#ГенеральнаАсамблеяМіжнародноїРадиЖінок

Голова Національної Ради Жінок України, докторка медичних наук Людмила Порохняк-Гановська бере участь у 37-й Генеральній асамблеї Міжнародної Ради Жінок, що проходить з 23 по 28 червня 2025 року в Марракеш (Марокко).

Сьогоднішній день розпочався зі спільної молитви жінок різних конфесій за мир та демократію.

Молитву від України Людмила Порохняк-Гановська присвятила памʼяті усіх полеглих за свободу та незалежність України та духовним ідеям своєї подруги Меланії, які продовжують жінки НРЖУ.

Голова Національної Ради Жінок України, докторка медичних наук Людмила Порохняк-Гановська бере участь у 37-й Генеральній асамблеї Міжнародної Ради Жінок, що проходить з 23 по 28 червня 2025 року в Марракеш (Марокко).

Проєкт Заяви

МИ, делегати цієї Асамблеї, представляючи широку коаліцію європейських феміністичних рухів і наших союзників по всьому світу,

НАГАДАЄМО, що міжнародний правопорядок, створений після 1945 року — вкорінений у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини та Женевських конвенціях — був розроблений для запобігання загрозі війни, яка спустошила Європу та світ.

З ТРИВОГОЮ ЗВЕРНІТЬ УВАГУ, що в 2025 році цей порядок переживає гостру напругу:

Ніде порушення міжнародного права та гендерні наслідки війни не так помітні, як в Україні. За три роки після повномасштабного вторгнення Росії українські жінки продовжують терпіти переміщення, сексуальне насильство, розлучення сімей і щоденну загрозу знищення. Водночас вони також ведуть гуманітарну допомогу на передовій, керують притулками, документують військові злочини, домовляються про безпечні коридори та захищають свою демократію, а також гендерну справедливість у центрі процесу відновлення України та вступу до ЄС.

Прискорення глобальної гонки озброєнь відволікає ресурси від економіки догляду та поглиблює кліматичну та екологічну кризи.

Новітні технології — автономна зброя з підтримкою штучного інтелекту, кібервійни та озброєні безпілотники — збільшують існуючі загрози, причому жінки, дівчата та маргіналізовані спільноти страждають від найбільшого впливу.

Наше феміністське європейське бачення миру та безпеки

1. Людська безпека над мілітаризованою безпекою

Перенаправте військові витрати на охорону здоров’я, освіту, адаптацію до клімату та справедливий зелений перехід. Інвестуйте в «економіку догляду», яка, як доведено, створює більше гідних робочих місць на євро, ніж оборонний сектор, і зменшує гендерну нерівність.

2. Повне виконання Порядку денного «Жінки, мир і безпека» (див. нашу пропозицію)

3. Послідовна феміністська зовнішня політика для Європи

4. Зміцнення міжнародного права та багатосторонності

5. Клімат і мир

Наш заклик до дії

1. Європейським урядам та установам ЄС

— Прийняття та відповідне фінансування спільної феміністської зовнішньої політики ЄС до 2026 року.

Переконайтеся, що 15% усіх витрат на мир і безпеку виділяються на програми з урахуванням гендерної проблематики та ініціативи під керівництвом жінок.

— Скликати у 2025 році Форум високого рівня ЄС і Глобального південного феміністського миру для спільного створення принципів справедливої ​​та стійкої архітектури безпеки.

2. Урядам усього світу

— Підтримувати непорушність кордонів і заборону на погрозу силою або її застосування, як це закріплено в статті 2(4) Статуту ООН.

— Ратифікувати та виконувати міжнародні документи щодо боротьби з насильством щодо жінок, включаючи Стамбульську конвенцію та Конвенцію МОП 190.

ТОМУ МИ ПРОСИМО включити цю Заяву до порядку денного всіх майбутніх засідань Ради ЄС, 80-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН та перегляду Плану дій ЄС щодо гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у 2025 році.

МИ ОБ'ЯЗУЄМОСЯ спільно працювати — через кордони, покоління та рухи — щоб відновити інклюзивний порядок, заснований на правилах, у центрі якого — безпека людей, гендерна справедливість і добробут планети.

«Не може бути тривалого миру без феміністичного миру, а феміністичного миру без справедливості».

Голова Національної Ради Жінок України, докторка медичних наук Людмила Порохняк-Гановська, яка бере участь у 37-й Генеральній асамблеї Міжнародної Ради Жінок, що проходить з 23 по 28 червня 2025 року в Марракеш (Марокко) виступила з доповіддю:

– Важкою буває дорога до друзів у нестабільному світі. З України важко виїжджати через обстріли усієї країни з залізницею та автотрасами. Тому ми відразу плануємо швидко зробити все можливе за кордоном. Так і мене очікувала планова операція в Тель-Авіві 12 червня. Але прокинулась від наркозу не в реанімації, а в Шелтері – розпочалися обстріли Іраном будинків. Коли через 2 дні лікарню закрили, ми переселились в готель, куди поселили мешканців зруйнованих будинків разом з дітьми, котами та собаками.

Всі шляхи з Ізраїлю заблоковані – ні повітрям, ні морем. Складно було добратись до кордону з Єгиптом, не просто перейти кордон з біженцями. В Шарм-еш-Шейх квитки розкуплені на тиждень вперед, довелось вночі через пустелю добиратись до Каїру.

Тепер я з вами. Щоб підтримати наші документи, прийняті в Авіньйоні та Манілі. Щоб звернути увагу на посилення активності проти глобальної лояльності до диктаторських режимів. Росія хоче знищити Україну, Іран – Ізраїль, Північна Корея бажає поглинути Південну Корею, Китай – Тайвань. Гітлер також мріяв знищити євреїв, але демократичний світ повалив цей режим 80 років тому.

Ми створили багато демократичних структур – ООН, МАГАТЕ, Всесвітню організацію охорони здоровʼя, розвинули Міжнародне товариство Червоного Хреста. Чому сьогодні вони так швидко втрачають свій вплив, адже метою їх створення було забезпечення сталого світового порядку? І яку роль відіграють жіночі громадські організації в цьому процесі переходу від верховенства законів до хаосу?

Ми відзначили 30 років Пекінських документів, всі країни звітували про покращення становища жінок. Але в нашій боротьбі з насильством ніде не назвали найжорсткішою формою насильства війни та збройні конфлікти. Тому що це вже політика. І навіть улюблена наша Резолюція 1325 спрямовує до різних форм подолання впливу конфліктів на жінок та дівчат, але не заперечує самих конфліктів. І жінки з кращою освітою, підприємниці та ті, які вже мають доступ до прийняття рішень платять більші податки, за які виготовляють кулі, ракети та міни.

Нас багато і ми сильні. Ми маємо величезний досвід, знання і головне – ми є джерелом людства, джерелом любові і побудови майбутнього. Ми маємо багато симпатиків серед чоловіків, які готові стати до наших лав.

Останні події в Ірані свідчать про можливість примусу до миру. Але росія все ще малює червоні лінії.

Давайте перетворимо нашу Асамблею в Марракеш у відправну точку мирного майбутнього для людства.

Ми можемо. Ми повинні.

The road to friends can be difficult in an unstable world.

It’s hard to leave Ukraine due to constant shelling across the country, targeting railways and highways. That’s why we always plan to accomplish everything quickly abroad. This is how I ended up scheduled for a planned surgery in Tel Aviv on June 12.

But I didn’t wake up from anesthesia in a recovery room—I woke up in a shelter. Iran had launched attacks on residential buildings. Two days later, the hospital was closed, and we were relocated to a hotel, which also housed residents of destroyed homes, along with children, cats, and dogs.

All routes out of Israel were blocked—by air and by sea. Reaching the Egyptian border was difficult, and crossing it as a refugee was even harder. In Sharm El Sheikh, all tickets were sold out for a week ahead, so we had to travel overnight through the desert to Cairo.

Now I am here with you.

To support our documents adopted in Avignon and Manila.

To draw attention to the growing activity opposing global tolerance toward dictatorial regimes. Russia wants to destroy Ukraine. Iran seeks to destroy Israel. North Korea targets South Korea. China wants to take Taiwan. Hitler, too, dreamed of destroying the Jews—but the democratic world defeated his regime 80 years ago.

We have created many democratic institutions: the UN, the IAEA, the World Health Organization, the International Red Cross. Why are they losing influence so quickly today, even though their very purpose was to ensure a stable global order?

And what role do women’s civil society organizations play in this transition—from the rule of law to rising chaos?

We marked 30 years since the Beijing Documents, and every country reported improvements in the status of women. But in our fight against violence, nowhere was the most brutal form of violence—war and armed conflict—acknowledged. Why? Because that’s already politics.

Even our beloved Resolution 1325 focuses on various ways to mitigate the impact of conflict on women and girls—but does not challenge the conflicts themselves. And women with better education, entrepreneurs, and those who already have access to decision-making processes end up paying more taxes—taxes used to produce bullets, rockets, and mines.

We are many, and we are strong.

We have immense experience, knowledge, and most importantly—we are the source of humanity, the source of love and the builders of the future.

We have many allies among men who are ready to stand with us.

Let’s turn our assembly in Marrakesh into a launching point for a peaceful future for humankind.

We can. We must.

8 червня 2025 року у Центрі будинку творчості «Вітряні гори» Вокально-хореографічний ансамбль «Зернятко» відзначив своє 35-річчя. Ансамблем незмінно керує заслужена артистка України Раїса Заклецька, яка вже кілька десятиліть надихає, виховує та відкриває світові молоді таланти.

Раїсі Заклецькій за дорученням Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської вручила медаль «За відданість і любов до України» Голова Всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», заслужений працівник культури України Зоя Ружин.

Від жінок-мироносиць передано ікону «Воскресіння Христове», а від «Мистецького спецназу» каску розписану Петриківським квітом видатною мисткинею Мариною Саркісян, зачитано вірш «Сонячна держава».

Тривалий час ішла концертна програма, лунали виступи численних поважних гостей. Вражала гармонія хореографії та вокалу!

Безперечно, сьогодні бібліотеки є одним із осередків культурного життя будь-якого селища чи містечка. Вони – сучасні, вони є інформаційними центрами громади.

Значним внеском бібліотечних фахівців у царину усної історії є збір, систематизація, зберігання результатів досліджень і надання доступу до широкого загалу. Не винятком є і Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових.

На базі відділу краєзнавства є фонд усноісторичних досліджень, що має наукову та історико-культурну цінність та є джерельною базою для наукових, історико-біографічних, краєзнавчих досліджень.

З нагоди Дня краєзнавства, 27 травня 2025 року, на Чернігівщині відбулася зустріч краєзнавців Чернігівського району щодо обговорення питань обміну інформацією та вивчення досвіду про діяльність музейних працівників та краєзнавців в умовах сьогодення.

І вже 1 червня 2025 року в Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Софії та Олександра Русових відбувся семінар «Практики громадського архівування», організований в рамках проєкту «Громадська архівістика в Україні». Голова Чернігівської районної організації Національної спілки краєзнавців України Андрій Курданов, який також взяв участь у семінарі, зазначив, що історія – це не лише минуле, це ключ до нашого майбутнього.

Проєкт «Громадська архівістика в Україні» реалізується Фондом «Добра Воля» з Кракова (Fundacja Dobra Wola) у партнерстві з Центром громадського архівування (Варшава, Польща), Українською асоціацією усної історії, Національною Радою Жінок України та громадською організацією «Стереотайм» (Київ).

Його мета, за словами організаторів проєкту, – підтримка розвитку громадських архівів в Україні, спираючись на існуючі ініціативи. Це відбувається шляхом передачі знань і досвіду польської сторони та мережування українських організацій i установ, що займаються громадськими архівами.

Захід провела Президентка Фонду «Добра воля» (Fundacja Dobra Wola) Аліна Добошевська. Семінар включав у себе як практичні, так і теоретичні напрацювання з польського досвіду усної історії. Інтерв’ювання з усної історії має свою специфіку. Воно відрізняється від журналістського інтерв’ю. За словами Аліни Добошевської, варто звертати увагу на етичний вимір інтерв’ювання оповідача. Є певні правила, як вести розмову. Польське товариство усної історії напрацювало етичні рекомендації, яких важливо дотримуватися.

Відома ентузіастка, краєзнавиця та волонтерка з Березни, Голова ГО «Твоя історія, традиції твої – Березна» Марія Шевченко подякувала Аліну Добошевську та організаторів семінару за змістовний і корисний захід.

Проєкт співфінансується Польсько-американським фондом свободи в межах програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».

Сьогодні пишеться багато методичок про різні форми активізації громадян в малих громадах, зокрема, досліджуються механізми і кращі практики залучення молоді. А є громади, до яких можна їздити набиратися практичного досвіду. Серед таких, на нашу думку, – БО «Фонд громади Березані».

Скажімо, в рамках програми «ЕкоДія» в громаді проведено значну роботу, метою якої є впровадження нової екологічної культури громади через просвітницьку діяльність учнівської молоді: очищення природного ландшафту Березанської громади від побутового сміття, підтримка соціально значимих ініціатив молоді.

БО «Фонд громади Березані» активно з 2015 року активно співпрацює з ГС «Національна Рада Жінок України» (НРЖУ). Голова правління Фонду громади Березані Алла Новікова є членкинею, тренеркою, експерткою НРЖУ. У співпраці було реалізовано багато успішних проєктів у м. Києві, Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

І коли 29 травня 2025 року у м. Березані проходив семінар «Практики громадського архівування», організований у співпраці з БО «Фонд громади Березані» в рамках проєкту «Громадська архівістика в Україні», то з’ясувалось, що і ця робота тут активно ведеться під керівництвом Алли Новікової. Але доречними стали нові знання та практичні поради Президентки Фонду «Добра воля» (Fundacja Dobra Wola) Аліни Добошевської.

Семінар включав у себе як практичні, так і теоретичні напрацювання з польського досвіду усної історії. Інтерв’ювання з усної історії має свою специфіку. Воно відрізняється від журналістського інтерв’ю. За словами Аліни Добошевської, варто звертати увагу на етичний вимір інтерв’ювання оповідача. Є певні правила, як вести розмову. Польське товариство усної історії напрацювало етичні рекомендації, яких важливо дотримуватися.

Також упродовж практичних занять Аліна Добошевська надала цінні поради як правильно обробляти інформацію. Адже Усна історія – це цінний матеріал для глибшого вивчення минулого дослідниками.

Про те, наскільки корисним став навчальний семінар, читаємо з відгуків. На сторінці у Фейсбуці культурно-інформаційного центру с. Морозівка учасниці семінару написали свій відгук:

«Історія пишеться завойовниками. Часто – перекручена, оманлива, вибілююча агресора. Справжня історія – в пам’яті очевидців. Часто – усна, ніде не записана, живе в родинних переказах. Чи важлива усна історія? Безумовно!

На запрошення Фонду громади Березані під керівництвом Алли Новікової разом з командою Відділу культури та туризму Баришівської селищної ради наша бібліотекар Катя Лагодна взяла участь у семінарі «Практики громадянського архівування», організованого у співпраці з БО «Фонд громади Березані» в рамках проєкту «Громадська архівістика в Україні», президент Аліна Добошевська (Польща).

Надзвичайно важливою стала інформація про те як правильно збирати, обробляти, зберігати та передавати історії, що ще не досліджені науковцями. Історії, які є життям, досвідом та почуттями справжніх людей. Історії, які навчають та надихають.

Наша справа – передати їх наступним поколінням!

Цією справою активно займається Національна Рада Жінок України. Вони досліджують такі історії сотнями і формують безцінний архів для майбутніх творців історії!

Дякуємо за Вашу невпинну роботу!

Це був важливий день і цінні знання!

Дякуємо організаторам та учасникам за натхнення!

Працюємо далі...».

День навчання. Усні історії – це жива історія, яку пишуть люди, про тонкощі усних історій, архівування.

Усні історії – процес безпосередньої передачі… Інструмент роботи музеїв, бібліотек».

Учасники візиту отримали Сертифікати про участь у навчальному візиті та надзвичайний досвід.

Проєкт «Громадська архівістика в Україні» реалізується Аліною Добошевською фондом «Добра воля» з Кракова (Fundacja Dobra Wola) в партнерстві з Центром громадського архівування у Варшаві, а з українського боку – з Українською асоціацією усної історії, ГО «Стереотайм» з Києва, Національною Радою Жінок України.

Проєкт співфінансується Польсько-американським фондом свободи в межах програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».

У рамках робочої поїздки Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської на Чернігівщину відбулась зустріч з волонтерами села Шестовиці. Ця зустріч була особливою. До місцевої громади завітала Президентка ГО «Добра воля» (Польща) Аліна Добошевська. Разом з волонтерами та членкинями жіночої громадської організації переглянули документальний фільм «Вдовині села Чернігівщини». Шість років потому Аліна Добошевська у трьох селах Чернігівщини відзняла п’ятдесятихвилинний документальний фільм, створений на основі життєвих історій мешканок Чернігівського району – «Вдовині села Чернігівщини». Головні героїні фільму – звичайні жінки з трьох сіл Чернігівського району – Шестовиці, Жидиничів та Жеведі. Це спогади про їхнє дитинство та юність, про те, як важко вони пропрацювали в колгоспах, на фермах. Ці правдиві історії і склали основу стрічки.

За словами Аліни Добошевської, інтерв’ю були проведені нею та українською етнологинею Лілією Мусіхіною у березні 2019 року в трьох селах Чернігівської області: Шестовиця, Жеведь та Жидиничі. Було проведено 13 інтерв’ю з жінками похилого віку (найстаріша народилася в 1926 році, наймолодша – в 1949 році). На цій зустрічі була донька Валентина, однієї із героїнь стрічки – Марії Павлівни Міх з села Шестовиця.

21 лютого 2020 стрічку презентували громаді у Чернігівському обласному молодіжному центрі, де було чимало і молоді.

Ініціаторкою створення фільму є Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська. Як зазначила Людмила Андріївна цей фільм «Вдовині села Чернігівщини» показали в Женеві в рамках сесії ООН, присвяченої 25-річчю Пекінської декларації та Платформи дій. Після перегляду стрічки – представниці міжнародних жіночих організацій плакали, а ще милувалися красою українських жінок та їхньою щирістю.

Цього дня Голова НРЖУ Людмила Порохняк-Гановська нагородила медаллю НРЖУ «Волонтер України» Валентину Гломозду.

По закінченню зустрічі Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун озвучила плани подальшої співпраці з НРЖУ.

ПРАКТИКИ ГРОМАДСЬКОГО АРХІВУВАННЯ

в рамках проєкту «Громадська архівістика в Україні»

Приміщення Громадської спілки «Національна Рада Жінок України» стало справжнім майданчиком для обговорення «Усної історії» – напряму у вивченні історії, що базується на збиранні та аналізі усних свідчень та спогадів.

Тут, 29 травня 2025 року,  відбувся семінар «Практики громадського архівування» у межах проєкту «Громадська архівістика в Україні». Захід об’єднав фахівців, зокрема завідувачів бібліотек, журналістів, працівників освіти, керівників жіночих громадських організацій, які мають різний досвід роботи з усною історією. Власне, обговорювали, що таке що таке усна історія? Чому документування усноісторичних свідчень важливе під час такої війни, яку росія розв’язала в Україні? Яка роль неурядових організацій в реалізації соціальної відповідальності через ініціативи усної історії та якою є українсько-польська співпраця в цій царині.

Організаторами заходу виступили Фундація  «Добра воля», ГО «Стереотайм» та Громадська спілка «Національна Рада Жінок України».

