1 березня у світі відзначається День «Нуль дискримінації».

Цей день започаткували 1 березня 2014 року за рішенням ООН. Це дало можливість об’єднати зусилля в боротьбі з дискримінацією, з метою заклику суспільства до толерантності та терпимості до інших людей, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, місця проживання, мовними або інших ознаками.

Принципи рівності і недискримінації закріплені у Загальній декларації прав людини, якою проголошено, зокрема, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Без подолання проявів дискримінації неможливо створити умови для самореалізації людини, розвитку демократії, впровадження європейських цінностей.

З огляду на зазначене, в рамках здійснення парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини, Офісом Омбудсмана незмінно приділяється особлива увага питанню забезпечення принципу рівності у сфері реалізації основоположних прав і свобод людини.

 Спільно з Офісом Омбудсмана у рамках проєкту «Доступ до верховенства права осіб, які постраждали від насильства» Національна Рада Жінок України за підтримки Програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні проводила тренінги з адвокації для представників ОТГ та громадськості у 3-х областях України: Чернігівській, Черкаській, Рівненській. Звернення осіб, які постраждали від домашнього насильства до Уповноваженого з прав людини – такою була тема тренінгу представниці Офісу Омбудсмена.

Сьогодні виповнюється 165 років від дня народження Софії Русової, просвітниці, педагогині, громадської і політичної діячки світового рівня, патріотки України. У нинішньому числі газети #Слово_Просвіти надруковано спогад про Софію її сина Юрія Русова, який не досі не друкувався в Україні. Тут лише уривок, а решту прчитаєте у сьогоднішньому і наступному числах газети. Спомини з такими акцентами, що написані ніби сьогодні, 18 лютого 2021...

«Звичайно, тяжко цілком безсторонньо і об’єктивно писати про громадську діяльність своїх батьків, але, з другого боку, ніхто так, як близькі кревні, не може освітлити деяких подробиць життя людей, які так чи інак прислужилися для української справи.

Я був останній син Софії Русової і тому починаю пам’ятати мою матір більш-менш свідомо лише з 1900 року. Це була моя перша подорож (пасивна!) за кордон. Моя старша сестра (Любов. – Д.Г.) вступила на медичний факультет університету в Монпельє у Франції і моя мати поїхала, щоб туди її відпровадити. При цій нагоді С. Русова мала виступити в українській справі з відчитами у Парижі й на півдні Франції на з’їзді провансальських патріотів. Тоді цей рух регіонального сепаратизму йшов під впливом провансальського поета Містраля.

Не була це перша і остання подорож С. Русової за кордон з метою сказати слово за Україну на міжнародних конгресах чи з’їздах.

Очевидно, що мої власні спогади не можуть охопити всієї діяльности цієї української патріотки, бо вона вже провадила завзяту боротьбу разом з своїм чоловіком – моїм батьком – Олександром Русовим проти Росії задовго до мого народження. Навіть за пару місяців до мого народження моя мати сиділа в Харківській тюрмі, бо під час чергового розшуку в неї було знайдено перепачковані з Галичини українські книжки ( і між ними, – страшно сказати – Дон Кіхота українською мовою). Правда, для того, щоб народити мене на світ Божий, маму було звільнено «на поруки» з тюрми на два тижні додому завдяки клопотам харківського громадянства; розуміється, що під пильним доглядом поліції. Мені пізніше оповідали, що навіть воду для моєї першої купелі носили «городові», які жили в нас і наглядали, щоб так небезпечна для цілості Росії українка не втекла. З моїх документів також знаю, що я був охрищений у Петро-Веригінській церкві при харківській тюрмі.

В цих фрагментах моїх спогадів про життя С. Русової користуюся головним чином спогадами моєї матері (друкованих у Києві десь у 1926 (1927. – Г.Д.) році у журналі «За сто літ» і перевиданих пізніше в Празі, листами, оповіданнями старшої сестри і мемуарами батька, які знайдено в архівах жандармського управління і теж друковані у журналі «За сто літ».

Ми переживаємо нині дуже цікаву, але і страшну епоху, коли зійшлися в смертельній боротьбі два світогляди, два принципи, два протилежні поняття про добро і зло, коли матеріялізм призвів людство до страшних катастроф, які ще не скінчилися і лише досягнуть свого вершка в другій половині ХХ століття. Матеріялістична засада, яка бачить у людях лише «маси» або «роботів», себто, в ліпшім випадку, лише механізми або високоудосконалених звірів, виявляється в холоднім, часто масовім, нищенні людей чи то в організованих Москвою штучних голодах, чи то в сибірських концентраційних таборах смерти, чи то в німецьких Аушвіцах і Дахавах, чи то у бомбардуванні незахищених міст як то Гірошіма. Війни ведуться між антихристиянами, нехристиянами і псевдохристиянами, і тому ми бачимо в останніх війнах повний брак будь-яких моральних засад, які ще були помітні в теж кривавих війнах ХІХ віку. Недаром поет Бурггардт-Клен у своїй поемі «Попіл Імперій» зве наші часи апокаліптичними, коли «гніву Божого вина плеснув на землю ангел п’ятий…»

Отже, в ці часи нам корисно і повчаюче згадати про постаті тих, хто все своє життя прислужив не служінню «Мамоні», а вищим ідеалам.

Постать Софії Русової – це зразок однієї з тих героїнь українського відродження, що «просто йшли», в яких не було «неправди за собою», які не лукавили і не дбало «про панство нещасне і лакомство лукаве», не дбали про матеріяльні прибутки і здобутки, але все своє життя, всі сили і все своє майно віддавали на те, щоб Україна здобула добробут, незалежність, (ясно, що без незалежності від чужого панування не може бути добробуту!) і щоб здійснилося пророцтво Андрія Первозванного: «благодать Божа засіяє на горах Київських».

Софія Русова дає нам приклад української жінки-патріотки, яка понад півстоліття свого свідомого і активного життя незламно несла на собі тягар боротьби світлої України з темними силами царської і червоної Росії. Про неї – цю невеличку, зграбну і худеньку жінку, можна дійсно сказати: «тіло нічтоже – дух животворить».

Коли мова йшла про українську справу, то ніщо не могло спинити її завзяття: ні родина, ні діти, ні переслідування царських жандармів чи большевицьких чекістів, ні тюрми, ні арешти, ні тяжкі умови еміграції, ні персональні втрати майна, ні події приватного життя, ні горе чи втрати близьких. Ніщо не спиняло її енергії в боротьбі за український ідеал, і навпаки, часто «щось» додавало їй якоїсь нової сили для громадської і політичної праці.

Я хочу підкреслити якраз кілька таких моментів з життя світлої пам’яти С. Русової, які показують, як вона вміла перемагати своє персональне горе і цілком підкорити себе гордій девізі своїх предків: «Le Devoir аvant tout!» («Обов’язок понад усе!» А цей свій обов’язок вона завжди бачила у праці й боротьбі на користь України.

Галина Дацюк

Фейсбук, 18 лютого

Комісія зі статусу жінок  

Комісія зі статусу жінок

Шістдесят п’ята сесія

15 - 26 березня 2021 року

Повна та ефективна участь жінок у прийнятті рішень у суспільному житті, а також ліквідація насильства для досягнення гендерної рівності та розширення можливостей усіх жінок та дівчат

Проект погоджених висновків

Комісія визнає свою головну роль у подальшій діяльності в рамках Пекінської декларації та Платформи дій, в яких обгрунтована її робота, і наголошує, що надзвичайно важливо вирішити та інтегрувати гендерну рівність та розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат національних, регіональних та глобальних оглядів виконання Порядку денного на 2030 рік та забезпечення взаємодії між подальшими діями щодо Пекінської платформи дій та реалізацією гендерних аспектів на виконання Порядку денного на 2030 рік. (На підставі узгоджених висновків ЖКС)

Комісія закликає суб'єкти системи Організації Об'єднаних Націй, у межах їх відповідних мандатів, та інші відповідні міжнародні фінансові установи та багатосторонні платформи підтримувати держави-члени, на їх прохання, у їхніх зусиллях щодо забезпечення повної та ефективної участі жінок у прийнятті рішень. залучення до громадського життя, а також ліквідацію насильства для досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей усіх жінок і дівчат. (На підставі узгоджених висновків ЖКС)

