28 березня 2025 року в селі Чорногородка, що на Київщині, мешканці села подякували своїм землякам, які боронять нашу країну, працюють в тилу для фронту та вшанували пам’ять полеглих за Україну захисників. Чорногородка стала першим селом в Бишівській громаді, яка розпочала естафету вшанування героїв сучасної війни. З вдячністю до земляків звернулась староста села Людмила Ступак, в якої два сини боронять Україну. 

На заході були присутні Голова Національної Ради Жінок України Людмила Порохняк-Гановська та Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун. Запрошена до слова, Людмила Порохняк-Гановська відзначила велику роль у боротьбі мешканців сіл. 

Вручаючи нагороди Галині Коваль, матері загиблого, Надії Таран, волонтеру, Людмилі Ступак, старості села, Голова НРЖУ наголосила, що ми нація героїв, яка приречена на перемогу. «Село – це колиска України, тут народжуються генії і герої. Якщо є такий народ, буде жити Україна», – наголосила Людмила Андріївна. 

Голова Комітету по роботі з сільськими громадами Тамара Бігун підкреслила, що єднання народу – запорука нашої перемоги. «Чорногородка, одне з багатьох сіл Київщини, де постійно допомагають наближати нашу перемогу: плетуть сітки, збирають кошти на потреби бійців, готують та передають продукти на передову», – зазначила Тамара Миколаївна.

Як запорука Премоги воїни, жителі села разом з своїми дітьми посадили в центрі села молодий дуб, як символ сили і незламності нашого народу. 

Низький уклін усім, хто боронить нашу землю і працює на Перемогу! 

Національну Раду Жінок України запросили 28 березня 2025 року в с. Чорногородка, Бишанського ОТГ, що на Київщині. П’ять років НРЖУ співпрацює з волонтерками цього села: маскувальні сітки, сплетені їхніми руками; смачні пиріжки, вареники, соління, виготовлені з любовʼю, майже щотижня відправляємо захисникам на передову.

Троє хлопців прибули в коротку відпустку і староста села Людмила Ступак запропонувала влаштувати вечір памʼяті, її підтримали Валентина Ступак та Людмила Мірошкіна, художні керівники народного ансамблю української пісні «Любисток» Центру культури, дозвілля та спорту Бишівської сільської ради. 

Це було звеличення наших захисників, їхніх матерів, дружин, батьків. Брали участь і старші мешканці села і зовсім маленькі діти.

Надсилаємо сценарій цього вечора, щоб хвиля памʼяті не оминула інші села та міста нашої країни.

В 2000 році Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 1325, яка закликає жінок в умовах збройних конфліктів ставати лідерами задля збереження нації, родини, миру. Ми відчули таке лідерство у Чорногородці.

 

Сценарій вечора-пам’яті

(«Ангели, народжені серед людей»)

«За тих хто тримає небо», присвяченого вшануванню пам’яті  загиблих героїв,

та подяка учасникам російсько-української війни

На сцені діти:

1.Білий птах кружляв над Україною,

Милувався рідною землею.

Крила розправляв над Батьківщиною,

Рідною домівкою своєю.

 2.Все до болі птахові знайоме:

Ці ліси, поля, високі гори.

Лише тут не відчуває він утоми,

Лише тут ніколи не знав горя.

 3. Ось він пролітає, бачить –

Веселяться, граються, радіють.

Скрізь планують, про щось мріють.

 

4. Раптом птах зненацька стрепенувся.

Щось порушило його звичайну тишу.

Птах так затримтів, а потім озирнувся

І піднявся над землею вище

 5. А чому навколо все палає,

І постійно чую щось гуркоче.

Та невже це справді в нас стріляють?

Відібрати рідну землю хочуть?

 Документальний фільм про початок війни

 На сцені дві ведучі

Ведуча 1. 

Сьогодні на моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем, в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах,

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

 Ведуча 2. 

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України.

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,

Як маків – цвіт розквітне Україна!

На тих місцях, де йдуть тепер бої,

В земнім поклоні схилиться калина.

 Ведуча 1:  Ранок лютого змінив наше життя..

Розділив усе на до і після..

Другий дім нам стало укриття.

І задушливим стало все повітря.

 Ведуча 2:  В Україну йде страшна війна,

Люди спали, спали серед ночі…

Перші вибухи коло мого вікна,

Вранці вже розкрили мої очі.

 Ведуча 1. Ще  зовсім недавно   українці   жили під мирним  небом, радісно  зустрічали  світанки,  ростили  дітей   і   не знали  дуже багатьох слів пов’язаних з війною.

Ведуча 2. Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабна агресія Росії проти України. Кожну українську родину опалило  полум’я   військових дій, які розпочалися на території  нашої   держави.

Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ.

Ведуча1.   В умовах  віроломної, жорстокої, повномасштабної війни росії проти України, наші вояки вкотре довели, що ми гідний, вільний, самодостатній народ, що має свою віру, мову, армію. У боротьбі  з агресором Україна вкотре демонструє незборимість української нації, велич духу українських борців за волю України.

 Ведуча 2. Війна, на жаль забирає найкращих синів та дочок України. Трагедія  родин загиблих  воїнів – це  трагедія нашого села, усієї нашої громади.  Обездолені жінки, осиротілі діти, горюючі матері в чиїх очах  вічна скорбота-результат  жорстокої війни.

Сьогодні наш захід присвячується всім нашим героям – жителям села Чорногородка, які віддали своє життя за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ. Та з великою вдячністю вшанувати  героїв-захисників, які боронять нашу країну і до сьогодні та низько вклонитися родинам наших воїнів-героїв.

 Ведуча 1. Маємо  пам’ятати всіх, хто протягом сотень років проніс прапор боротьби за Україну!

