Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу

Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування

Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

Секретарю Ради національної безпеки і оборони  України

Прем’єр-міністру України 

Юлії Свириденко 

Шановна пані Юліє!

24 вересня 2025 року

відкритий лист громадськості 

про недопущення загроз 

фундаментальним національним 

інтересам України у зв’язку 

із реєстрацією законопроектів 

«Про застосування допоміжних 

репродуктивних технологій»

Сурогатне материнство в усіх його формах – це сукупність насильства та порушень прав, тому воно не може мати правового регулювання.

З метою недопущення стратегічних і операційних провалів, негативних незворотних наслідків держави у сфері формування  і реалізації політики щодо репродуктивного здоров’я, дотримання прав дітей і жінок, розвитку нації просимо Вас  переглянути позицію пов’язану із поданням законопроєкту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025). Також інформуємо про реєстрацію у Верховній Раді України законопроекту «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683-1 від 04.09.2025,  що поданий народним депутатом Дануцою О.,  далі разом – законопроєкти). 

Інформуємо, що законопроєкти суперечать зобов’язанням перед Європейським Союзом, а саме пункту 3 підрозділу е)  розділу 4.3. Дорожньої карти з питань верховенства права і  прямо конфліктують із позицією міжнародного співтовариства, зокрема п.6. Директиви 2024/1712 про внесення змін до Директиви 2011/36/ЄС про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею та захист її жертв, якою використання сурогатного материнства/експлуатація сурогатного материнства є формою торгівлі людьми. Тому, на наш погляд, провокативними є дії України, яка замість впроваджувати нові правила ЄС у своє національне законодавство готується прийняти зовсім протилежні норми, що порушують права жінок та дітей. 

Також законопроєктами не забезпечено інтереси дитини, в тому числі з урахуванням позиції ЄСПЛ, наприклад, у справі Mennesson v. France. Адже у кожному випадку, що стосується становища дитини, її вищий інтерес має бути пріоритетом.

Викликає особливу стурбованість не лише створення, але і закріплення законопроектами передумов для ранньої інституалізації дітей (поміщення дітей до дитдомів, інтернатів тощо),  що, по-перше, координально протирічить навіть «благій» меті законопроєктів, по-друге, суперечить триваючій реформі деінституалізації, яка розвиває сімейні форми виховання і навчання дітей. 

Законопроєктами не взято до уваги:  

● Резолюцію ПАРЄ 2331 (2020) щодо експлуатації у сфері сурогатного материнства, яка наголошує на необхідності запобігання використанню сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

● Конвенцію Ов’єдо (Конвенція про права людини та біомедицину,  1997), яка містить норми щодо захисту людської гідності у сфері біомедичних технологій.

● Заключні зауваження Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до дев’ятої періодичної доповіді України (2022), що містять рекомендації щодо захисту жінок від експлуатації у сфері репродуктивних технологій.

● Застереження доповіді Рім Альсалем, Спеціальної доповідачки ООН з питань насильства щодо жінок та дівчат, його причин та наслідків¹, «Сурогатне материнство та насильство щодо жінок» (2025)²  – яка проаналізувала сурогатне материнство як форму насильства та експлуатації щодо жінок.

Касабланську декларацію (2023)³  – закликає до повної заборони сурогатного материнства як форми експлуатації жінок.

Позиції Спеціальної доповідачки ООН з питань продажу та сексуальної експлуатації дітей Мама Фатіма Сінґатех (Гамбія), яка підкреслила, що «комерційне сурогатне материнство зазвичай є продажем дітей» за міжнародним правом про права людини⁴ .  

Матеріали ЮНІСЕФ (UNICEF), зокрема документу «Ключові міркування: права дітей та сурогатне материнство» (2022) , де наголошено, що «контракт, у якому передача дитини є умовою оплати, є формою продажу дітей», хоча  дитина не може розглядатися як товар.  

Позицію Ради Європи (ПАРЄ): 2016 року Парламентська асамблея розглядала проєкт Резолюції щодо заборони сурогатного материнства, проте він не був ухвалений. Водночас експертні та правозахисні організації у своїх поданнях наголошували, що практика сурогатного материнства «пов’язана з ризиками продажу дітей та експлуатації жінок». 

Документи, що підсилюють позицію для заборони сурогатного материнства (виношування):  

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо продажу дітей, дитячої проституції та порнографії (2000)⁶  вимагає від держав-учасниць заборонити продаж дітей, дитячу проституцію та дитячу порнографію. 

 Резолюції Ради Безпеки ООН щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (1820, 1888, 1960, 2106, 2242 тощо)⁷  закріплюють підхід до профілактики, відповідальності та моніторингу СНПК і визначають сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом: 

«зґвалтування, сексуальне рабство, примусову проституцію, примусову вагітність, примусовий аборт, примусову стерилізацію, примусовий шлюб та будь-які інші форми сексуального насильства подібної тяжкості, вчинені проти жінок, чоловіків, дівчат чи хлопців, які прямо чи опосередковано пов’язані з конфліктом… Цей термін також охоплює торгівлю людьми з метою сексуального насильства та/або експлуатації, коли вона здійснюється в умовах конфлікту»⁸ . 

А згадувані у Пояснювальній записці МОЗ України міжнародні нормативно-правові акти (Декларація про використання науково‑технічного прогресу в інтересах миру і на благо людства (1975 р.),  Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1979), Регламент (ЄС) 2024/1938 про стандарти якості та безпеки речовин людського походження, призначених для застосування людиною тощо) прямо не згадують сурогатне материнство і, відповідно, вони ні не підтримують, ні не засуджують цю практику. Отже, МОЗ України підміняє поняття використовуючи міжнародні законодавчі акти на підтримку свого законопроєкту.

Аргументи авторів законопроєктів щодо проблематики правовідносин, посилання на певні статистичні дані є такими, що жодним чином не підтримують необхідність законопроєктів. Так, в пояснювальній записці МОЗ України непослідовно зазначається про відсоток безпліддя в українців, проте не зазначається, яка частка цих громадян звертається за послугами допоміжних репродуктивних технологій, що пропонується урегулювати цим проектом закону. Водночас, за нашими даними, лише 7% з числа осіб, які вдалися до ДРТ, є українцями, а 93% – іноземці. Тому заклики авторів законопроєкту до збереження генофонду українців, згадування військових є, на наш погляд,  умисною маніпуляцією, спрямованою на досягнення виключно комерційних цілей за рахунок експлуатації українок. Україна стає країною товару живим товаром жінок і дітей у вигляді сурогатного материнства або як автори зазначають «допоміжні репродуктивні технології», які визначення не використовувались у законопроектах, за цими всіма технологіями експлуатуються жінки та діти.

Репродуктивні функції жінок оцінюють у грошовому еквіваленті, перетворюючи тіло на товар. Хартія ЄС про основоположні права (ст. 3): забороняє перетворення людського тіла на джерело прибутку⁹. Загальний коментар № 28 Комітету з прав людини: засуджує зведення жінок до підлеглої ролі¹⁰.

З медичних міркувань, сурогатне материнство є травматичним і шкідливим, адже жінка і дитина/діти жодним чином не убезпечені від небажаних наслідків складних допоміжних репродуктивних технологій, які зазвичай супроводжуються  психологічними розладами, втратою репродуктивної функції жінок тощо.

Звертаємо увагу, що законопроєкти не відповідають вимогам, що ставляться до даного виду документів, не кореспондується з іншими Законами.

У законопроєктах йдеться про «забезпечення реалізації права чоловіків та жінок в Україні на продовження роду», проте таке право не передбачене ні Конституцією України ні іншими законами. При цьому не згадується право на дитинство, материнство і батьківство (ст. 51 Конституції), яким сурогатне материнство суперечить. 

Проєкти законів не містять запобіжників порушення прав дітей, народжених  в результаті використання зазначених методик: вони мають високі ризики потрапляння  за межі правового поля як України (країн Європи, США, Китай, країн арабського регіону), так і країни своїх батьків з усіма негативними наслідками цього. 

Медична риторика вводить в оману: сурогатне материнство не є медичною процедурою. Лише екстракорпоральне запліднення (IVF) та штучне запліднення визнаються медичними процедурами. Сурогатне материнство лише застосовує технології штучного запліднення з контрактною, а не терапевтичною метою. Резолюція Європейського парламенту засуджує сурогатне материнство як таке, що суперечить людській гідності, експлуатує тіла та репродуктивні функції жінок, особливо вразливих жінок у країнах, що розвиваються¹¹. 

Згадувані законопроєкти, на наш погляд, дають  визначення «допоміжних репродуктивних технологій», «сурогатного материнства» «генетичних батьків» та інші, переважна більшість яких базується на міфах, припущеннях, констатації невдалої існуючої практики, що додатково підкреслюють надуманість і необґрунтованість положень обох законопроєктів.

Ці законопроєкти виключно про бізнес інтереси медичних клінік, про узаконення експлуатації жінок, їх ув’язнення (вагітних жінок доставляють до клінік  та розміщують у квартирах, що належать самим агентствам, у переповнених умовах та підпорядковують графікам, яких вони зобов’язані дотримуватися, радіусам вільного пересування, який вагітна жінка не може перевищувати). Це про обмеження та контроль після того, як жінка підписує контракт, несподівані перевірки щодо дотримання графіків, дієт, фізичної активності, нав’язування медичних аналізів та обстежень, тощо.

З метою захисту прав людини та запобігання торгівлі людьми, огляду на актуальні виклики у сфері правового регулювання сурогатного материнства та його вплив на права жінок і дітей, а також відповідно до міжнародних документів ЄС, національних зобов’язань України для входження в Європейський Союз, пропонуємо розробити законопроєкт для заборони комерційного сурогатного виношування та всі процедури пов’язані з цим процесом. 

З урахуванням того, що  законопроєкти подано на розгляд Верховної Ради України без громадських обговорень (про це йдеться і у пояснювальній записці МОЗ України), пропонуємо забезпечити прозорість, врахування інтересів громадян, оскільки вони дозволяють доносити до влади громадську думку, залучати зацікавлені сторони, підвищувати громадську свідомість та покращувати якість законодавства шляхом отримання зворотного зв’язку перед його прийняттям. 

Відповідно до вимог ст. 104 ЗУ «Регламент Верховної Ради України» просимо відкликати законопроект «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій» (№13683 від 22.08.2025).  

З повагою,

Список громадських організацій

Громадська Спілка «Національна Рада Жінок України» – (в складі спілки 13 жіночих громадських організацій) підписала Людмила Порохняк-Гановська, доктор медичних наук, професор

¹Special Rapporteur on violence against women and girls, its causes and consequences https://www.ohchr.org/en/documents/thematic-reports/ahrc5648-prostitution-and-violence-against-women-and-girls-report

  ²Surrogacy and violence against women, https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n25/187/89/pdf/n2518789.pdf

  ³Casablanca Declaration https://declaration-surrogacy-casablanca.org

 ⁴https://www.ohchr.org/en/special-procedures/sr-sale-of-children/surrogacy-and-sale-children

  ⁵https://www.unicef.org/media/115331/file

  ⁶Optional Protocol on the Sale of Children, Child Prostitution and Child Pornography is a protocol to the Convention on the Rights of the Child   https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/optional-protocol-convention-rights-child-sale-children-child

  ⁷UN Security Council Resolutions on conflict-related sexual violence https://www.peacewomen.org/why-WPS/solutions/resolutions  

  ⁸UN Security Council, Conflict-Related Sexual Violence: Report of the Secretary-General, UN Doc. S/2023/413, June 22, 2023, para. 5. https://digitallibrary.un.org/record/4044629?v=pdf

  ⁹https://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_fr.pdf

  ¹⁰https://www.onlinelibrary.iihl.org/wp-content/uploads/2022/03/2000-NU-Observation-Generale-28-sur-le-PIDCP-sur-l%E2%80%99%C3%A9galit%C3%A9-de-droits-entre-hommes-et-femmes.pdf

   ¹¹https://www.assemblee-nationale.fr/dyn/17/textes/l17b0543_proposition-resolution.pdf.