана Соколик, Марія Шкамбара, Орися Сушко, директорка МІОКу Ірина Ключковська, Голова НРЖУ Д-р Людмила Порохняк, Директор Центрального Державного Архіву Зарубіжної Україніки Ірина Мага, перша заступниця Голови Товариства зв'язків з українцями за межами України "Україна-Світ" Алла Кендзера.

З вітальним словом до учасниць звернулася Голова СФУЖО Анна Кісіль.

#19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю

#1-19 листопада
 

В квітні Національна Рада Жінок України долучилась до  кампанії 2020 року Фонду жіночого світового саміту «17 днів активізму за розширення прав і можливостей сільських жінок та їхніх громад 1-17 жовтня», поділилася  своєю програмою дій стосовно підвищення активності сільських жінок в протидії множинній дискримінації та домашньому насильству, що ми здійснюємо за підтримки Посольства Королівства Нідерландів та висунула кандидатуру Наталії Гнатюк, президентки фоду «Стара Волинь» з її програмою розвитку села на премію WWSF.

Надаємо матеріали  стосовно щорічної кампанії "19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю 1-19 листопада"
 
                                                Фонд жіночого світового саміту - WWSF
1 November 2020 

Початок щорічної кампанії

«19 днів активності для запобігання насильству щодо дітей та молоді 1-19 листопада 2020 року»
Шановні партнери та друзі!

  УВАГА! Ми хочемо повідомити вам, що настав час розпочати нашу щорічну кампанію «19 днів активності для запобігання насильству та жорстокому поводженню над дітьми та молоддю 1-19 листопада», а також розширити можливості вас та вашої громади у створенні культури профілактики під час зменшенням активності громадянського суспільства в ці важкі місяці пандемії. Ви можете завантажити наш КОМПЛЕКТ ПРОФІЛАКТИКИ тут:
https://www.woman.ch/19-days-of-activism-prevention-kit/
та ознайомтесь із 19 темами кампанії, які вимагають термінової уваги, оберіть із нашого списку пропозицій ідеї щодо дій для широкої громадськості, для молоді та лідерів. Ми всі повинні зіграти свою роль. Кожна розмова і кожна подія мають зміст і можуть створити майбутнє, яке ми хочемо. Нам потрібно стати більш амбіційними в активізації дій на місцях і підтримати всі програми, що працюють на ліквідацію насильства та жорстокого поводження щодо дітей та молоді.

Отже, ми ділимося з нашою мережею ідеєю створити Кола співчуття громади як стратегію для прискорення реалізації Цілі сталого розвитку № 16.2, яка нагадує нам про «припинення зловживань, експлуатації, торгівлі людьми та всіх форм насильства проти дітей та катувань».

Щоб дізнатись про  те, «Як створити своє коло співчуття», відвідайте наш веб-сайт і прочитайте інструкції https://www.woman.ch/19-days-of-activism-prevention-kit/training-workshops-creating-circles- of-compassion / Ви можете зареєструвати своє Коло співчуття або надіслати нам його електронною поштою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., щоб додати свою організацію до нашого щорічного списку коаліційних партнерств. Ми залишаємось у вашому розпорядженні для отримання додаткової інформації, яка вам може знадобитися.

 Ми користуємось цією можливістю, щоб подякувати усім нашим партнерам по коаліції, які брали участь у кампанії 2020 року «17 днів активізму за розширення прав і можливостей сільських жінок та їхніх громад 1-17 жовтня», та за те, що вони поділилися з нами своєю програмою дій, закликаючи до сільських жінок піднятися, щоб вимагати своїх прав. Короткий звіт про вплив буде опублікований найближчим часом.

Ми також запрошуємо вас познайомитись з 10 одержувачами нашого щорічного «ПРИЗУ за жіночу творчість у сільському житті», які приєдналися до 462 інших призерів, нагороджених за останні 25 років. Підтримувати та оприлюднювати їх мужні та творчі проекти щодо поліпшення життя у сільських громадах - це честь. Наша скромна фінансова підтримка - це наші можливості продовжувати свою роботу, особливо в ці важкі часи пандемії Корони, які найбільше впливають на їхні громади. Не забуваємо, що вони є хребтом сільських сімей і вносять неоціненний внесок у сталий розвиток.

Шановні друзі та партнери,

Нашою кінцевою метою є досягнення багатьох цілей та завдань сталого розвитку та систематичне впровадження перспективи прав людини. Ми дякуємо вам за вашу солідарність у досягненні цих цілей.

Про нас: Фонд жіночого світового саміту (WWSF), створений у 1991 році в Женеві, Швейцарія, як некомерційна, гуманітарна, міжнародна, непрофесійна організація для реалізації прав жінок та дітей, мобілізує за допомогою своїх щорічних кампаній таблиці, світові дні та премії членам громадянського суспільства, щоб стимулювати активізацію змін, щоб ми досягли Сталого розвитку до 2030 року. Використовуйте та діліться нашими щорічними наборами кампаній, щоб дати вам та іншим можливість сміливо діяти.

«Що б ти не міг зробити чи мріяти, можеш розпочати це; сміливість має в собі геній, силу і магію». - Йоганн Вольфганг фон Гете.

#НасильствуНІ!

Пам’ятки та інформаційні листівки

Зовсім інші можливості у інформаційних листівок чи пам’яток  В них має бути чітко і коротко сформульована проблема і, (головне!) вказано куди звертатися, телефонувати, приходити по допомогу. Головна вимога, до підготовки пам’ятки чи інформаційного листка - щоб чітко та розбірливо була вказана контактна інформація. Ця інформація може знадобитися людині, що постраждала від домашнього насильства, коли вона буде в тривозі, після побиття, в момент, коли вона заховалася від кривдника. Можливо, їй доведеться читати цю листівку потайки, в місці де погане світло, і в неї не буде можливості приглядатися, яка саме там вказана цифра. Краще, щоб номер телефону був коротким, легко запам’ятовувався і, головне, був реальним, «живим».

 На місцевому рівні, такі листівки може підготувати соціальний працівник чи психолог самостійно перед відвідуванням сім’ї з підозрою про можливе домашнє насильство. В цьому випадку, телефони всіх служб мають бути вами перевірені, ви маєте бути просто впевнені, що номери діючі, а фахівці на тому кінці зв’язку, знають, що їм можуть телефонувати і готові надавати допомогу.

 На інформаційній листівці чи пам’ятці, можуть бути вказані:

· Номери телефонів служб гарячої лінії  з протидії домашньому насильству, на які можна телефонувати з мобільного телефону безкоштовно (про це треба вказати на листівці),

· Сайт і інші контакти, куди можна звертатися у випадку потреби перебування в притулку,

·  Телефони, за якими можна отримати юридичну консультацію та допомогу

· Телефон урядової гарячої лінії, де нададуть консультацію від психолога, юриста та інших спеціалістів за необхідності,

· Телефон для виклику спецпідрозділу поліції «Поліна», який протидіє домашньому насильству,

· Інформація і контакти про те, де і як може вступити в дію «Особистий план безпеки»,

· Сайти і телефони громадських організацій, які опікуються проблемою домашнього насильства

· Телефони місцевих служб, які працюють цілодобово, бо ми не знаємо, коли саме може трапитися насильство, чи коли буде потрібна допомога.

·  Якщо вказуються контакти фахівців, які мають години прийому, то  необхідно чітко вказати дні та години роботи і прийому відвідувачів, бо людина може приїхати із віддаленого міста чи села, чи бути обмеженою в часі, бо її може контролювати кривдник, і у неї в запасі лише невеликий проміжок часу.

Крім чітко вказаних контактів, в листівці має  бути і означена проблема, та вказані ознаки, за якими людина може ідентифікувати себе, як постраждалу від домашнього насильства. Окрім того, інформація на листівці має бути емоційно забарвлена (колір, шрифт) так, щоб зупиняла погляд і зачіпала  почуття. При цьому можна використовувати особистісне звертання.

Наприклад:

«Якщо тебе б’ють, принижують, змушують до сексуальних стосунків проти твоєї волі, обмежують в їжі, ігнорують чи контролюють витрачені тобою кошти та відслідковують твої соціальні контакти, - задумайся!  Можливо, ти перебуваєш в ситуації домашнього насильства».  

Інформаційні листівки можна роздавати або залишати в місцях, де буває достатньо багато людей, наприклад, це можуть бути медичні заклади, такі як приватна клініка, сімейний лікар, жіноча консультація, амбулаторія.

Підготувала Ольга Куриленко

 Насильству – НІ!

Школа

Особливе місце в ситуації домашнього насильства займає дитина. Не можна перебільшити ту шкоду, яку завдає дитині насильство в сім’ї. Незалежно від того, чи є дитина об’єктом  насильства сама чи насильства зазнають її братики, сестрички, мама, бабуся або, навіть, і тато.  В будь-якому випадку, дитина зазнає величезної психологічної травми, стає пригніченою, боязкою, замкненою, часто погіршується її інтелектуальний розвиток, вона починає відставати в навчанні та втрачає інтерес до пізнання світу. У школі саме вчитель є першою людиною, яка може помітити стан дитини, запідозрити, що вона страждає від домашнього насильства.

Довірлива розмова, конфіденційність, надання першої фізичної та психологічної допомоги перевірка ситуації в сім’ї, робота з батьками та залучення при необхідності уповноважених органів до вирішення проблеми, – є лише першими, але дуже важливими кроками на допомогу дитині. Від того, яку позицію займе вчитель: осуду «то така вже дитина»;  нейтралітету « моя хата скраю» чи підтримає дитину словами  «ти не винен в тому, що сталося» і «ми захистимо тебе», - часто залежить подальша доля дитини.

 Усвідомлення керівництвом школи та кожним вчителем проблеми домашнього насильства дозволяє проводити профілактичну роботу як серед батьків так і серед дітей, навчаючи їх будувати партнерські стосунки та вирішувати конфлікти без застосування сили і насильства.

Насправді, перед школою стоїть кілька завдань з попередження домашнього насильства:

· Інформування  батьків з попередження домашнього насильства,

· Виявлення випадків домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми,

· Підтримка дітей, які зазнають насильства в сім’ї та є жертвами жорстокого поводження,

· Формування  у дітей толерантного ставлення один до одного, розуміння ними  поняття партнерських стосунків в сім’ї на противагу домашньому насильству та вміння вирішувати конфліктні ситуації без насильства та тиску.

Батьківські збори. Як використати батьківські збори щоб інформувати про домашнє насильство батьків учнів?

Насправді можливості батьківських зборів  безмежні, варто лише не боятися експериментувати і впроваджувати їх в різних режимах:

• круглого столу,
• тренінгу,
• обміну досвідом,
• батьківського клубу,
• запитань і відповідей,
• святкування сімейних та шкільних дат чи подій та інше.

Головне, щоб при цьому відбувалося  спілкування вчителів і батьків як рівні з рівними, які об’єднані єдиною турботою і відповідальністю за долю дітей.

На батьківських зборах можна надати інформацію щодо домашнього насильства в сім’ї.

· Вже надання певної інформації  щодо того, які існують кризові центри, притулки, психологічні та юридичні центри, інформація про телефон довіри – може стати поштовхом до зміни поведінки постраждалої особи матері чи батька, коли вона зрозуміє, що вона не одна, що можна розраховувати на допомогу та підтримку.

· Інформація про криміналізацію та відповідальність насильника щодо вчинення домашнього насильства та інформація про відповідне законодавство України, що надається на батьківських зборах, може зупинити кривдника, змусить замислитися про свою поведінку.

· Розповсюдження серед батьків та постійна наявність на шкільному стенді у бібліотеці спеціальних буклетів та пам’яток про домашнє насильство, про жорстоке поводження з дітьми, допоможе сформувати нетерпимість до проявів насильства в сім’ї. Інформація зробить свою справу.

· Батьківські збори –  це саме те місце, яке уважний і вдумливий директор школи та класний керівник, разом з представниками соціальних служб, громадських організацій, які опікуються проблемою домашнього насильства та представниками правоохоронних органів, можуть використати для пропагування партнерських та демократичних сімейних стосунків.

· саме на батьківських зборах є можливість допомогти членам так званих «зовні благополучних сімей» зрозуміти вплив насильства на психологічний стан дитини, віддалені наслідки жорстокого поводження та нехтування інтересами дитини.

  Для підготовки батьківських зборів також можна використовувати буклети та пам’ятки і обговорити, наприклад, наступні теми:

· Насильство в сім’ї та його вплив на дитину.

· Насильство в сім’ї та відповідальність кривдника.

· Прояви насильства в сім’ї. Його безпосередні та віддалені наслідки на всіх членів сім’ї.

· Як побудувати сімейне життя без насильства. Як навчитися бути партнерами.

· Як  допомогти своїй дитині стати успішною особистістю.

· Чи потрібно карати дитину? Як навчити дітей бути дисциплінованими та відповідальними? Особистий приклад батьків, як найкращий засіб виховання дитини та інше.

При роботі з дітьми, для профілактики домашнього насильства та формування здорового способу життя, школа може широко використовувати можливості нових форм навчання: рухливі вправи, тренінги, дискусії, інформаційні буклети та пам’ятки, які мають бути в бібліотечці кожного вчителя або в кабінеті психолога.

      З дітьми можна проводити обговорення, наприклад, на наступні теми:

· Права людини – права дитини.  Як ми їх розуміємо і як ми можемо  захистити свої права, не порушуючи прав інших?

· Домашнє насильство, його види та прояви: фізичне, психологічне,  економічне  та сексуальне насильство. Хто мені може допомогти в ситуації домашнього насильства?

· Як ми спілкуємося? Чи може бути спілкування привабливим та ефективним?

· Сімейні конфлікти, як вони виглядають? Як розв’язувати сімейні конфлікти?

·  Моя майбутня сім’ї. Партнерські стосунки в сім’ї  і як їх будувати?

· Як навчитися говорити «Ні!» і не піддаватися на маніпуляції?

· Як допомогти людині, яка страждає від домашнього насильства?

· Як навчитися бути толерантними та співіснувати один з одним на одній території на великому проміжку часу без конфліктів,  тиску та насильства?

Сім’я під час карантину. Організація  дистанційного навчання дитини в сім’ї.

Все частіше, школи стикаються з необхідністю переходу на дистанційне навчання. Перед початком дистанційного навчання, вчителю необхідно надати батькам інформацію про те, як максимально ефективно забезпечити  процес ефективного навчання дитини в нових умовах без насильства, тиску та маніпуляцій.  

Знаходження в карантині та форма дистанційного навчання для дітей, так само, як і для батьків і вчителів, є надзвичайно складним досвідом.

 З одного боку, тому, що це абсолютно нова форма навчання, а  другого боку, тому, що це не канікули, а складний досвід проживання  вірусної небезпеки, за якою стоїть тривога та втрата почуття безпеки.

 І можливо діти не зовсім розуміють свої почуття, вони відчувають, що їхні рідні не в спокої, і це може мати свій негативний вплив на поведінку дитини.

Проведені дослідження показують, що під час вимушеного карантину, значно збільшилася кількість випадків домашнього насильства, в тому числі, і насильства щодо дітей.

 Вчитель має донести до батьків, що проявами насильства є не лише фізичне покарання дитини, а й психологічний тиск, примус, порівняння з іншими, приниження, насмішки, звинувачування в недолугості, ігнорування. Кожен із таких проявів насильства завдає дитині шкоди, занижує її самооцінку, робить її вразливою, відкритою до негараздів та неуспішною. Особливо негативний вплив жорстокого поводження та ігнорування інтересів дитини проявляється в період карантину – замкнутого простору та відірваності від соціуму, друзів та живого спілкування з вчителем.

 І щоб зменшити негативи,  важливо  опиратися на надійні та випробувані речі: скласти зручний та зрозумілий розпорядок дня та оформити робоче місце дитини.

 В розкладі  час проведення он-лайн уроків має бути на видному місці. Під час уроку дитину не варто відволікати ні під якими приводами, не доручати ніяких домашніх справ, не заважати дитині , залишивши її на самоті з учителем та комп’ютером.

Дорослим  не повинні запрошувати в цей час гостей, друзів, не обговорювати поряд з дитиною якісь події та голосно спілкуватися або коментувати дії вчителя на екрані. Братики та сестрички теж мають поважати заняття їхнього брата чи сестри і знати, що в цей час він недоступний для ігор та спілкування.

Кожна сім’я має скласти свій розпорядок дня для дитини, в якому має бути місце і для шкільних занять он-лайн, і для відпочинку, і для домашніх справ та спілкування з батьками.

 Дитина має чітко знати не лише розклад занять,  а й алгоритм отримання та виконання завдань, які даватиме вчитель.  Адже, і батьки, і вчитель мають чітко розуміти, що лише за наявності правил можна вимагати у дитини їх виконання.