Ведуча. Всіх, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

 Виходять діти зі свічками по одному

 Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

 Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

 Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

 І знову боремось із руськім міром

Піднявсь супротиву залізний меч,

Та янголами воїни ідуть на небо,

І третя гасне пам’яті свіча.

  Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

  Звучить  музика. Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

  Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 

 Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

 Жінка-пам’ять

 Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І  ті  вшановані, святі могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

 Ведучиа 2.  Горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

Ведуча 1. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, –  є життя, а для загиблих – пам’ять. Вічна пам’ять Героям  нашого часу.

 

Хвилина   мовчання

(Пісня «Запалю свічу»)

 Ведуча 1. Слово надається соціальному менеджеру «Центру життєстійкості»

 Ведучий 2:  Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих знаходяться на передовій, захищаючи неньку-Україну. Вони з гідністю несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України.

 Відео від матерів

           Ведуча 1. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Війна в нашій країні забирає найкращих, зовсім молодих  хлопців та дівчат, які ціною власного життя виборюють її незалежність, захищаючи рідну землю та свій народ від рашисько-фашиської навали.

…  мав плани на майбутнє, хотів повернутися додому з Великою Перемогою, вклонитися своїм батькам, обійняти кохану дружину та своїх дітей, які дуже любили та поважали свого татка, дочекатись онуків та радіти життю. Але … не судилося.

Ведуча 2.

 Моя дружина.

Прошу тебе, не плач.

Не встиг я попрощатися з тобою.

То не моя вина, але пробач, що рано залишилася вдовою.

Летіли небом білі журавлі, мене вони покликали з собою.

Тіло навік лежить у сирій землі,

душа тепер у тебе за спиною.

 

Ведуча 1. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Молоді, безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Так і  …

Ведуча 2.

Сльози котяться, стікають по щоках,

Біль з середини всю душу розриває

Ти обрав такий нелегкий шлях

Та білим птахом  твоя душа злітає

 

Ведуча 1:  Герої серед нас! Герої творять дійсність, формують обличчя світу – вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати своє життя, щоб досягнути мети, щоб здійснити свою мрію. Ми повинні зробити все, щоб їх знали, пам’ятали та ніколи про них  не забували.

– герой,  війна перенесла його на  поле бою – боротьби за Україну.

Ведуча 2:

 Його серце хотіло жити

Для країни - палкою любов'ю.

Рідну землю пішов боронити,

Оросив її щедро кров'ю...

За життя він своє боровся:

Такі хлопці повинні жити!

Нахилилось в журбі колосся...

Нам не можна цю смерть простити!..

 

Ведуча: Мужність – це безстрашність, розум - це розуміння добра і зла, сила – це здатність до дії, герой – хто поєднує в собі ці три чесноти. 

Ведуча 1: Ми пам’ятати мусимо завжди

Героїв незламної країни!

Вони герої, честь їм і хвала!

Вони герої йдуть вперед крізь міни.

Вони, щоб Україна століттями жила

Ідуть на смерть.

Вони Герої України!

 

(Пісня «Ми ніколи братами не станемо» тріо)

Ведуча 2: Звичайні українські чоловіки, молоді хлопці, чиїсь батьки та дідусі, сусіди, мужньо стали на захист України, своєї держави, своєї домівки, своєї сім’ї… Чи боялися вони? Так, звичайно, але віра у правду, у перемогу робить їх безстрашними… але, на жаль, не безсмертними…

1.         Побудь, мій  Боже, отут, зі мною

У цьому полі, у розпал бою…

Серед руїни і серед краху…

Не дай пізнати глибини страху,

2.         Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч…

Побудь, мій Боже, отут , між нами,

Душею батька, сльозою мами,

 

Ведуча 1: Сестри любов’ю, брата плечима

Чеканням милої, її очима.

Побудь, мій Боже, отут зі мною

Посеред світу, посеред болю…

 

Ведуча 2: Храни від смерті, від кулі вражої,

Будь мені, Боже, вартою, стражею,

Я душу й тіло тобі офірую,

Побудь, мій Боже, зі мною… Вірую!

 

Ведуча 1: Сила духу українського народу вражає. Нас не злякали ракети, обстріли, відключення світла, постійний психологічний тиск, біль і розчарування.

 

Ведуча 2: Бо є в українського народу одна таємниця – українська мати. Сива, схилена, втомлена від безсонних ночей і постійних тривог. Ніжна, тендітна і беззахисна. Але водночас сильна і незламна. Це вона провела сина на війну. А тоді пішла плести маскувальні сітки, виготовляти окопні свічки, допомагати тим, хто втратив домівку…Проста і горда жінка, в якій живе дух українського народу, яка завжди вірить і чекає своїх синів і доньок з війни…

Запрошуємо на сцену вокальний колектив

Місцевий колектив з піснею для жінок.

«Жінка України»

 

Ведуча 1. Сьогодні твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини.

 Ведуча 2.  Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною. Ми повинні допомагати своїм воїнам  захищаючи нас і нашу Україну словом підтримки,  маленьким сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування,  дитячою молитвою за захисників та Україну.

 Ведуча 1. Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі духу, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.

 Читець:

Загадаю бажання, найдорожче у світі!

Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами

Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

Хай здійсниться бажання це моє неодмінно!

 Ведучий. Світла і вічна пам’ять героям с.Чорногородки, які є янголами- захисниками у Небесному Війську.

Слава Героям ЗСУ!!!!

 (Гімн)

 Ведуча: Життя продовжується, і в ньому є місце для радощів, усмішок, приємних миттєвостей – це те, що ми відвойовуємо і заради чого воюємо.

 Патріотичні номери художньої самодіяльності місцевого закладу культури (4–6) 

 Староста села: Пропоную всім разом посадити дерево пам’яті на честь героїв с. Чорногородка.