МИР у ДОМІ. Частина 7

 Національна Рада Жінок України виконує проєкт «Доступ до верховенства права жінок – жертв насильства» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні та інформаційної підтримки Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок.

 Для  Вашої уваги Звіт Спеціального доповідача з питань насильства над жінками, його причин та наслідків, Дубравки Шимонович.

  Перетин між пандемією коронавірусу (COVID-19) та пандемією ґендерного насильства щодо жінок з акцентом на домашнє насильство та ініціативу «мир у домі».

 Продовження.

 Початок див.: МИР у ДОМІ. Частина 1; МИР у ДОМІ. Частина 2; МИР у ДОМІ. Частина 3; МИР у ДОМІ. Частина 4; МИР у ДОМІ. Частина 5; МИР у ДОМІ. Частина 6.

Доступ до правосуддя та до наказів про захист

 64. У своїй вищезазначеній доповіді Спеціальний доповідач зазначила про обовʼязок держав забезпечити доступ до наказів про захист, щоб забезпечити безпеку за допомогою наказу «йти», який вимагає від винуватця домашнього насильства залишити спільний дім і триматися на певній відстані від жертви (заборонний припис). Накази про захист можуть накласти ряд обмежень на особу, яка підпадає під наказ. Наприклад, вони вимагають від винного звільнити місце проживання потерпілих або триматися подалі від спільного дому, з певних місць (наприклад, на робочому місці жертви чи в школі її дітей) або утримуватися від контакту з потерпілою або особою, яка перебуває під загрозою. Деякі юрисдикції дозволяють додаткові вимоги, наприклад, від винного сплатити орендну плату за сімейний будинок або аліменти на дитину або здати зброю, якою він володіє. Практично у всіх країнах світу суди або закриті, або працюють у скорочені години. Як наслідок, слухання є обмеженими та значні затримки  обробки справ. Більше того, хоча деякі суди працюють зі зниженою працездатністю, у багатьох країнах справи про домашнє насильство не мають пріоритетів у судах.

 66. Як засіб адаптації до поточного контексту багато судів переходять на використання нових Інтернет-технологій для дистанційного розгляду справ, а деякі держави відкрили можливість видавати накази про електронний захист. Однак подання документів в Інтернеті виявилося складним завданням, зокрема для жінок з низьким соціально-економічним статусом. У багатьох контекстах доступ жінок і дівчат до технологій обмежений, оскільки телефони або компʼютери часто контролюються родичами чоловічої статі. Їх можливість безпечно зателефонувати або скористатися будь-яким іншим способом цифрового спілкування, щоб повідомити про насильство та звернутися за допомогою, особливо загрожує там, де вони проживають разом із винним. Відсутність доступу до технологій або неадекватна технологія заважає багатьом жінкам оперативно вирішувати справи. Своєчасний доступ до правосуддя для деяких жінок - це питання життя і смерті, тоді як доступ до правосуддя для жінок у розпал глобальної пандемії COVID-19 був призупинений, наслідки яких будуть виявлені пізніше за наявності доступних порівнянних даних.

 67. У відповідь на особливі перешкоди, з якими жінки можуть зіткнутися у доступі до захисту та правосуддя під час пандемії COVID-19 з обовʼязковим перебуванням вдома, офіс громадського захисника в штаті Сан-Паулу (Бразилія) дозволяє людям повідомляти про домашнє насильство в Інтернеті та просить суддів обмеження наказів чи інших заходів захисту віддалено, замість того, щоб вимагати, щоб потерпілі зʼявлялися у їх кабінеті. 

 68. В Індії Вищий суд Джамму та Кашміру прийняв suo motu (сам по собі) усвідомлення зростання кількості випадків домашнього насильства та прийняв наказ, що пропонував різні напрямки, включаючи посилення телеконсультування або онлайн-консультування жінок і дівчат; визначені неформальні безпечні місця для жінок, де вони можуть повідомляти про домашнє насильство, наприклад, продуктові магазини; і негайне призначення безпечних місць та притулків у порожніх гуртожитках, академічних закладах та інших місцях для жертв домашнього насильства, поряд із посиленою кампанією з поширення обізнаності щодо проблем. Суд доручив усім судам Джамму, Кашміру та Ладаху розглядати випадки домашнього насильства як невідкладні. 

 69. У Південній Африці Голова Верховного Суду уповноважив усіх голів судів та магістратів вищих та нижчих судів видавати розпорядження, що забезпечують доступ до судів стосовно невідкладних питань, таких як клопотання про заставу, утримання, домашнє насильство та повʼязані з дітьми справи.

 70. Навіть у тих країнах, де суди залишаються відкритими, інші барʼєри можуть заважати жінкам розглядати їхні заяви про домашнє насильство. Наприклад, в Ірландії було зазначено, що, оскільки маршрути громадського транспорту були значно скорочені, якщо не повністю припинені, під час періоду блокування, жінкам, які проживали в сільській місцевості або за межами міст, де знаходились суди, було заборонено відвідувати суди, якщо вони не мали доступу до власного транспорту. Відсутність догляду за дітьми також є важливою проблемою, що перешкоджає доступу до судів.

Далі буде.