Відкриваючи семінар, Голова Громадської спілки «Національна Рада Жінок України» Людмила Порохняк-Гановська зазначила, що НРЖУ та організація «Добра воля» на взаємних засадах співпрацюють в царині «Усної історії», котра має на меті за допомогою аудіо та відеоматеріалів відновити правдиві факти та використовувати їх задля створення об’єктивного висвітлення подій, почутих з уст простих людей – живих свідків і очевидців на тлі їхнього власного бачення минувшини. 

У свою чергу, Аліна Добошевська – засновниця та президентка фонду «Добра Воля» (Краків), членкиня Польської асоціації усної історії поділилася з учасниками як з 2009 року реалізує спільні з українськими організаціями проєкти, знімає документальні фільми та ініціює різні проєкти з усної історії, а ще досліджує важливі сторінки історії, збираючи свідчення. В Україні Аліна Добошевська зібрала понад 200 інтерв’ю на різні теми.

Учасників заходу зацікавила доповідь Наталії Бабіної, начальника Відділу формування Центрального державного архіву громадських обʼєднань та україніки. Наталія Вікторівна розповіла не лише про досвід Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки у формуванні колекції документів про події російсько-української війни, а й про формування архівів громадських об’єднань. Передачу документів громадських об’єднань до архіву громадських обʼєднань та україніки доповнила Тамара Красавіна, заступник директора Центрального державного архіву громадських обʼєднань та україніки.

Друга частина семінару була присвячена практичним заняттям. Відбулось знайомство учасників та обмін досвідом. Тетяна Привалко, кандидатка історичних наук, співкоординаторка ГО «Стереотайм» провела заняття з Методики усноісторичного інтерв’ювання, а також розповіла яким може бути громадський архів.

Обговорення та дискусії дали зрозуміти, що тема Усної історії надто цікава… Це і показали відгуки учасників. Ось рядки написані чернігівською журналісткою Наталією Найдюк: «Дякую за цей захід, було дуже цікаво і корисно поглянути на усноісторичні інтерв’ювання з іншої точки зору». До речі, Наталія Найдюк чимало записала історій людей, які пережили повномасштабне вторгнення.

Проєкт співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії».

«Всього бувало у житті...». Під такою назвою відбувся творчий вечір народної артистки України, повного кавалера Ордена Княгині Ольги Галини Гілярівни Яблонської на Камерній сцені Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Галина Яблонська з 1951 року, починаючи зі своєї героїні Галі у виставі «Назар Стодоля» в постановці Амвросія Бучми, 71 рік присвятила улюбленому театру.

ДІАМАНТ УКРАЇНСЬКОЇ СЦЕНИ, – а саме так називали театральні критики Галину Яблонську вітали митці української сцени, поціновувачі театрального мистецтва та лідерки жіночих громадських організацій.

Галину Яблонську також знають як відому громадську діячку. Галина Гілярівна – президентка Міжнародної Ліги «Матері і сестри – молоді України», що входить у НРЖУ. Галина Яблонська – авторка і фундаторка Міжнародного проєкт-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи». На цьому Конкурсі Кобзареве слова прозвучало 55 мовами. Багато здійснено й інших мистецьких проєктів в Національній Раді Жінок України. Тому такими щемливими були вітання Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської.

Цього дня звучала й поезія Галини Яблонської з її Збірки «Всього бувало у житті...», пісні й спогади…

Шановна Галино Гілярівно, здоров'я Вам, наснаги, радості. Дякуємо за чудовий вечір!

В Національній Раді Жінок України відбулося вручення Почесної Відзнаки ПРАВОСЛАВНОЇ Церкви України Благословенної Грамоти та ордена Святителя і Чудотворця МИКОЛАЯ з благословення МИТРОПОЛИТА Києва і всієї України Владики Епіфанія, Голові НРЖУ Людмилі Порохняк-Гановській.

Вручила відзнаку Голова ГО «ВО "Поступ жінок-мироносиць"» Зоя Ружин.

Також Зоя Ружин подарувала свою книгу «Сонцелюби-миролюби» членам Правління НРЖУ, яку частково видано за підтримки Людмили Андріївни.