Всі учасники процесу – і батьки, і вчитель, і діти, мають демонструвати дисциплінованість та дотримання прийнятих правил. Інакше, невчасно видане завдання вчителем, може призвести до цілої низки негативних подій, які можуть створити ситуацію насильства в тоталітарній сім’ї.

 Наприклад, вчитель невчасно і нечітко формулює завдання, дитина не має змоги виконати завдання, мама звинувачує дитину в небажанні вчитися, а батько звинувачує маму в нездатності до виховання дитини. Те ж саме відбудеться, якщо батьки не дадуть змоги дитині повноцінно бути на уроці, відволікаючи її на якісь інші справи.

Результатом таких маніпулятивних стосунків, може бути непорозуміння в сім’ї, звинувачування вчителя (та й систему загалом) в неефективності.  Вчителю важливо оцінити свої сили і виробити такий алгоритм спілкування з дітьми та батьками в дистанційному режимі, який би  і не  забирав    повністю  сили вчителя та учнів, і дав би можливість відновлюватися та ефективно засвоювати знання.

Ситуація справді складна. І лише толерантне ставлення та повага один до одного, як дорослих, так і старших та менших, дасть нам змогу вийти з цього випробовування без насильства, втрат та образ.

Саме вчитель має донести до батьків основні правила  спілкування з дитиною вдома для забезпечення ефективного навчання без психологічного і фізичного насильства.

Ці правила можуть бути оформлені, в тому числі,  і як інформаційна листівка, яка нагадуватиме і батькам, і дітям про їх права, обов’язки та правила, направлені та ефективність дистанційного навчання  і допоможе захистити і батьків, і вчителя, і дитину від непотрібних стресів  під час вимушеного карантину.

Підготувала Ольга Куриленко

Насильству – НІ!

Як донести інформацію до тих, хто її потребує?

Як працює інформаційна листівка в медичних закладах

Саме медичні працівники – лікарі, медсестри, фельдшери, аптекарі є тими людьми, до яких хоч-не-хоч змушені звертатися постраждалі. Вони є першими, кому зізнаються у своєму горі і безнадії постраждалі від домашнього насильства. Надати не лише медичну допомогу, а й  психологічну та інформаційну підтримку - їх прямий професійний обов’язок.

Інколи, жінка, яка постраждала від домашнього насильства, змушена звертатися по медичну допомогу, але не готова говорити про причини своїх травм, пояснюючи їх тим, що вона впала зі сходинок, травмувалася у ванній, чи на кухні. Часто, жінку може навіть супроводжувати кривдник, опікуючись, аби все таємне залишалося таємним. Саме в такому разі, запропонувавши оглянути хвору за занавіскою, лікар може запитати її, написавши запитання просто на папері: «ТЕБЕ Б’ЮТЬ?» і після ствердної відповіді запропонувати їй листок з інформацією, про домашнє насильство та інформацією  про те,   де можна отримати консультацію, підтримку та допомогу.

 Як і яку інформацію може надати жертвам домашнього насильства медичний працівник при підозрі на випадок домашнього насильства:

· Важливо, щоб медичний працівник надав пацієнтці інформацію, можливості та важливості зняти побої, що може стати в нагоді при судовому розгляді фактів  домашнього насильства. Доцільно нагадати пацієнтці, як зняти побої, про необхідність написати Заяву на кривдника в поліцію і, обов’язково, надати рекомендації як лікувати травми.

· Лікарю важливо оцінити загрозу для життя постраждалої від поведінки та дій кривдника, запитати, чи є в неї безпечне місце, куди б вона могла повернутися в даний момент, надати інформацію про можливість піти у притулок.

· Не варто засуджувати поведінку жінки, повчати її чи давати поради, або обговорювати випадок з колегами чи молодшим медичним персоналом.

· Важливо пам’ятати про принцип конфіденційності: інформація, якою поділилася жінка, не повинна обговорюватися у громаді, з сусідами тощо. Особливо це стосується невеликих населених пунктів , де всі всіх знають і є спокуса поділитися інформацією, інколи, навіть фахівцю.

· Лікар на прийомі чи на виклику має можливість при огляді хворої побачити і звернути свою увагу на наявність ознак фізичного насильства, навіть, якщо вона заперечує факт насильства і звернулася з іншою проблемою.

Якщо пацієнтка заперечує факт насильства при явних фізичних ознаках,  медичний працівник може їй допомогти, якщо:

· Надасть необхідну медичну допомогу

· Назве речі своїми іменами. Пояснить, що травми на її тілі говорять про те, що вона потерпає від насильства.

· Пояснить, що вона втрачає здоров’я. Опише шкоду та можливі наслідки для неї та її дітей в майбутньому, якщо насильство буде продовжуватися.

· Скаже, що така поведінка з боку чоловіка є порушенням Законодавства України і підпадає під кримінальну відповідальність. Що законодавство України на боці тих, хто страждає від домашнього насильства.

· Пояснить, як і де можна знайти підтримку та захист: як зняти побої, куди звернутися, як написати заяву, як потрапити до притулка, як і де можна отримати консультацію психолога та юриста.

· Надасть їй інформаційну листівку з інформацією, хто, як і де їй може допомогти.

Про  все це  може сказати, а може і не сказати той, до кого звернулися по допомогу. Медичний працівник може поставитися до постраждалої жінки, дитини, а інколи, і чоловіка формально, відмітивши як причину травми те, що людина «впала зі сходів».

Маючи на руках інформаційний листок чи листівку, провести грамотно розмову з постраждалою, фахівцеві буде значно легше.

 Вся потрібна інформація  буде вказана в інформаційному листку, яким ми можемо озброїти медика і, що дуже важливо, людина отримає інформацію   в друкованому вигляді. Адже, скривдженій та схвильованій людині важко відразу зорієнтуватися в ситуації та запам’ятати нову інформацію, хай, навіть, і дуже потрібну.

 Медичний заклад, як осередок підтримки жінок, які постраждали від домашнього насильства.

Медичний заклад  може  бути, також, і осередком, де могли б збиратися жінки, щоб послухати лекцію лікаря чи медичної сестри щодо здорового способу життя, планування сім’ї, а постраждалі від домашнього насильства - отримати підтримку не лише фахівця, а й односельчан. Саме в медичному осередку можна створити групу підтримки для тих, хто страждає від домашнього насильства і допомогти жінкам підняти свою самооцінку, відійти від позиції жертви і навчитися відстоювати свої права, набути комунікаційних навичок, отримати інформацію, щодо можливості  самому вирішувати свою долю.

А підтримати жінок на шляху до життя без насильства,   можна завдяки формуванню бібліотечки, де обов’язково мають бути як інформаційні листівки й пам’ятки, так і буклети з докладнішою інформацією про попередження та протидію домашньому насильству.   

Підготувала Ольга Куриленко

#РічніНарадиСФУЖО

1_листопада_2020_р.

 СФУЖО щиро вдячні за підтримку Світової Федерації Українських Жіночих Організацій та запрошують Людмилу Порохняк-Гановську як почесного гостя взяти участь у Річних нарадах СФУЖО, які відбудуться 1 листопада 2020 року о 15.00 за київським часом (8.00 ранку за часом Торонто).

Національна Рада Жінок України звітує про спільну роботу за рік:

- після минулорічних нарад ми оприлюднили для СФУЖО можливість участі в наших проєктах;

- Організації СФУЖО взяли активну участь в Міжнародному конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи» та в Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Квітки Цісик (онлайн);

- підготували стенд про нашу спільну роботу, який був експонований в виставці «100 років Історії та 20 років Відродження Національної Ради Жінок України», яка проходила в Кабінеті Міністрів України з 17 грудня 2019 по 13 січня 2020 року»;

- НРЖУ взяла участь в Фейсбук-інформації «Українки в Другій світовій війні». Вважаємо за потрібне опублікувати цю інформацію у вигляді книги, готові долучитись до підготовки видання;

- постійно на сайті та сторінках Фейсбуку обмінюємось інформацією. Вважаємо доцільним розширити до інших соцмереж;

- за підтримки організацій СФУЖО проводили оздоровлення родин учасників бойових дій, організовували зустрічі з жінками та дітьми з цих родин;

- спільно підготували видання українською та англійською мовами Паралельного Звіту з виконання Пекінських стратегій та Плану дій (Пекін+25), лобіювали його на конференції в Женеві, підготували Звернення та Івенти до 65 Сесії зі становища жінок ООН, яка не відбулася через пандемію короновірусу. Продовжуємо працювати над підготовкою матеріалів до Альтернативного Звіту України CEDAW.

ХТО ІНІЦІЮВАВ ПРИЙНЯТТЯ РЕЗОЛЮЦІЇ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН 1325?

  Життя подарувало мені найкоштовніші подарунки – зустрічі з видатними людьми,  історичними постатями. Однією з них була зустріч з Анварул Карім Чоудхурі.

 Це трапилось 2018  під час Сесії ООН зі становища жінок. На таку сесію щороку (за виключенням останнього – через пандемію сесія не відбулась) до Нью Йорку прибувають від 6 до 8 тисяч переважно жінок з різних країн світу. Окремо працюють урядові делегації, окремо громадські організації. Одночасно в 7 – 15 різних місцях відбуваються тематичні зустрічі, наради, конференції. Тож наша невелика делегація українок відвідувала різні заходи, щоб отримати більше інформації, познайомитись з різними представницями громадськості світу. Я в той час була на події, повʼязаній з розвитком медсестринства, коли мені зателефонувала Наталя Гнатюк, президентка фонду «Стара Волинь» з села Гриців на Хмельниччині. Зазвичай ми ніколи не втручались в плани одна одної – Людмило Андріївна, приходьте до нас, зустріч по 1325 і буде сам Президент Ради Безпеки ООН 2000 року.

  Пан Анварул Карім Чоудхурі був середнього зросту чоловіком зі спокійним обличчям та лагідним голосом. Він розповів, що родом з Бангладеш і представляв в ООН в 1996 – 2001 роках найменш розвинені країни, що не мають виходу до моря, та малі острівні держави, що розвиваються. Під час перебування на посаді Постійного представника пан Чоудхурі працював Президентом Ради Безпеки, Президентом Виконавчого комітету Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та віце-президентом Економічної та Соціальної Ради ООН.

 В нашому неспокійному світі дуже багато насильства, горя і страждають найбільше жінки і діти. Анварул Чоудхурі поставив собі мету звернути увагу сильних цього світу на ці страждання, на особливу роль та потреби жінок та дівчат під час військових конфліктів, необхідність їх захисту. Також він був впевнений, що жінки і дівчата є надзвичайно сильними, але вони повинні отримати відповідні права, щоб довести це.

 Така точка зору в Раді Безпеки була новою і до того часу ніколи не розглядалась. Резолюцію почали розробляти в травні  2000 року, багато професіоналів, дипломатів та ентузіастів взяли у цьому участь і 30 жовтня вона була прийнята. Це відкрило нові можливості як для жіночого руху, так і стало початком жіночої культури миру.

 Пан Чоудхурі є лауреатом Премії миру У Танта та нагороджений Золотою медаллю ЮНЕСКО Ганді за культуру миру. У березні 2003 року Токійський університет Сока, Японія, присвоїв Послу Чоудхурі Почесний ступінь доктора наук за його роботу з питань жінок, прав дитини та культури миру, а також за зміцнення ООН.

 Після зустрічі ми з Наталею підійшли до пана Чоудхурі, розповіли, що Україна під час збройного конфлікту прийняла Програму дій по Резолюції 1325 і що Національна Рада Жінок України створила нагороду – орден «Жнка. Мир. Безпека. 1325», яким нагороджує як українців так і осіб інших національностей за внесок у розвиток безпеки жінок в суспільстві. У мене було таке враження, що пан Чоудхурі був дуже розчулений. Я сказала, що в Нью Йорку у нас є ще один такий орден (ми нагородили Президентку СФУЖО Орисю Сушко, Представницю СФУЖО в ООН Марту Кебало та Представницю Міжнародної Ради Жінок в ООН Ірину Куровицьку та в наступний день мала бути нагороджена Амбасадор з Глобальних Проблем Жінок Меланія Вервір, котра була фасилітаторкою конференції зі становища сільських жінок в Україні) і ми були б горді нагородити ним ініціатора цієї Резолюції.

 Пан Чоудхурі подякував і пообіцяв за можливістю прийти на нашу конференцію, але, напевне, щось у нього не склалося і ми передали йому нагороду через Першого Заступника Представника України в ООН Юрія Вітренка.

Як заголовок – фото з візитівки, яку я отримала від пана Чоудхурі.

 Людмила Порохняк-Гановська,
Голова Національної Ради Жінок України,
Віце-президентка Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок