Серед основних подій ХІІ Конгресу СФУЖО, який проходив з 14 по 17 жовтня 2023 року у Перемишлі (Польща) в Українському Народному Домі, відбулася надзвичайно важлива подія – проведено акцію «Тарасова верба» і посаджено гілочку верби – саджанець від верби Тараса Шевченка з Жашківського історичного музею (Черкаська область). По завершенні було взято грудочку польської землі для збереження пам’яті про цю акцію і про цю знакову подію для української і польської сторони. Земля буде передана у Національний музей Тараса Шевченка у Канів.

    Ініціатор акції «Тарасова верба» – Голова ГО «ВГО «Поступ жінок-мироносиць» Зоя Ружин – заслужений працівник культури України, поетеса, активна громадська і культурна діячка в Україні, член Правління МГО «Земляцтво Придніпров’я» та Національної Ради Жінок України та беззмінний виконавчий директор оргкомітету з вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка.

     Провела акцію «Тарасова верба» Голова Міжнародної ГО «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» Леся Королик-Бойко разом з заступницею Голови Національної Ради Жінок України Меланією Іщук та працівниками Українського Народного Дому у Перемишлі (Польща) Ярославом Якубовским – координатором проєктів та його помічником Яною Чакірєвою.

     Тарасова верба посаджена на території притулку для вимушено переміщених осіб з України у Польщу під час війни, на вулиці Шиковській, на пагорбі звідки видно річку Сян та замок Казимира Великого.

    Після війни, на території цього притулку планується зробити гуртожиток для українців, які будуть вчитися у Вищих вузах Перемишля.

     Після того, як посадили Тарасову вербу, Леся Королик-Бойко зачитала вірш «Верба славня миру, щастя вітами співає», який написала Зоя Ружин і присвятила цій події.

     Акція «Тарасова верба», яка в рамках святкування 200-річчя від дня народження Т. Шевченка – у 2012–2014 роках проходила по всій Україні та за кордоном, цього року дійшла і до Польщі – у Перемишль.

     Акція має дуже цікаву й неординарну історію. Почалося все з 1850 року, коли під час зупинки потягу, який віз поета у заслання, у місті Гур’єві він знайшов маленьку вербову гілочку, яка нагадала йому рідний край. Коли приїхав на місце призначення – посадив її, дбайливо доглядав і незабаром виросла верба, під тінню якої любив відпочивати Тарас Шевченко.

    У 1963 року, напередодні 150-літнього Шевченкового ювілею, поет Андрій Малишко привіз з Казахстану в Україну гілочки верби, які посадив на садибі Максима Рильського у Києві.

    У переддень 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря, БФ «Максима Рильського «ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД» (директор – онук Максима Рильського Максим Рильський) разом з Київським літературно-меморіальним музеєм Максима Рильського (директор В. Колесник) надали пані Зої дозвіл на заготівлю гілочок Шевченкової верби.

Ці пагінці-діти були укорінені в теплиці головою «БФ «Небодарний цілитель» Анатолієм Потопальським.

     Від тоді, як пані Зоя Ружин очолила Всеукраїнську акцію «Тарасова верба» посаджено понад 200 саджанців по регіонах України. Однією з таких – є розкішна верба, посаджена біля Жашківського історичного музею (Черкаська область, директор О. Тютюнник).

    Саме пагінці від цієї верби, в яких пульсує дух нашого Пророка та Генія – Тараса Шевченка були передані голові Міжнародної ГО «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» Лесі Королик-Бойко для посадки за кордоном.