Вівторок, 17 січня 2023 13:44

Звернення Голови НРЖУ Людмили Порохняк-Гановської

Шановні члени Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок!

 Вкотре звертаюсь до Вас з проханням обговорити становище українських жінок під час неспровокованої широкомасштабної війни Росії проти України.

11 місяців жодна з нас не була в безпеці в Україні. Ті, хто покинув Україну, рятуючи дітей, отримує вашу підтримку і допомогу, але більшість прагнуть повернутись додому.

Геноцид росіян посилюється. Так у Дніпрі, у вихідний день, коли багато мешканців були вдома, ракета Х-22 з бойовою частиною вагою близько тонни повністю зруйновала цілу секцію багатоквартирного житлового будинку. 

Російська ракета повністю зруйнувала один під'їзд – 72 квартири, де проживало до 200 осіб, серед яких близько 50 дітей.  36 осіб вбито (в тому числі 2 дітей), 75 – поранено (13 дітей), ще 43 розшукуються. 2 дні працюють рятувальники, які вже врятували 39 осіб. Чи уявляєте Ви таку подію у ваших країнах?

У будинку, у якому я мешкаю (в приміському селі поблизу Києва) електрика впродовж 2-х місяців подається лише 6 годин на добу. Ми вдячні ремонтникам за ці години світла й плануємо свій побут в денний та нічний час відповідно до цих графіків. Навчились припаювати діоди до батарейок, щоб були маячки у житлі. А ще, коли немає електрики, відключається вода, інтернет та телефонний звʼязок. І газовий обігрів приміщень. Але мешканцям будинків, де встановлені електричні плити, навіть каву та чай не приготувати чи їжу для дитини без електрики. А якщо це висотні будівлі – на свій 10-20 поверх підніматись пішки. І це 2 місяці!

Росіяни (в тому числі російські жінки) вважають, що ті мешканці, які залишились в Україні – це нацисти і вже немає цивільного населення. Тобто, вбивати, ґвалтувати, мародерити вони мають право. Тільки зараз ми починаємо усвідомлювати покази очевидців про те, що, захопивши Берлін, військові СРСР зґвалтували більше мільйона німкень, 200 тисяч нещасних жінок загинули від їх жорстокості. Коли я вперше почула цю цифру – то засумнівалась. Хіба може таке бути? Буча, Ізюм, Маріуполь розвіяли мої сумніви. Вони йшли ніби визволяти російськомовних, але після їх визволення залишалась випалена земля, як в Алеппо чи Грозному.

Я 10 років була викладачем Харківської фармацевтичної академії. У нашого ректора була єдина пізня донька – Влада. Перед Новим роком я надіслала Валентину Петровичу не привітання, а співчуття з втратою 28-річної доньки, що більше ніж життя любила свою країну і пішла на фронт добровольцем як військовий медик рятувати наших бійців. Кращі  захищають нас і йдуть від нас.

Я піднімаю питання стосовно прав людини-жінки.

Ми, як жіноча організація, не можемо стояти осторонь того, що жінки в Україні піддаються найвищій формі насильства – кривдник забирає їх життя, честь, здоровʼя, майно, майбутнє жінок та їхніх дітей. Рани, які російська армія завдає полям, лісам, степам і водоймам України, залишаться на десятиліття

Це будуть спустошені та заміновані землі.

Часто мене питають – яка допомога потрібна?

Відповідаю – інформація про те, що в 21 столітті росія намагається стерти з мапи світу цілу країну, яка з незрозумілих причин, заважає їм жити. Але їм вже заважає ціла Європа.

Я детально описала наш побут для того, щоб ви зробили все можливе, щоб він не повторився у вас. Ми проігнорували Чечню, Грузію, Придністровʼя, Крим, Донбас – намагались домовитись, задобрити звіра, показати які ми миролюбні. Тепер маємо те, що маємо. Єдина надія – цивілізований світ не покидає нас, це нас тримає. Ми вдячні.

Але ми мусимо виконувати наші статути. Статути, в яких написано, що ми боремось та захищаємо права людини-жінки.

Ми зараз надсилаємо гроші в Дніпро – мешканці ще 15 підʼїздів розбитого будинку живуть без жодного скла у вікні, 72 квартири розбиті повністю, ще 230 зруйновані. Але це сьогодні. Ми не знаємо, що нас очікує завтра.

Потрібно зупинити цей кошмар і зробити так, щоб він не зміг повторитись більше в жодній країні.

Давайте діяти згідно статутів. Ми маємо сильні жіночі організації. Ми маємо багато мудрості та досвіду. Долучимо наші зусилля до всіх міжнародних рухів за припинення війни. Можливо, ми зможемо дійти до розуму і сердець жінок Росії, що не можна посилати на знищення України своїх чоловіків та синів. Вони не захищають Росію – на Росію ніхто не нападав, це їхня армія топче нашу землю, їхні політики залишають нас без світла, води, тепла і звʼязку.

Вони сподіваються, що ми здамося, але ми не можемо цього зробити:

МИ – НАРОД, який знає свою історію;

МИ – КРАЇНА, яка знає, що вона є брамою Європи і ми не маємо історичного права пропустити ворога через цю браму;

МИ – УКРАЇНЦІ, які вдячні Європі і США за підтримку і ми повинні вистояти

в темряві, холоді, без звʼязку, але з вірою в права людини і майбутнє.

МИ ВКЛОНЯЄМОСЬ НАШИМ ЗАХИСНИКАМ ТА ЗАХИСНИЦЯМ!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Людмила Порохняк-Гановська, 

Голова Національної Ради Жінок України,

Віце-президентка Європейського Центру Міжнародної Ради Жінок

 

Прочитано 360 разів

Останні матеріали

лют. 08, 2023 12

Обладнання для школи

8 січня 2023 року НРЖУ відвідала Киїнську загальноосвітню школу, якій наприкінці минулого…
лют. 08, 2023 28

Освітній Центр на Київщині

Село Богданівка на Київщині. Сьогодні тут за співпраці НРЖУ, громадських організацій,…
лют. 05, 2023 72

Українське слово — зброя та ліки для душі

21 лютого щороку відзначається Міжнародний день рідної мови! Національна Рада жінок…
лют. 05, 2023 75

Члени Оргкомітету та члени журі проект-конкурсу

Процвітай же, мово калинова, І тобі не вʼянути в віках: Мелодійна українська мова –…

Вісник Національної ради жінок України