 Комісія закликає Організацію Об'єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН-жінки) продовжувати відігравати центральну роль у просуванні гендерної рівності та розширенні прав і можливостей жінок і дівчат, а також у підтримці урядів та національних механізмів для жінок, на їх прохання при координації роботи системи ООН та мобілізації громадянського суспільства, приватного сектору, організацій роботодавців та профспілок та інших відповідних зацікавлених сторін на всіх рівнях на підтримку повної, ефективної та прискореної реалізації Пекінської декларації та Платформа дій та реалізація Порядку денного 2030, що реагує на гендерні аспекти, включаючи повноцінну та ефективну участь жінок та прийняття рішень у суспільному житті, а також ліквідацію насильства для досягнення гендерної рівності та розширення можливостей усіх жінок та дівчат. (На підставі узгоджених висновків ЖКС)

Дирекція та педагогічний колектив Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов висловлює щиру вдячність Голові Національної Ради Жінок України  Людмилі Порохняк-Гановській за набір інформаційних матеріалів щодо протидії різним видам домашнього насильства, який отримав наш заклад завдяки сприянню старшого наукового співробітника ЛФРіЗСЖ Тетяни Тарасової. Надана література містить цікаву інформацію та корисні поради з питань допомоги людям, які потерпіли від насильства, знаходяться у стані стресу, в кризових ситуаціях.

      Надані Вами книги та буклети ми передали в шкільний методичний кабінет та кабінет психолога, банери розмістили у вестибулях та рекреаціях школи.

      Отримана література буде активно використовуватися у роботі шкільним психологом та соціальним педагогом для профілактичної роботи та надання допомоги сім’ям, де можливе вчинення насильства, а також класними керівниками, учителями різних фахів для організації та проведення тематичних занять, бесід, під час уроків, батьківських зборів.

26 СІЧНЯ – ЗНАМЕННА ДЛЯ МЕНЕ ДАТА. В ЦЕЙ ДЕНЬ 1993 року МИ, АКТИВІСТКИ ВІДРОДЖЕННЯ ФЕМІНІСТИЧНОГО РУХУ В УКРАЇНІ, ЗАРЕЄСТРУВАЛИ ГО «ЖІНОЧА ГРОМАДА БУКОВИНИ», яка діє і понині. В певній мірі, це було не тільки відродження патріотичної і політичної активності буковинок, а й славної своїми справами «Жіночої громади», яка діяла у Чернівцях з початків 1900-х років аж до початку Другої Світової війни. Як відомо, в ній активну участь брала і відома українська письменниця Ольга Кобилянська.

Власне саме про це мені, тоді голові ГО «Жіночої асоціації Буковини», нагадала поета І. Драча пані Марія. Навесні 1992 року Марія Михайлівна задзвонила мені у Чернівці, де я в той час жила, і запропонувала підтримати ініціативу створення Всеукраїнської Жіночої Громади, а саме – листом-зверненням до державних органів від імені жінок Буковини, матері і бабусі яких майже сто років тому дбали громадою про народні українські традиції, патріотичний дух і здоров’я своєї нації в облозі усіх іноземних окупацій. Небавом, силами й натхненням найсвідоміших, найактивніших, найвідоміших і найдієвіших у всіх сферах життя чернівчанок – лист було написано і відправлено у високі інстанції. А в рудні 1992 року в Києві відбувся Установчий з’їзд Всеукраїнської Жіночої Громади, в якому взяли участь і буковинки. А 26 січня 1993, як вже було сказано, ми «узаконили» і свою самостійну ГО ЖГБ.

А ТЕПЕР СЛОВО ВІКІПЕДІЇ:

«… На установчих зборах організації головою Жіночої Громади Буковини було одноголосно обраного письменницю, журналістку і громадську діячку Галину Тарасюк. До Ради Громади ввійшли відомі буковинки: журналістка, заввідділом культури обласного радіо Любомира Паранюк, головний лікар міської дитячої лікарні Наталя Шевчук, ведучий інженер-фізик одного з провідних чернівецьких наукових інститутів Людмила Кушнерик, директор інтернату для дітей-сиріт Тамара Мінченко, відома буковинська майстриня і художниця Олена Чорногуз, директор музею Володимира Івасюка Паша Нечаєва, директор обласного художнього музею Тетяна Дугаєва, працівник банку Світлана Житарюк та ін..

…. Взявши за приклад подвижництво славних попередниць, свою діяльність Жіноча Громада Буковини розпочала з благодійності. Зокрема, з моральної і матеріальної допомоги дитячим і старечим сиротинцям, дітям-інвалідам, чорнобильцям та постраждалим від місцевого лиха – алопеції. Так, дякуючи керівництву Всеукраїнської ЖГ, підтримці міжнародних феміністичних організацій, чернівецькі «громадянки» організували для сотні дітей-сиріт Чернівецької школи-інтернату №2 поїздку на оздоровлення у дитячий санаторій м. Кельн. (Німеччина). Де діти 24 дні

не тільки оздоровлювались, а й навчалися, цікаво відпочивали, їздили на екскурсії…

Чернівецькі «громадянки» також опікувалися талановитими дітьми Буковини, проводили конкурси юних поетів та художників, були співорганізаторами фестивалю «Надія» та конкурсу імені Володимира Івасюка для обдарованих школярів. Також сприяли виданню дитячих поетичних збірників, як-то відроджений альманах «Ластівка», допомогли видати перші поетичні збірки талановитим поетесам – інвалідам дитинства Ганні Дущак та Людмилі Ільїній, організовували благодійні виставки жінок-художниць та майстринь народних.

Багато зусиль доклали і до українізації та гуманізації українського молодого війська, демократизації суспільства і влади, а також виконували функції правозахисних організацій для військових.

Дякуючи тісній співпраці на всіх рівнях з американськими, канадськими та європейськими феміністичними організаціями, в тім числі і з Австрійським католицьким жіночим рухом, надавали посильну гуманітарну допомогу багатодітним та малоімущим сім’ям…

Про міжнародний авторитет Жіночої Громади Буковини свідчить бодай той факт, що в 1993 році її очільниця Тарасюк Галина Тимофіївна брала участь у Міжнародному семінарі, а також у складі групи народних дипломатів і громадських діячів України відвідала США з метою обміну досвідом діяльності з тамтешніми громадськими організаціями. Не раз буковинки обмінювалися дружніми візитами і з активістками Австрійського Католицького жіночого руху, сприяючи дружбі колективів народної самодіяльності, представників творчих професій тощо….

Також «Жіноча Громада Буковини» (як у Всеукраїнська) була серед ініціаторів заснування 15 серпня 1997 року О́рдену княги́ні О́льги I, II, III ступенів — державної нагороди України для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї. Та Всеукраїнського Дня матері, який нині відзначається в травні місяці.

У 2000 році, після переїзду голови ЖГБ Галини Тарасюк у Київ, Громаду очолили відомі громадські діячки і науковці Людмила Кушнерик та Наталя Шевчук. Тож і сьогодні «Жіноча Громада Буковини» працює над дуже актуальними на сьогодні соціальними і науковими проектами, спрямованими на виховання патріотизму серед молоді та всебічне сприяння її соціальному становленню громадських і громадянський фронтах.

На фото: Травень. 2017 рік. Жіноча Громада Буковини: Людмила Кушнерик, Галина Тарасюк, Наталя Шевчук, Тамара Мінченко…

Галина Тарасюк. – Фейсбук. – 26 січня 2021 р.

Неформальний брифінг для НУО, проведений головою КСЖ  21 січня

  Голова КСЖ, посол Мгер Маргарян та ООН-жінки провели брифінг для акредитованих ECOSOC НУО щодо майбутньої 65-ї сесії Комісії зі статусу жінок (КСЖ65).

Ведучі:  Мгер Маргарян, голова КСЖ65  та Лопа Банерджі, Відділ громадянського суспільства, ООН-Жінки 

Ключові моменти:

 Реєстрація КСЖ65 буде відкрита до 22 лютого 2021 року.

 Доступ Генерального секретаря щодо пріоритетної теми CSW65. 

Переговори CSW65 розпочнуться у лютому. Ведучого ще не призначено. 

146 письмових заяв НУО тепер доступні на веб-сайті CSW65. 

Лопа Банерджі наголосила на відданості ООН-Жінки відновленню від COVID-19  і підтримці  глобальної участі в КЖС65 

ООН-жінки закликають свої регіональні / країнові бюро заохочувати залучення місцевих КСЖ. НУО рекомендується включати молодь до своїх делегацій.

ООН-Жінки зв’язуватимуться з громадянським суспільством, щоб почути наші пропозиції щодо того, як зробити сесії максимально інклюзивними. Вказівки щодо подання попередньо записаних заяв для звернення до Комісії будуть розміщені на веб-сайті КСЖ. 

Методи роботи CSW65 залишатимуться такими, якими вони були раніше. Однак ООН-Жінки планують звернутися до громадянського суспільства щодо більшого залучення громадянського суспільства як на глобальному, так і на місцевому рівнях. 

ООН-Жінки зацікавлені ​​ідеєю проведення вебінару для тих, хто відвідує вперше (включаючи зусилля щодо локалізації)

Календар побічних заходів буде розміщений на веб-сайті CSW65 ближче до сесії. 

Постійні представництва, міжурядові організації та підрозділи ООН надсилатимуть інформацію про свої побічні заходи ООН-жінки, яка збиратиме їх на веб-сайті CSW65. 

(Інформація від Марти Кебало, генерального представника СФУЖО в ООН)

Вийшла друком книжка «Радість світом розквітає» (українська микільська поезія, пісні та проза». Авторка цієї Збірки - Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Поступ жінок-мироносиць», письменниця, кавалер ордена «Княгині Ольги», заслужений працівник культури України Зоя Ружин.

Як написав Заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов, «Поетичне дихання Зої Ружин у пропонованій збірці – широке, а звучання – сповнене радощів. Зоя Володимирівна через свої співучі вірші спілкується з нами, а отже, вона щира – вона нас навчає, пояснює, а десь і вмовляє. І це чудово, бо немає кращого виховного прийому, як любов до людини». Заслужена діячка мистецтв України, доктор філософії з музичної педагогіки Світлана Садовенко написала, вивчаючи сторінки цього чарівного, привабливого, пізнавально-виховного видання, ви поринете у дивовижний світ поезії, а також пісень, покладених на музику та тематичні ілюстрації – додають виданню ще більшої дивовижності та казковості.

Книжка видана з благословення Митрополита Київського і всієї України.

Світова Федерація Українських Жіночих Організацій

вітає українців світу з Днем Соборності України!

 22 січня Україна відзначає День Соборності

 Вшановуючи день, коли 103 роки тому Українська Держава вперше проголосила незалежність, та 102-гу річницю Злуки Українських земель, українське світове жіноцтво висловлює свою відданість ідеї суверенітету

України та запевняє у всебічній підтримці народу України і спільній праці на утвердження соборності, незалежності та територіальній єдності України.

Саме цього дня у 1918 році відбулося проголошення IV Універсалу про становлення Української Народної Республіки, а у 1919 році відбулася ключова для сучасної України подія на шляху до незалежності та єдності держави – проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

 День Соборності України – це одне з найважливіших свят нашої Батьківщини, яке в історії боротьби українців за волю стало поштовхом до здобуття Україною суверенітету  у 1991 році. 

Відновлення історичної справедливості утвердило непохитність України на шляху до свободи, єдність українського народу та нашу готовність до боротьби проти будь-якого аґресора. 

 Ми, українське жіноцтво світу, солідарні з нашими братами і сестрами в Україні і запевняємо: українці – один народ і ніякі кордони і ворожі перешкоди не зможуть нас розділити. 

 У День Соборності України СФУЖО вітає усю українську громаду і підтримує працю та боротьбу найкращих синів та дочок України проти російського аґресора за утвердження незалежності Української держави, за ідеали та цінності Українського народу.   

Пресслужба СФУЖО

22 січня 2021 р.

Національна Рада Жінок України долучається до вітань.

Такими інформаційними матеріалами: плакатами, методичними рекомендаціями з попередження домашнього насильства поповнилися бібліотечки ОТГ Черкаської, Чернігівської, Рівненської областей. Проєкт Національної Ради жінок України проводився за підтримки програми МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні..