ХТО ІНІЦІЮВАВ ПРИЙНЯТТЯ РЕЗОЛЮЦІЇ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН 1325?

  Життя подарувало мені найкоштовніші подарунки – зустрічі з видатними людьми,  історичними постатями. Однією з них була зустріч з Анварул Карім Чоудхурі.

 Це трапилось 2018  під час Сесії ООН зі становища жінок. На таку сесію щороку (за виключенням останнього – через пандемію сесія не відбулась) до Нью Йорку прибувають від 6 до 8 тисяч переважно жінок з різних країн світу. Окремо працюють урядові делегації, окремо громадські організації. Одночасно в 7 – 15 різних місцях відбуваються тематичні зустрічі, наради, конференції. Тож наша невелика делегація українок відвідувала різні заходи, щоб отримати більше інформації, познайомитись з різними представницями громадськості світу. Я в той час була на події, повʼязаній з розвитком медсестринства, коли мені зателефонувала Наталя Гнатюк, президентка фонду «Стара Волинь» з села Гриців на Хмельниччині. Зазвичай ми ніколи не втручались в плани одна одної – Людмило Андріївна, приходьте до нас, зустріч по 1325 і буде сам Президент Ради Безпеки ООН 2000 року.

  Пан Анварул Карім Чоудхурі був середнього зросту чоловіком зі спокійним обличчям та лагідним голосом. Він розповів, що родом з Бангладеш і представляв в ООН в 1996 – 2001 роках найменш розвинені країни, що не мають виходу до моря, та малі острівні держави, що розвиваються. Під час перебування на посаді Постійного представника пан Чоудхурі працював Президентом Ради Безпеки, Президентом Виконавчого комітету Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та віце-президентом Економічної та Соціальної Ради ООН.

 В нашому неспокійному світі дуже багато насильства, горя і страждають найбільше жінки і діти. Анварул Чоудхурі поставив собі мету звернути увагу сильних цього світу на ці страждання, на особливу роль та потреби жінок та дівчат під час військових конфліктів, необхідність їх захисту. Також він був впевнений, що жінки і дівчата є надзвичайно сильними, але вони повинні отримати відповідні права, щоб довести це.

 Така точка зору в Раді Безпеки була новою і до того часу ніколи не розглядалась. Резолюцію почали розробляти в травні  2000 року, багато професіоналів, дипломатів та ентузіастів взяли у цьому участь і 30 жовтня вона була прийнята. Це відкрило нові можливості як для жіночого руху, так і стало початком жіночої культури миру.

 Пан Чоудхурі є лауреатом Премії миру У Танта та нагороджений Золотою медаллю ЮНЕСКО Ганді за культуру миру. У березні 2003 року Токійський університет Сока, Японія, присвоїв Послу Чоудхурі Почесний ступінь доктора наук за його роботу з питань жінок, прав дитини та культури миру, а також за зміцнення ООН.

 Після зустрічі ми з Наталею підійшли до пана Чоудхурі, розповіли, що Україна під час збройного конфлікту прийняла Програму дій по Резолюції 1325 і що Національна Рада Жінок України створила нагороду – орден «Жнка. Мир. Безпека. 1325», яким нагороджує як українців так і осіб інших національностей за внесок у розвиток безпеки жінок в суспільстві. У мене було таке враження, що пан Чоудхурі був дуже розчулений. Я сказала, що в Нью Йорку у нас є ще один такий орден (ми нагородили Президентку СФУЖО Орисю Сушко, Представницю СФУЖО в ООН Марту Кебало та Представницю Міжнародної Ради Жінок в ООН Ірину Куровицьку та в наступний день мала бути нагороджена Амбасадор з Глобальних Проблем Жінок Меланія Вервір, котра була фасилітаторкою конференції зі становища сільських жінок в Україні) і ми були б горді нагородити ним ініціатора цієї Резолюції.

 Пан Чоудхурі подякував і пообіцяв за можливістю прийти на нашу конференцію, але, напевне, щось у нього не склалося і ми передали йому нагороду через Першого Заступника Представника України в ООН Юрія Вітренка.

Як заголовок – фото з візитівки, яку я отримала від пана Чоудхурі.

 Людмила Порохняк-Гановська,
Голова Національної Ради Жінок України,
Віце-президентка Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок